Світла середа. Зустріч, яка перевершує очікування (Йо 1:35−51)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Другого дня знову стояв Йоан там, ще й двоє з його учнів. 36. Угледівши ж Ісуса, який надходив, мовив: Ось Агнець Божий”. 37. Почули двоє учнів, як він оте сказав, та й пішли за Ісусом. 38. Обернувшися ж Ісус і побачивши, що вони йдуть, мовив до них: Чого шукаєте? Ті ж йому: Равві, – що в перекладі означає: Учителю, – де перебуваєш? 39. Відрік Він їм: Ходіть та подивіться”. Пішли, отже, і побачили, де перебуває, і того дня залишилися в Нього. Було ж близько десятої години. 40. Андрій, брат Симона Петра, був одним із тих двох, що, почувши Йоана, пішли за ним. 41. Зустрів він спершу брата свого Симона й мовив до нього: Ми знайшли Месію, – що у перекладі означає: Христос. 42. І привів його до Ісуса. Ісус же, глянувши на нього, сказав: Ти – Симон, син Йони, ти зватимешся Кифа, – що у перекладі означає: Петро (Скеля). 43. Другого дня вирішив піти в Галилею; і знайшовши Филипа, мовив до нього: Іди за Мною. 44. А був Филип з Витсаїди, з міста Андрієвого та Петрового. 45. Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього: Ми знайшли Того, про Кого Мойсей у законі писав і пророки, – Ісуса, Йосифового сина, з Назарета”. 46. Натанаїл же йому на те: А що доброго може бути з Назарета? Мовив до нього Филип: Прийди та подивися”. 47. Побачивши Ісус, що Натанаїл надходив до нього, сказав про нього: Ось справжній ізраїльтянин, що нема в ньому лукавства”. 48. Натанаїл же Йому: “Звідкіль знаєш мене?” Сказав Ісус, промовивши до нього: “Перше, ніж Филип закликав тебе, бачив Я тебе, як був єси під смоковницею”. 49. Відповів же Йому Натанаїл: Учителю, Ти – Син Божий, Ти – Цар Ізраїлів”. 50. Ісус відказав, мовивши до нього: Тому, що Я повідав тобі: Бачив Я тебе під смоковницею, – то й віриш! Бачитимеш більше, ніж те”. 51. І сказав до нього: Істинно, істинно кажу вам: Побачите небеса відкриті й ангелів Божих, як висходять та сходять на Сина Чоловічого».

Коментар до тексту

Цей уривок Євангелія містить розповідь про покликання перших учнів Ісуса. Вони приходять до Христа завдяки свідченню інших людей, а згодом, пізнавши Його особисто, залишаються з Ним назавжди і свідчать про Нього іншим. Досвід зустрічі з Христом не дозволяє учням повернутися до їхнього попереднього життя. Цей текст особливий тим, що вже тут – наприкінці першої глави Євангелія від Йоана − маємо багате розмаїття христологічних титулів, якими первісна Церква означувала Ісуса Христа. Якщо три перші євангелисти поступово відкривають нам особу Ісуса, а Його визнання як Месії вміщено приблизно посередині їхніх розповідей (Мт 16:16; Мк 8:29; Лк 9:20), то Йоан уже у Пролозі Євангелія заявляє, що Ісус − воплочений Бог (Йо 1:1, 14). У контексті покликання учнів євангелист показує, що зустрітися з Ісусом означає отримати у Ньому все, на що Ізраїль сподівався та про що молився століттями. Перечитуючи цей уривок, відкриваємо для себе, що Ісус − Агнець Божий, який світу гріх забирає (29), Син Божий (34), Агнець Божий (36), Равві, тобто Учитель (38), Месія, що в перекладі означає Христос (41), Той, про Кого Мойсей у Законі писав і пророки (45), Син Йосифа з Назарета (45), Равві (49), Син Божий (49), Цар Ізраїлю (49), Син Чоловічий (51).

Meditatio (розважання)

«Тому, що Я повідав тобі: Бачив Я тебе під смоковницею, – то й віриш! Бачитимеш більше, ніж те». Кожен з учнів прийшов до Ісуса з різними сподіваннями та потребами: один потребував Учителя, інший − Месії, ще хтось − сповнення Писання – і всі ці сподівання перетнулися в одній особі. Проте сам Христос запевняє, що жодне з означень Його особи, яке давали учні, вповні не відповідає на запитання: «Хто є Ісус?». Свідчення учнів є тільки початком, вони побачать більші речі. Образність, яка міститься в Йо 1:51 («Істинно, істинно кажу вам: Побачите небеса відкриті, й ангелів Божих, як висходять та сходять на Сина Чоловічого»), підказує, що реальність Бога в Ісусі перевершує традиційні категорії, титули і сподівання. Сон патріарха Якова у Бут 28:12 («І сниться йому, що ось драбина спирається об землю, а вершком сягає неба, і оце ангели ступають по ній вгору й сходять наниз») сповнюється в Ісусі в непередбачуваний і немислимий спосіб – в Його особі зустрічається Небо і земля, поєднується Боже і людське.

Євангелист Йоан запрошує нас роздумувати над усіма титулами Ісуса через лінзи Прологу (1:1–18), а звідси − через лінзи воплочення. І як розвиватиметься розповідь Євангелія, так само й титули Ісуса з Йо 1 будуть переміщуватися, поширюватися, перетворюватися чи знаходити нове значення в Його словах і діяннях та цілковито розкриють свій сенс у Страстях і Воскресінні.

Це багатство титулів водночас і застережливе, й урочисте – воно попереджує читача не обмежувати Ісуса до заздалегідь сформованих категорій та сподівань, а навпаки – тримати очі відкритими для дивовижного Божого одкровення. Інколи ми, сучасні християни, поводимося так, ніби сказали останнє слово про Ісуса чи сформулювали остаточне означення Його особи. Це, до речі, стає причиною частих непорозумінь між нами самими. Наполягання на якісь одній характеристиці Ісуса тільки применшує Його особу, а всяка непримиренна абсолютність перешкоджає свіжому та живому свідченню і служінню.

Oratio (молитва)

«Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував».

Contemplatio (споглядання)

Людина завжди щось або когось шукає, прагне чогось або когось більшого. Євангелія Нового Завіту стверджують, що зустріч з Ісусом може стати початком такої подорожі до більшого – постійного заглиблення у Тайну Богочоловіка Ісуса Христа, яка назавжди змінить наше життя. Щоб ця зустріч відбулася і подорож почалася, від нас потрібно не так уже й багато: простоти серця, щирості, відваги, певного ризику та бажання чогось більшого.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *