Світлий понеділок. Що потрібно для благовістування (Ді 1:12–17, 21–26)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Увійшовши (в місто), зійшли на горницю, де вони перебували, а саме: Петро і Йоан, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, (син) Якова. 14. Усі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом із жінками й Марією, Матір’ю Ісуса, та з Його братами. 15. І ставши тими днями Петро серед братів, зібралось їх разом яких 120, промовив: 16. Мужі брати! Треба було, щоб збулося Писання, що Дух Святий прорік був устами Давида про Юду, який зробився проводирем тих, що схопили Ісуса. 17. Він же був прилічений до нас і прийняв частку служіння цього. 21. Треба, отже, щоб із цих мужів, що були в нашім товаристві за ввесь той час, коли Господь Ісус жив з нами, 22. почавши від хрещення Йоана аж до дня, коли Він від нас вознісся, щоб один з них був разом з нами свідком Його Воскресіння”. 23. І поставили двох: Йосифа, що зветься Варсавою, на прізвище Юст, і Матія. 24. І, помолившись, сказали: “Ти, Господи, всіх серцезнавче, вкажи, кого з цих двох Ти вибрав, 25. щоб узяти місце тієї служби й апостольства, що від нього Юда відпав, щоб відійти на своє місце”. 26. І кинули жереб, жереб же впав на Матія, і його зараховано до одинадцятьох апостолів».

Коментар до тексту

Якщо Євангелія розповідають історію земного служіння Ісуса, то Діяння апостолів − історію після Воскресіння та Вознесіння Ісуса на небо. Основний фокус зосереджено на діяннях Ісуса, які Він чинить через апостолів силою Святого Духа, якою вони покликані свідчити про Христові Страсті та Воскресіння, а також про Його Царство й панування, починаючи від Єрусалима й аж до краю землі (1:8). Цей уривок розповідає про місію апостолів у Єрусалимі, яка розпочинається з вибору нового апостола як свідка Воскресіння Ісуса на місце зрадника Юди. Зібрання відбувається відразу після Вознесіння Ісуса в горниці, де була Тайна Вечеря, і на ньому, крім апостолів, присутні Пречиста Діва Марія, деякі жінки (можливо, ті, які допомагали Ісусові зі своїх маєтків (Лк 8:2–3), або ж ті, які були під хрестом (Йо 19:25) і бачили, де поклали тіло Ісуса (Лк 23:55–56), а потім сповістили апостолам про Воскресіння (Лк 24:10)) та брати Ісуса (правдоподібно, діти Обручника Йосифа, який був удівцем; вони навернулися після Воскресіння Ісуса, і серед них, імовірно, були Яків та Юда, які пізніше написали свої соборні послання, що увійшли в канон Нового Завіту, крім того, Яків був першим єпископом Єрусалима). Петро каже, що в долі Юди сповнилося Писання (для обґрунтування своєї думки в Ді 1:20 він цитує Пс 69:25 та Пс 109:8), і пропонує після молитви за допомогою жеребкування (даючи можливість Богові сповнити Його волю, бо Він єдиний знає серця людей – Ді 1:24) вибрати того, хто завжди був з Ісусом у часі Його прилюдного служіння. І так було обрано Матія.

Meditatio (розважання)

«Треба, отже, щоб із цих мужів, що були в нашім товаристві за ввесь той час, коли Господь Ісус жив з нами, 22. почавши від хрещення Йоана аж до дня, коли Він від нас вознісся, щоб один з них був разом з нами свідком Його Воскресіння». Видається, що новообраний апостол Матій мусів бути супутником Ісуса та Його учнів від початку Його земного служіння й до кінця, особливо у найбільш визначальні моменти, починаючи з часів Йоана Хрестителя, а також бачив Воскреслого Ісуса й був свідком Його Вознесіння. Час, проведений з Ісусом, спостереження за Його прилюдною діяльністю у світлі Воскресіння мали дати Матієві розуміння особи та суті місії Ісуса.

Щоб бути апостолом та свідком, Матій мусів мати досвід життя та спілкування з Господом: знати Його, розуміти Його, поділяти Його погляди й місію. І тоді, зодягнувшись у силу Святого Духа, Матій міг засвідчити Ісуса там, куди попровадив би його Святий Дух.

Молодий та ревний Савло став надзвичайно плідним апостолом Павлом тільки завдяки тому, що й сам зустрівся з Воскреслим Ісусом по дорозі до Дамаска (Ді 9:1–19; пор. Ді 22:5–16; 26:9–18), а потім неодноразово досвідчував інші об’явлення Господа, про що часто писав у своїх листах (Гал 1:11–17; 1 Кор 9:1; 1 Кор 15:8–11; 2 Кор 4:6; 2 Кор 12:1–4). Павло також був повний Святого Духа, Який керував його служінням, тому він міг писати до спільноти в Солуні: «Бо наша до вас євангельська проповідь була не тільки у слові, але й у силі і в Дусі Святім та в повнім переконанні» (1 Сол 1:5; пор. Рим 9:1; 14:17; 15:16; 2 Кор 6:6).

Oratio (молитва)

«На всю землю вийшло вістування їх і до кінців землі – глаголи їх» (Пс 18:5).

Contemplatio (споглядання)

Успіх нашої християнської місії залежить від того, чи ми маємо автентичний зв’язок із Воскреслим і чи Його Дух керує нашим життям. Святий Павло міг провадити надзвичайно успішні місії саме тому, що ці дві речі були для нього очевидними. Завдяки цьому він переносив різні негаразди й ніколи не опускав рук: «Ми не даємо нікому ніякої нагоди до спотикання, щоб не виставляти на глум наше служіння, 4. але в усьому виявляємо себе як слуг Божих, у великій терпеливості, скорботах, у нуждах, у тіснотах, 5. під ударами, у темницях, у заколотах, у трудах, у неспанні, у постах, 6. у чистоті, у знанні, у довготерпеливості, у лагідності, у Святому Дусі, у щирій любові, 7. у слові правди, у силі Божій, у зброї справедливости в правиці й лівиці, 8. у славі й безчесті, у наклепах і в добрій славі; як обманці, однак правдиві; 9. як незнані, а проте надто знані; як ті, що вмирають, а все живі; як карані, та не забиті; 10. як сумні, та завжди веселі; як бідні, а багатьох збагачуємо; як ті, що нічого не мають, а все посідаємо» (2 Кор 6:3–10); «Я можу все в Тому, Хто укріплює мене» (Флп 4:13).

2 коментарі до “Світлий понеділок. Що потрібно для благовістування (Ді 1:12–17, 21–26)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.