Шостий тиждень Великого посту. Вівторок. Жити справедливістю та милосердям (Прип 21:3–21)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«Чинити справедливість і суд | – ліпше в очах Господніх, аніж жертва. 4. Гордий погляд і бундючне серце | – ґрунт для гріха безбожних. 5. Задуми трудящого змагають до користи, | а кожен поквапний зазнає нестатків. 6. Надбання скарбів язиком брехливим | – марна пустота, що веде до смерти. 7. Насильство злих самих же їх погубить, | бо вони зрікаються правдиво чинити. 8. Крива дорога ледачого, | а чистого вчинки – праві. 9. Ліпше сидіти на краю покрівлі, | ніж із жінкою сварливою у спільній хаті. 10. Злого душа бажає зла, | в очах його і приятель не знаходить ласки. 11. Коли картають глузуна, недоросток стає розумним, | як мудрого навчають, він приймає науку. 12. Праведний назирає дім лихого, | а злих кидає в нещастя. 13. Хто затуляє вухо на крик бідака, | той сам кричатиме, та слухати ніхто не буде. 14. Дарунок, даний тайкома, гнів спиняє, | а в пазусі гостинець – лють запеклу. 15. Чинити правосуддя – праведному радість, | а лиходіям − жах. 16. Людина, що збивається з розумної дороги, | у громаді тіней буде спочивати. 17. Хто любить радість, той буде злиденним, | хто любить вино та олію, той не розбагатіє. 18. Злий послужить на викуп справедливого, | а зрадливий – на викуп праведних. 19. Ліпше сидіти в землі пустинній, | ніж із жінкою сварливою та злісною. 20. У хаті мудрого − дорогоцінні скарби й олія, | але дурний їх прогайнує. 21. Хто йде за справедливістю й милосердям, | знайде життя й повагу».

Коментар до тексту

Як і низка попередніх уривків, цей текст є частиною більшої збірки (10:1–22:16) великого мудреця Ізраїлю царя Соломона, у якій він розмірковує над практичними аспектами щоденного життя людини. У цьому уривку простежуємо дві головні теми – праведності та гріховності. Після вислову про роль Бога в житті людини (в. 3), у центрі уваги опиняється тема гріховності. Для безбожних гордість і зарозумілість – визначальні характеристики (в. 4). Гріховність виявляється в насильстві та розпусті (вв. 7–8), вона немилосердна й бажає зла ближньому (в. 10). Тема устремлінь людини розглядається і в інших місцях, тут же наголошено на прагненні матеріального благополуччя, яке люди намагаються здобути праведним або неправедним шляхом, мудрістю або дурістю (вв. 5–6, 13, 17, 20), та автор радить нам бути розсудливими у виборі методів досягнення мети (в. 14). Безбожний пожинає плоди своєї діяльності: його насильство щодо інших обрушується на нього самого (в. 7). Праведний побачить неминуче падіння нечестивого (в. 12). Той, хто не має милосердя, і сам не отримає милості від інших (в. 13), а хто збився зі шляху, врешті-решт гине (в. 16). Коли це трапляється, він опиняється на місці праведного, якому загрожувала смерть від нечестивого (в. 18; у Прип 11:8 ця думка висловлена дещо рельєфніше). Справжня мудрість невіддільна від праведності. У книзі Приповідок (гл. 10–22) праведність Господа проливає нове світло на слово «праведність»: усе сказане про неї має свій початок у характері Бога. Радість при здійсненні правосуддя зрозуміла (15): це приклад Божого суду й добра звістка − Євангеліє Старого Завіту. Ця радість знаменує справедливе правління Господа. Праведність, милість, правда і слава супроводжують один одного (21)[1].

Meditatio (розважання)[2]

«Хто йде за справедливістю й милосердям, | знайде життя й повагу». Справедливість і милосердя є двома важливими якостями, які підсумовують те, що визначає справжнє та добре життя. Таке життя вгодне Богові та є благословенням для ближніх. Перший термін «справедливість» – євр. צְדָקָה / tsedaqa – вказує, що особа живе за Божим порядком, робить те, що є правильним щодо Бога та ближніх. Цей термін з єврейської на українську також перекладається як «праведність». Пророки вимагали від Божого народу жити у праведності та справедливості, які мала охоплювати усі сфери життя людини (Ам 5:24). «Праведність» вказує на те, що є правильним з Божого погляду, а «справедливість» − на належне поводження щодо ближніх. Автор книги Приповідок стверджує, що така поведінка «ліпша в очах Господніх, аніж жертва» (в. 3).

Другий термін «милосердя» – євр. חֶסֶד / hesed – часто перекладається як «любов», та варто зауважити, що він містить декілька важливих ідей – постійної любові, доброти, доброзичливості, вірності, відданості. Отже, основна ідея цього поняття зводиться до вірності у стосунках. Найчастіше цим терміном позначується Божа вірність до людей. Чудовим прикладом застосування цього поняття є Пс 136 – тут חֶסֶד / hesed вжито 26 разів як фрагмент приспіву «бо милість Його вічна». Коли ж це поняття стосується людини, то засвідчує, що особа буде вірна спільноті людей, які перебувають у Союзі з Богом. Можна сказати, що ми, незважаючи на людські слабкості, покликані за прикладом Господа зберігати у стосунках із людьми дух доброзичливості, любові, вірності та милосердя.

Соломон каже: «Постійна справедливість до життя прямує, | хто ж гониться за злом, той гониться за смертю» (11:19); «Огидна Господеві дорога злого, | того ж, що по правді ходить, Він любить» (15:9). Справедливість і порядок у цьому світі, а також здатність жити праведним життям стали можливими завдяки Страстям і Воскресінню Ісуса Христа, тобто завдяки Божій вірності та Його постійній любові. Хресна смерть Ісуса відновлює справедливість, дарує благодать для праведного життя, найвищою мірою являє Божу вірність та милосердя й показує приклад такого життя, яке звільняє від усього, що руйнує Божий порядок у світі й дає нам змогу жити у справжній свободі.

Oratio (молитва)

«Справді, Його спасіння близьке до тих, що Його бояться, щоб слава Його перебувала в краю нашім. 11. Милосердя й вірність зустрінулися разом, справедливість і мир поцілувались між собою» (Пс 85:10–11).

Contemplatio (споглядання)

Людство спрагле справедливості та милосердя. Щоб ці два поняття ми могли досвідчувати як реальність у нашому житті, Божий Син став людиною і пережив Страсті та Воскресіння. Та перш ніж це сталося, у Своїй Нагірній проповіді Ісус промовив слова, які пророчо пояснюють Його місію в цьому світі: «Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться. 7. Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя» (Мт 5:6–7). З’єднавшись у Хрещенні з Христом Померлим і Воскреслим, черпаючи силу в інших Святих Таїнствах, читанні Божого Слова та молитві, ми покликані жити життям, яке являє приклади справедливості та милосердя…


[1] D. A. Carson. New Bible Commentary: 21st Century Edition. 4th ed. Leicester, England; Downers Grove, Ill., USA: Inter-Varsity Press 1994 (Logos electronic edition). Prov 21:1–21.

[2] Думки в розважанні основані на: The NET Bible First Edition Notes. Biblical Studies Press 2006. Prov 21:21. (Logos 9 Electronic edition 2021). W. D. Reyburn, E. McG. Fry. A Handbook on Proverbs. New York: United Bible Societies 1994, P. 71, 453; D. Mangum, D. R. Brown, R. Klippenstein, & R. Hurst (Eds.), Lexham Theological Wordbook. Bellingham, WA: Lexham Press 2014 (Electronic edition Logos 8). Love.

3 коментарі до “Шостий тиждень Великого посту. Вівторок. Жити справедливістю та милосердям (Прип 21:3–21)”

  1. Слава Ісусу Христу!!!
    Дякую отче Юрію за чудове пояснення даного фрагменту.
    Справедливість і милосердя, ніби два крила, які підносять людину до духовних висот, до Бога.
    Це просто неймовірно і прекрасно!!!
    Божого вам надхнення!!!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.