Третій тиждень після П’ятдесятниці. Субота. Оправдання завдяки вірі (Рим 3:28–4:3)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Бо ми вважаємо, що чоловік оправдується вірою, без діл Закону. 29. Хіба Бог – тільки юдеїв, а не й поган? Авжеж, і поган, 30. бо є лиш один Бог, що оправдує обрізаних завдяки вірі й необрізаних через віру. 31. То значить, вірою ми касуємо Закон? Ні, навпаки, ми його стверджуємо. 4:1.Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш праотець, за тілом? 2. Бо коли Авраам оправдався ділами, то він має похвалу, але не перед Богом. 3. Що-бо говорить Письмо? Повірив Авраам Богові, і це йому було пораховано за оправдання».

Коментар до тексту

Цей уривок завершує пояснення св. Павла, що язичники та євреї однаково винні перед Богом, бо «усі згрішили й позбавлені слави Божої» (Рим 3:23). Та кожна людина може стати праведною через віру в Ісуса Христа (Рим 3:22) без зберігання численних приписів старозавітного Закону (в. 28). Водночас це не означає, що Закон не має жодної вартости. Він дає моральні вказівки, а також засвідчує Божі обітниці й наміри стосовно світу (в. 31), хоча й не може допомогти нам будувати правильні стосунки з Богом, для яких потрібна віра як вияв повної довіри до Бога, акт, у якому ми покладаємо на Бога всю нашу надію, вручаємо Йому все наше життя. Прикладом такої беззастережної віри є праотець Авраам: його поведінка й життя стали моделлю для кожної особи, яка хоче будувати свої стосунки з Богом.

Meditatio (розважання)

«Що-бо говорить Письмо? Повірив Авраам Богові, і це йому було пораховано за оправдання». У цьому уривку св. Павло цитує текст із книги Буття, який розповідає про Союз Бога з Авраамом. Авраам жалівся Богові, що був бездітним (Бут 15:2–3), але Господь сказав до нього: «“Не він буде твоїм спадкоємцем, а те, що вийде з твого лона, буде твоїм спадкоємцем”. 5. І вивів Він його надвір і мовив: “Глянь же на небо і злічи зорі, коли можеш їх злічити!” І сказав до нього: “Таке буде твоє потомство”. 6. І повірив (Аврам) Господеві, і Він зарахував йому те за праведність» (Бут 15:4–6). Авраам повірив у Божі обітниці й повністю довірив Богові своє життя, а це означає, що він почав правильно будувати свої стосунки з Богом.

Бог завжди діє для нашого добра, але ми не вміємо це оцінити, інколи навіть топчемо Його щедрі дари. Проте наша невірність не може знищити Божої вірності, тому Він далі продовжує діяти. Він дає нам Свої обітниці, у яких запрошує поглянути на перспективу нашого життя Його очима. Бог хоче, щоб ми відкривалися на Його план щастя для нас, жили в очікуванні чогось більшого і вкладали свою лепту у сповнення й наближення цієї реальности. А цим найважливішим внеском, тією нашою лептою передусім є віра – довіра до Бога, визнання Бога Богом, радісне прийняття Його задуму для нашого життя.

Коли людство через гріхопадіння відійшло від Бога й розірвало з Ним стосунки, тоді й відбулося спотворення нашого життя. Проте Бог продовжував діяти на багатьох рівнях, і Він робить це й сьогодні. Бог відкрився Авраамові та Його нащадкам – народові Ізраїлю − та об’явив їм Свою волю, дарував їм заповіді й Закон, щоб вказати, яким повинно бути життя, гідне людини, створеної на образ Божий. Закон, який вказував на справжнє життя, не давав сили ним жити, а тільки увиразнював гріх людини. Бог не полишив напризволяще і язичників, але діяв у їхньому житті через голос сумління, якого вони, на жаль, дуже часто не слухали. Отже, усі люди − і євреї, і язичники − мають потребу у праведності, бо своїми зусиллями не можуть оправдатися перед Богом. Саме тому Бог послав Свого Сина – примирення за гріхи наші, і в Ньому дарує нам життєдайне оправдання. Від нас не вимагається багато, але цей внесок дуже важливий – акт віри, через який ми з вдячністю приймаємо Божий план для нашого життя.

Oratio (молитва)

«І полічено йому це за заслугу по всі роди, по віки вічні» (Пс 106:31).

Contemplatio (споглядання)

Євангеліє − це Добра Новина про те, що Бог через Страсті та Воскресіння Свого Сина Ісуса Христа зробив для спасіння всього світу. Незважаючи на нашу невірність, Бог залишився вірним і щедро вилляв на всіх нас багатство Своєї благодаті. У Христі Бог виявляє нам Свою вірність, а ми вчимося від Христа, як бути вірними Богові, як довіряти Йому завжди і всюди своє життя. Святий Папа Йоан Павло ІІ говорив, що наша вірність Богові дає Йому змогу робити чудеса в нашому житті. Ми не можемо самі здобути цю благодать або ж її заслужити нашими ділами і так збудувати правильні стосунки з Богом. Ми можемо прийняти дар праведності через віру в Ісуса Христа.

1 коментар до “Третій тиждень після П’ятдесятниці. Субота. Оправдання завдяки вірі (Рим 3:28–4:3)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.