Святе Богоявлення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа (Мт 3:13–17)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Тоді прибув Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб христитися від нього; 14. але Йоан спротивлявся Йому, кажучи: «Мені самому треба христитися у Тебе, а Ти приходиш до мене?» 15. Ісус у відповідь сказав до нього: «Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду.» І тоді він залишив Його. 16. А охристившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось Йому небо, і Він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на Нього. 17. І голос пролунав з неба: «Це Син Мій любий, що Його Я вподобав».

Коментар до тексту

Прийнявши хрещення з рук Йоана, Ісус виявив свою згоду з двома ключовими моментами його проповіді: гряде суд на нечестивих та приходить Царство Боже. Проповідь самого Ісуса на початку перегукувалася із закликом до покаяння Йоана Хрестителя. Проте вже у ранній Церкві люди ставили питання: якщо Йоан хрестив на покаяння, то чому безгрішний Ісус прийняв цей обряд?

Відповідь знаходимо в діалозі, який міститься у Євангелії від Матея. Йоан не хотів хрестити Ісуса: «Йоан спротивлявся Йому, кажучи: “Мені самому треба христитися у Тебе, а Ти приходиш до мене?”» (Мт 3:14), але «Ісус у відповідь сказав до нього: “Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду”. І тоді він залишив Його» (Мт 3:15). Звідси видно, що особисте покаяння відсутнє. «Здійснити/сповнити всяку правду/праведність» означає не залишити невиконаним нічого з того, що хоче Бог»[1].

Це дуже добре проглядається у т. зв «смислових» перекладах, чудовим прикладом якого є новий англомовний переклад N. T. Wright-а під назвою «The kingdom New Testament. A Contemporary translation», у якому Мт 3:14-15 звучить так: «John tried to stop him. “I ought to be baptized by you,” he said, “And are you going to come to me?” “This is how it’s got to be right now,” said Jesus. “This is the right way for us to complete God’s whole saving plan”»[2].

Важливо також зауважити, що Матей не каже прямо: «Йоан охрестив Ісуса», але «тоді він залишив Його», акцентуючи тим самим на благанні Йоана цього не робити («Мені самому треба христитися в Тебе, а Ти приходиш до мене?»). Хрестячи Ісуса навіть проти власної волі чи радше правильного розуміння такого упокорення Ісуса, Йоан також дає приклад для наслідування, як потрібно реагувати на волю та бажання Ісуса.

Meditatio (розважання)

«А охристившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось Йому небо, і Він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на Нього. 17. І голос пролунав з неба: “Це Син Мій любий, що Його Я вподобав”». «Після хрещення Ісус виходить з води без визнання гріхів, як це зазвичай робили охрещувані, поки ще знаходилися у воді, але Ісус не мав гріхів, які потрібно було визнавати. Слова «Це Син мій любий» є відлунням Пс 2:7, в якому йдеться про царя з роду Давида, а вислів «що Його Я вподобав» має місце у пророцтвах Ісаї 42:1, де мовиться про Слугу Господнього.

«Він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на Нього», − Матей переважно пише про Святого Духа (1:18, 20; 3:11; 12:32; 28:19), але тут він каже про «Духа Божого» для тринітарного посилання: Бог, Ісус – Його улюблений Син та Дух Божий (також у 12:28). Вживання тринітарних термінів  творить зв’язок між хрещенням Ісуса та християнським хрещенням (28:19)»[3].

Дуже важливим є ще один акцент. Як пише у своєму коментарі на Євангеліє від Матея N. T. Wright: «Символом Духа став голуб, і це означає, що майбутній Божий суд буде вершитися мирним, а не войовничим духом старовини. Сам земний суд, який засудив Ісуса, піддасться судові Божого Духа. Одне із завдань цієї глави Євангелія – знову навчити людей здатності дивуватися і розуміти, що Ісус прийшов виконати Божий задум, а не наші очікування»[4].

Щоб усвідомити значення того, що сталося на Йордані, потрібно читати Євангеліє до кінця, бо тільки тоді можна зрозуміти, чому Ісус має також ім’я «Емануїл», що означає «з нами Бог». Саме ці слова «З нами Бог» урочисто співаємо під час Великого Повечір’я на празники Різдва та Богоявлення, чим радісно проголошуємо, що Той, Хто прийняв людське тіло в убогому вертепі, став на Йордані, покірно схиливши голову, поруч з грішниками, їв і пив з відкинутими й упослідженими, дружив з митарями і блудницями, перед страхом смерті обливався кровавим потом в Гетсиманії, був зраджений друзями та несправедливо оскаржений тими, які найбільше знали про Бога, відчував пекло віддаленості від Бога та жахливої самотності так, що кричав на хресті: «Боже мій! Боже мій! Чому ти мене покинув?!», як людина страждав, помер, був похований у гробі і воскрес на третій день, є Емануїл.  

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за Твою солідарність і участь у моєму житті…

Contemplatio (споглядання)

Після Різдва празник Богоявлення далі впроваджує нас у невимовне Таїнство Божого до нас сходження, щоб ти і я могли почути те, що Отець сказав на Йордані до Ісуса: «Ти Син Мій улюблений, в Тобі Моє уподобання». Оновлення усього творіння, повернення нам свідомості та статусу улюблених Божих доньок та синів − це і є найбільшим бажанням Бога…


[1]B. M. Metzger. The New Testament. Its Background, Growth, and Content. Third Edition. Abingdon Press Nashville 2003, P. 132

[2]N. T. Wright. The kingdom New Testament. A Contemporary translation. HarperOne 2012, P. 5

[3]R. H. Gundry. CommentaryontheNewTestament. Verse-by-Verse Explanations with a Literal Translation. Hendrickson Publishers 2010, P. 11

[4]T. Wright. Matthew for Everyone. Part 1: Chapters 1-15. London SPCK 2002, P. 22

2 коментарі до “Святе Богоявлення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа (Мт 3:13–17)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *