Світлий вівторок. Божий Дар для всіх людей (Ді 2:14–21)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Тоді Петро виступив з одинадцятьма, підняв свій голос і так до них промовив: “Мужі юдейські та всі ви, мешканці Єрусалима! Нехай це буде вам відомим, і вислухайте моє слово: 15. Люди ці не п’яні, як ви гадаєте, бо тільки третя година дня. 16. Але це те, що був сказав Пророк Йоіл: 17. І буде останніми днями, – каже Бог, – Я виллю Мого Духа на всяке тіло. Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, і ваші юнаки будуть бачити видіння, і старшим вашим будуть сни снитись. 18. І на слуг Моїх і на слугинь Моїх Я сими днями виллю Мого Духа, і вони будуть пророкувати. 19. І Я дам чуда вгорі на небі і знаки внизу на землі: кров, вогонь і кіптяву диму. 20. Сонце обернеться в темряву, місяць у кров, перш ніж настане День Господній, великий і славний. 21. А кожний, хто призве ім’я Господнє, той спасеться».

Коментар до тексту[1]

Цей уривок − початок першої промови апостола Петра відразу після сходження Святого Духа. Той, який тричі відрікся від Ісуса в часі Його Страстей (Лк 22:54–62; пор. також Йо 21:15–19), завдяки силі Святого Духа тепер відважно проповідує перед зібраним народом. Для того, щоб пояснити суть П’ятдесятниці та дивну поведінку апостолів, які після вилиття Святого Духа почали промовляти іншими мовами (Ді 2:4), св. Петро у вв. 17–21 цитує пророцтво Йоіла 3:1–5 про вилиття Святого Духа на всіх людей. Бог хоче дарувати Свого Духа всім людям, незалежно від їхнього етнічного походження чи соціального статусу (в. 18; пор. 1 Кор 3:16–23; 12:1–26). Вилиття Духа супроводжуватимуть надзвичайні події, подібно як тоді, коли Бог виводив Ізраїль з єгипетського рабства (Вих 7:3; 9:23–29), адже це буде також час суду над усякою безбожністю та несправедливістю (вв. 19–20; пор. Вих 10:22; Йоіл 4:15; Ам 5:18). Однак кожна особа, яка визнає потребу в Бозі і «призве імя Господнє, спасеться» (в. 21; Йоіл 3:5).

Meditatio (розважання)

«І буде останніми днями, – каже Бог, – Я виллю Мого Духа на всяке тіло». Апостол Петро пояснює присутнім, що події, які вони бачать власними очима, вказують на те, що настали останні дні. Увесь Старий Завіт спрямований до того остаточного часу, коли Бог усе у світі приведе до первісного порядку, і це станеться завдяки перемозі Месії, яка буде неминучим судом над усім, що противне Богові, а відповіддю на цю перемогу має бути загальне покаяння (Чис 24:14–17; Втор 4:30; Йоіл 3:1–5; Дан 2:28). Апостол хоче, щоб його слухачі усвідомили, що наблизився час, коли Бог встановить на землі Своє Царство й покладе край усякому насильству через спасенні діяння Свого Єдинородного Сина – Господа нашого Ісуса Христа.

Воплочення, Життя, Смерть та Воскресіння Божого Сина започаткували останні часи великих змін, які завершаться у славній Парусії Ісуса. Пророк Йоіл каже, що повна й остаточна віднова всіх людей передбачає внутрішню переміну через діяння Святого Духа.

Та для того, щоб Святий Дух увійшов у наше життя, маємо зробити декілька кроків. Насамперед треба усвідомити, що Бог мене любить, але гріх не дозволяє відчути цієї любові й жити нею. Також маємо розуміти й визнати, що тільки Ісус може допомогти нам визволитися з проблеми гріха. Тому, щоб прийняти дар спасіння в Ісусі Христі, треба відповісти на цей дар вірою, яка виявляється наверненням життя – щирим покаянням. На практиці це означає визнати Ісуса Христа єдиним Господом усього нашого життя. Якщо Ісус повністю запанує над нашим серцем, тоді Він, за обітницею Отця (Лк 24:49), дасть нам дар Святого Духа. Дух Отця і Сина – Святий Дух – буде жити в нас і обдаровуватиме численними дарами (1 Кор 12:7–11), які зможуть виявлятися та проростати щедрими плодами в нашому житті (пор. Гал 5:19–23).

Oratio (молитва)

«Навчи мене творити Твою волю, бо Ти Бог мій. Хай Дух Твій добрий мене веде по землі рівній» (Пс 143:10).

Contemplatio (споглядання)

Якщо Ісус є Господом нашого життя, тоді Його Дух може наповнювати нас. Якщо ми не маємо Святого Духа, то це засвідчує, що Ісус не є Господом нашого життя, тобто наше серце не належить йому повністю. Отже, якщо ми не маємо Духа Божого, то не маємо і Христа. Святий Павло каже: «Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить» (Рим 8:9). Прийняти Ісуса Господом нашого життя означає підкорити Йому свою волю, серце й думки та захотіти бути подібним до Нього. Жити Його життям – це передусім прощати й любити так, як Ісус. Коли в нашому серці не буде злоби, лукавства, жалів та образ, тоді Святий Дух зможе з великою силою діяти в нашому житті, щоб воно стало благословенням для інших…


[1] Деякі думки в коментарі до тексту та розважанні основані на J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Acts 2:14–21.

3 коментарі до “Світлий вівторок. Божий Дар для всіх людей (Ді 2:14–21)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.