Сьомий тиждень після Пасхи. Четвер. Ісус Живий (Ді 25:13–19)

Час прочитання: 8 хвилин

Lectio (читання)

«Минуло кілька днів, і цар Агриппа з Вернікою прийшли в Кесарію вітати Феста. 14. А що вони пробули там чимало днів, Фест виклав цареві справу Павла: Є тут, – сказав він, – один чоловік, якого Фелікс лишив в’язнем. 15. На нього, як я був у Єрусалимі, первосвященники і старші юдейські зробили скаргу, домагаючись його засуду. 16. Я відповів їм, що римляни не мають звичаю когось видавати, поки обвинувачений не матимете обвинуватців перед собою й можливості оборонятися від обвинувачення. 17. Отож вони прийшли сюди зо мною, а я без жодної проволоки, на другий же день сівши на судилище, звелів привести того чоловіка. 18. Обвинуватці, що виступили проти нього, нічим не оскаржили його щодо того, у чому я підозрівав зло. 19. Вони ж із ним мали якісь суперечки про їхнє власне суєвір’я та про якогось Ісуса померлого, а Павло казав, що він живе».

Коментар до тексту[1]

Арештований у Єрусалимі (Ді 21:17–23:35), Павло сидів у в’язниці в Кесарії. Римський намісник Фелікс час від часу викликав Павла на допити і з цікавістю слухав його розповіді про Ісуса. Однак коли свідчення апостола породжували занепокоєння його сумління, він відразу припиняв слухання. Часті допити мали й іншу причину: Фелікс сподівався, що дістане від Павла хоч трохи грошей. Після двох років перебування апостола під арештом на місце Фелікса Рим прислав нового прокуратора – Порція Феста, який, бажаючи догодити юдеям, спитав Павла, чи той поїде на суд до Єрусалима, але той, знаючи, що там на нього чигає смерть, відкликався до кесарського суду в Римі.

Саме тоді, коли Павло очікував від’їзду на суд, цар Агриппа зі своєю сестрою Веронікою приїхали із Галилеї провідати Феста, і римський намісник розповів цареві про справу Павла. Дуже важливим є факт, що навіть язичник Фест, представляючи богословську християнсько-юдейську суперечку Павла, згадує, що центром проповіді апостола є Воскресіння Ісуса. Зрозуміло, що сам прокуратор у це не вірить і подає інформацію в іронічно-згірдливій формі. Та факт залишається фактом: язичник Фест, не усвідомлюючи всіх деталей, указує на головну ідею проповіді ранньої Церкви – Ісус Живий.

Meditatio (розважання)

«А Павло казав, що він живе». Що сьогодні означає для кожної людини цей неймовірний факт, що Ісус Живий? Тут потрібне трохи детальніше роз’яснення[2].

Бог нас любить, але гріх не дає нам відчути цю любов та унеможливлює спасіння. Позаяк людина не здатна дійти до Бога, Він Сам прийшов до неї. Євангелист Йоан каже: «Бог так полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав (…) щоб Ним світ спасти» (Йо 3:1617). Як Бог спасає?

Передусім Ісус здолав сатану. З того моменту, коли згрішили прародичі, Бог обіцяє нам спасіння. До змія Він сказав: «Покладу ворожнечу між тобою і Жінкою, між твоїм потомством та Її Потомством. Воно розчавить тобі голову»(Бут 3:15).Ісус, нащадок Жінки, розтрощує голову ворога. Князь цього світу скинутий, і ніщо й ніхто не може протистояти Ісусові.

Здолавши сатану, Ісус спас нас від гріха. Ісус − Агнець Божий, Який узяв на Себе гріхи світу, щоб ми жили повним життям. Його завданням було не лише усунути зло й терпіння цього світу, але вирвати коріння всякого зла − гріх. Це означає, що:

– Ісус простив нам наші гріхи. За свої гріхи ми стали Божими ворогами й засуджені на пекло, але Ісус прийшов до нас та взяв наші провини на Себе − цим ми примирені з Богом, прощені й оправдані. «Вас, що були мертві гріхами й вашим необрізанням тілесним, Він оживив вас із Ним, простивши нам усі провини. Він знищив розписку, що була проти нас, що нас осуджувала разом із приписами, Він зробив її нечинною, прибивши до Хреста»(Кол 2:13–14). Тому для нас вже немає засуду.

Забуває гріх назавжди. Бог не тільки прощає наші хиби і гріхи, Він їх забуває і ніколи більше не згадує. Коли Бог прощає, то прощає раз і назавжди. «Бог знову змилосердиться над нами, розтопче наші беззаконня. Ти кинеш у глибінь моря всі гріхи їхні»(Міх 7:19).

Визволяє від гріха. Спасіння полягає не в тому, щоб лише забрати наші гріхи. Ісус прийшов, щоб визволити нас від гріха, тобто зробити здатними більше не грішити. У хрещенні ми з Христом померли для гріха, з Ним і воскресли, живі для Бога (Рим 6).

Це також означає, що Ісус дає нам нове життя. Бог не послав Сина лише розв’язати проблему гріха, але прагне дати нам нове життя, одухотворити людину (Йо 10:10).Ісус раз і назавжди спас людину і все людство, відкупивши нас:

Своїм Втіленням. Найвищим доказом, що Бог любить людину, є те, що нам, грішникам, послав Свого Сина, Який зодягнувся в наше грішне тіло ради нашого спасіння. Син Божий замешкав між нами, став у всьому подібним до нас, крім гріха: Він плакав, співав, почувався самотнім, покинутим, радів, захоплювався красою поля, неба, звірят, терпів до сліз через твердість свого народу. Наприкінці, будучи людиною, поєднав у Собі життя людське й Боже як Богочоловік. Так було подолано розрив між Богом і людиною, спричинений гріхом прародичів. Ісус справді є «Еммануїл: з нами Бог» (Мт 1:23).Якщо Бог з нами, хто може бути проти нас? Ніщо й ніхто не може відлучити нас від любові Божої, явленої в Христі Ісусі (Рим 8:31–38).

Через Свою Смерть. Ісус не був убитий. Він Сам добровільно видав Себе на смерть з любові до грішних людей, щоб узяти на Себе наші гріхи. Коли Христос помер, з Ним помер і наш гріх. Ісус не заплатив нікому, але заступився за нас, грішних, перед Богом, умер за наші гріхи. Це і є відкуплення. Христос не мав гріха, а взяв на Себе наші гріхи (2 Кор 5:21). На Хресті вмерло все, що не давало нам жити життям дітей Божих. Його Кров’ю ми визволені, очищені.

Через Його Воскресіння. Діло спасіння не закінчилося на Хресті. Важливим є те, що сталося третього дня, − сила Божа воскресила Ісуса з мертвих і умертвила гріх. Воскресіння Христове дарує Нове Життя. Ісус Своєю Смертю здолав смерть, даючи всім життя вічне. Тому співаємо переможну пісню: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував». Якщо через Втілення Бог живе між людьми, то через Воскресіння Ісус-Богочоловік перебуває з Богом. Завдяки Воскресінню Ісуса Христа прокладено місток між Богом і людьми. Ісус більше не вмирає. Усе життя – у Ньому. Він воскрес не лише для Себе, але й для нас. Ми з Ним також померли й воскресли: «Мертві для гріха, живі для Бога»(Рим 6:11).

Oratio (молитва)

«Господь царює, Він одягнувся у велич; одягнувся Господь, потугою підперезався. І світ стоїть твердо, не похитнеться» (Пс 93:1).

Contemplatio (споглядання)

Бути учнем Живого Ісуса означає постійно наново усвідомлювати й радо ділитися з іншими Благовістю, що Ісус, Який помер і воскрес, − єдина й вистачальна розв’язка всіх проблем, яку Бог дарує світові…


[1] Коментар до тексту, розважання та запрошення до споглядання адаптовано з моїх давніших роздумів, опублікованих у «Декада місійності. Від Вознесіння до П’ятидесятниці». УГКЦ, Рада з питань Євангелізації, 2016.

[2] Пояснення про спасіння в Ісусі Христі взято з книги Хосе Прадо Флореса «Ідіть євангелізуйте охрещених». Львів, Місіонер, 1997.

1 коментар до “Сьомий тиждень після Пасхи. Четвер. Ісус Живий (Ді 25:13–19)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *