Сьомий тиждень після П’ятдесятниці. Понеділок. Перешкоди у входженні до Царства (1 Кор 5:9–6:11)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«Я вам писав був у листі не мати стосунків із розпусниками, 10. не взагалі з розпусниками цього світу, чи то із зажерливими, чи з грабіжниками, чи з ідолопоклонниками, бо вам довелося б вийти з цього світу. 11. А написав я вам, щоб ви не мали зносин із тим, що, називаючи себе братом, є розпусник чи зажерливий, чи ідолопоклонник, чи злоріка, чи п’яниця, чи грабіжник − з таким навіть не їсти! 12. Чого б я мав тих, що осторонь, судити? Хіба ж ви самі не судите тих, що з нами? 13. Тих же, що осторонь, Бог буде судити. Виключіть злого з-поміж себе! 6:1. Чи сміє хтось із вас, мавши справу до іншого, судитися перед неправедними, замість перед святими? 2. Хіба не знаєте, що святі будуть світ судити? А коли ви будете світ судити, то чи ж не достойні ви судити куди менші справи? 3. Хіба не знаєте, що ангелів будемо судити? Оскільки більше життєві справи! 4. Коли, отже, маєте суди про життєві справи, настановляєте (суддями) таких, що за ніщо вважаються в Церкві. 5. Кажу це вам на сором! Хіба нема між вами ні одного мудрого, що міг би розсуджувати між братами своїми? 6. А то брат із братом судиться, а й перед невірними! 7. Уже це взагалі для вас пониження, що судитеся між собою. Чого б вам радше не стерпіти кривди? Чого б вам радніш не зазнавати здирства? 8. Ви ж, навпаки, самі кривдите та обдираєте, та ще й братів! 9. Чи ж не знаєте, що неправедні Царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе! Ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники, ані розгнуздані, ані мужоложники, 10. ані злодії, ані зажерливі, ані п’яниці, ані злоріки, ані грабіжники Царства Божого не успадкують. 11. І такими з вас деякі були, але ви обмились, але ви освятились, але ви оправдались іменем Господа Ісуса Христа та Духом нашого Бога».

Коментар до тексту[1]

Для кращого розуміння початок цього уривку варто читати в контексті 1 Кор 5. Гріх статевої аморальности й мовчання на нього місцевої Церкви – це друге велике зло, про яке в Першому листі до Коринтян згадує Павло. Коринт був відомим надто вільним та розгульним життя, яке там панувало. Окрім того, ситуація ускладнювалася ще й через переважну відсутність моральних норм у тогочасному суспільстві. Тому в цій главі Павло засуджує гріх інцесту й докоряє Церкві за зарозумілість у цьому питанні та нездатність вилучити переступника зі спільноти, адже саме на цьому наполягає Павло (1 Кор 5:1–5). Чистота, яку описує апостол, символічно представлена як закваска у святкуванні Великодньої Пасхи, що здійснюється у Христі − «нашому пасхальному Ягняті» (1 Кор 5:6–8). Цю главу апостол завершує повчаннями про те, що Церква повинна захищати своїх членів від сексуально аморальних осіб, але не може християнізувати невіруючих, нав’язуючи їм біблійні норми (в. 9–13).

У 1 Кор 6:1–11 Павло продовжує розглядати моральні виклики спільноти, порушуючи питання практики коринтян вирішувати справи, які не стосуються кримінальної власности, перед нехристиянськими суддями чи арбітрами. Він покликається на римські юридичні суди, де римське право суворо відповідало римським стандартам. «А як щодо Божих норм?» – запитує Павло. На думку апостола, коринтяни як християнська громада мали самостійно розвʼязувати такі проблеми. У християнській любові вони радше повинні «повернути іншу щоку» (пор. Мт 5:39) і навіть зазнати кривди чи втрати матеріальних благ (ст. 7), але не звертатися до світського суду з таких питань.

Meditatio (розважання)

«Не обманюйте себе! Ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники, ані розгнуздані, ані мужоложники, 10. ані злодії, ані зажерливі, ані п’яниці, ані злоріки, ані грабіжники Царства Божого не успадкують. 11. І такими з вас деякі були, але ви обмились, але ви освятились, але ви оправдались іменем Господа Ісуса Христа та Духом нашого Бога». Павло закликає коринтян серйозно ставитися до свого християнського життя. В іншому листі до них апостол пише: «Тому, коли хтось у Христі, той – нове створіння. Старе минуло, настало нове» (2 Кор 5:17). На жаль, коринтяни, переживаючи якесь дивне внутрішнє роздвоєння, вважали, що певні аморальні проступки допустимі для християн.

Апостол фактично перелічує ті тяжкі гріхи, які не повинні мати місця в житті християн, бо Христос викупив їх від цього суєтного й безперспективного життя. У Таїнстві Хрещення вони очистилися від усякої скверни, тому не можуть ставати рабами поведінки, яка закінчується духовною смертю. Християни − люди іншої перспективи, вони покликані до життя, яке має вічний вимір. У Посланні до Тити св. Павло говорить: «Він спас нас не ради діл справедливости, які ми були зробили, але зі Свого милосердя, купіллю відродження й відновленням Святого Духа, 6. Якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, нашого Спаса, 7. щоб ми, оправдані Його благодаттю, стали згідно з надією спадкоємцями життя вічного» (Тит 3:5–7).

До переліку гріхів, згаданих у Рим 5:10–11, Павло додає низку переступів, пов’язаних зі статевою сферою. Апостол згадує розпусників, перелюбників, розгнузданих, мужоложників (грецьке поняття «ἀρσενοκοίτης / arsenokoites» позначує особу чоловічої статі, яка вступає у статевий зв’язок із чоловіком; це слово називає також чоловіків повій), а в Рим 1:26 додає ще й лесбіянок. Для тодішнього язичництва (зрештою, і сучасного) такий спосіб життя був доволі звичним, але Павло каже, що ці люди не живуть згідно з Божим задумом, а тому не мають жодної перспективи, говорячи біблійною мовою, «Царства Божого не успадкують». Якщо християни обмились хрещальними водами й освятились у Христі, то повинні жити так, як належить оправданим, – ними повинен керувати Святий Дух, а не тілесні пристрасті.

Oratio (молитва)

«Блажен чоловік, що за порадою безбожників не ходить і на путь грішників не ступає, і на засіданні блюзнірів не сідає, 2. але в Господа Законі замилування має і над Його Законом день і ніч розважає» (Пс 1:1–2).

Contemplatio (споглядання)

Світ як у минулому, так і сьогодні потребує прикладу життя, гідного людини. Для цього християни повинні свідчити чітку етичну парадигму у всіх сферах життя – статевому, суспільному, економічному тощо. Не можна бути учнем Ісуса наполовину або відкривати для Євангелія тільки окремі аспекти життя. Бог бажає, щоб ми жили цілісним та повноцінним життям, тому наші вчинки мають бути відповідальними та відображати Божий задум стосовно людини, а наші приватні сфери не повинні стати зонами, вилученими з життя, яке відображає Божий задум і порядок.


[1] Коментар до тексту оснований на K. L. Barker. Expositor’s Bible Commentary (Abridged Edition: New Testament), Grand Rapids, MI: Zondervan Publishing House 1994, P. 620.

4 коментарі до “Сьомий тиждень після П’ятдесятниці. Понеділок. Перешкоди у входженні до Царства (1 Кор 5:9–6:11)”

  1. Слава Ісусу Христу!
    Дві описки:
    “Посланні до Тити”
    І
    “До переліку гріхів, згаданих у Рим 5:10–11,” має бути 1 Кор 6:10-11

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.