Світла п’ятниця. Знак Воскресіння (Йо 2:12−22)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«По тому ж подався Він у Капернаум, Він сам, і Його Мати, і брати та учні Його, і перебули там декілька днів. 13. Незабаром була юдейська Пасха, тож Ісус вирушив до Єрусалима 14. і зустрів у Храмі тих, що продавали волів, овець і голубів, а й міняйли сиділи теж. 15. І зробивши бич із мотуззя, повиганяв усіх із Храму геть, із вівцями й волами, гроші міняйлів порозсипав і столи поперекидав. 16. Продавцям же голубів сказав: Заберіть оте звідси, не робіть дому Отця Мого торговим домом! 17. Пригадали тоді Його учні, що написано було: Ревність дому Твого поїдатиме Мене. 18. А юдеї озвались і мовили до Нього: Яким знаком доведеш, що таке чиниш? 19. Ісус відрік їм у відповідь: Зруйнуйте Храм цей, а Я Його за три дні поставлю”. 20. Юдеї ж відказали: Будовано Храм цей сорок і шість років, а Ти його поставиш за три дні? 21. Та Він говорив про Храм Свого Тіла, 22. тож коли Воскрес із мертвих, то й пригадали Його учні, що Він оте говорив їм, і увірували Писанню та слову, яке Ісус був вирік».

Коментар до тексту

Якщо Матей, Марко та Лука згадують тільки одну Пасху у часі прилюдного служіння Ісуса (Мт 26:17−20; Мк 14:12−17; Лк 22:7−14), то євангелист Йоан згадує три (1-ша Пасха – Йо 2:13, 23; 2-га Пасха – Йо 6:4; 3-тя Пасха – Йо 11:55; 21:1; 13:1; 18:28, 39; 19:14), і це вказує на те, що прилюдне служіння Ісуса тривало три роки. Матей, Марко та Лука згадують очищення Храму в кінці прилюдної діяльності Ісуса (Мт 21:12−13; Мк 11:15−17; Лк 19:45−46) – після урочистого Входу в Єрусалим, а Йоан, роздумуючи над символікою цієї події, розміщує її на початку своєї розповіді про Ісуса. Йоана називають євангелистом Нового Творіння – Він показує, як Ісус потрохи преображує усе навколо, а Його Воскресіння на восьмий день (або перший день нової седмиці), відповідно до єврейського розуміння тижня, стає початком Нового Творіння, знаменням нової епохи. Відтак, акція Ісуса у Храмі − це не тільки сповнення пророцтва із старозавітного псалма: «Бо ревність до Твого дому Мене з’їла, зневаги зневажаючих Тебе на Мене впали» (Пс 69:10), не тільки вияв обурення проти надужиття (міняйли завищували ціни та курс при обміні грошей, які були в обігу в країні, на срібні тирські шеклі, прийнятні у Храмі) осіб, відповідальних за продаж паломникам у дворах при Храмі тварин і птахів для жертвоприношень, це також пророчий знак, який указує на Новий Храм – Воскресле Тіло Христа.

Meditatio (розважання)

«Та Він говорив про Храм Свого Тіла, 22. тож коли Воскрес із мертвих, то й пригадали Його учні, що Він оте говорив їм, і увірували Писанню та слову, яке Ісус був вирік». Для євреїв Храм був своєрідним мікрокосмосом – місцем зустрічі Неба і землі, Бога і людини. Уже на початку свого Євангелія Йоан упроваджує тему Заміщення, яка по-особливому буде розвинута у 5-10 главах. Тут, у Йо 2, Ісус засвідчує, що Він є місцем зустрічі Бога і людини, а Його Воскресле Тіло стане місцем Нового Творіння, у Ньому Небесне преобразить земне, у Ньому усі ми, які представляємо тління, зможемо зодягнутися в нетління.

Пізніше апостол Павло, роздумуючи, що станеться з вірними у часі Другого славного приходу Христа, у главі, яку ми сьогодні називаємо Євангелією Воскресіння, висловиться про це так: «Ось я кажу вам тайну: Не всі ми помремо, але всі перемінимося, 52. раптом, в одну мить, при сурмі останній; засурмить-бо, і мертві нетлінними воскреснуть, і ми перемінимося. 53. Мусить-бо це тлінне одягнутися в нетління, і це смертне одягнутися в безсмертя. 54. І коли це тлінне одягнеться в нетління, а це смертне одягнеться в безсмертя, тоді збудеться написане слово: Смерть поглинута перемогою. 55. Де твоя, смерте, перемога? Де твоє, смерте, жало? 56. Жало смерти – гріх, а сила гріха – закон. 57. Нехай же буде дяка Богові, який дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа. 58. Отож, мої любі брати, будьте тверді, непохитні, визначайтесь у ділі Господнім повсякчасно та знайте, що труд ваш у Господі не марний» (1 Кор 15:51−58).

Євангелист Йоан хоче, щоб ми побачили, що Ісус є реальністю, в якій сповнюються усі найважливіші символи та старозавітні прообрази Ізраїлю. Перші учні – апостоли − усвідомили цю дійсність щойно після Воскресіння Ісуса: «Тож коли Воскрес із мертвих, то й пригадали Його учні, що Він оте говорив їм, і увірували Писанню та слову, яке Ісус був вирік» (Йо 2:22). Цей вислів перегукується з іншими записами Йоана, які стосуються Воскресіння: «Вони бо ще не знали Писання, за яким мав Він із мертвих воскреснути» (Йо 20:9)[1]. Сьогодні ми маємо скарб Писання, яке можемо постійно пізнавати. Усе тут записане для нас, «щоб увірували (ми) ви, що Ісус – Христос, Син Божий, а вірувавши, щоб мали життя в Його ім’я» (Йо 20:31).

Oratio (молитва)

«Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував».

Contemplatio (споглядання)

Апостол Павло каже, що кожен охрещений є вмістилищем – місцем присутності Святого Духа: «Хіба ж не знаєте, що ваше тіло – храм Святого Духа, який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих. 20. Ви бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі!» (1 Кор 6:19−20). Наша єдність із Христом Розпʼятим і Воскреслим перемінює нас у нову людину: від сплюндрованого гріхом Божого образу ми, завдяки Божій благодаті, перемінюємося у храм Святого Духа. Інколи у цьому храмі нашого внутрішнього єства назбирується те, чого там не повинно бути, тому нам завжди потрібен Христос, який, очищуючи нас Своєю дорогоцінною Кров’ю, може водночас наповнювати нас новим життям…


[1] P. Perkins. The Gospel According to John. In The New Jerome Biblical Commentary (R. E. Brown, J. A. Fitzmyer, R. E. Murphy. Eds.) – Bangalore: Theological Publications in India, 2002. Р. 954.

3 коментарі до “Світла п’ятниця. Знак Воскресіння (Йо 2:12−22)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *