Середа третього тижня Великого посту. Життя, основане на Слові (Бут 7:6-10)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Було ж Ноєві шістсот років, як стався потоп на землі. 7. І ввійшов Ной, сини його, жінка його й жінки синів його з ним у ковчег перед потопом вод. 8. З чистої скотини і з нечистої скотини, з птаства й зо всього, що повзає по землі, 9. прийшли до Ноя в ковчег по парі, самець і самиця, як велів Бог Ноєві. 10. І сталося, по семи днях хлинули води потопу на землю».

Коментар до тексту

Текст читання − частина розповіді про входження Ноя та його родини в ковчег (Бут 7:1-10). У Бут 7:1-5 читаємо про Божі повеління, а в Бут 7:6-10 йдеться про те, що Ной та його родина виконали ці повеління. У шостому та десятому віршах сказано про початок Потопу, а це підтверджує, що все відбувається відповідно до Божого Слова. Тут також увиразнюються дії Ноя (вірші 7-9), які засвідчують послух Божому Слову: він з родиною «увійшов у ковчег», повністю виконавши Божі повеління (Бут 6:18; 7:1). Початок і тривалість Потопу визначені віком Ноя – він має 600 років на початку та 601 рік та 11 днів у кінці (Бут 7:11; 8:14). Вірші 8-10 відлунюють до розповіді з Бут 2:19 – там Бог приводить до Адама звірів, щоб той дав їм імена, а тут читаємо про Ноя, який їх рятує. Після семиденної паузи на землю прийшов Потоп. В одному єврейському мідраші сказано, що цих сім днів були періодом Божого смутку (оплакування) над грішним світом[1].

Meditatio (розважання)

«І ввійшов Ной, сини його, жінка його й жінки синів його з ним у ковчег перед потопом вод». Щоб вижити, Ной повинен зберігати Боже Слово, а щоб жити повноцінним життям, це потрібно робити завжди. Слово Господа, щоправда, не завжди зрозуміле, а інколи і важке для сприйняття. Коли після помноження хлібів Ісус пояснював учням таїнство Євхаристії, тобто що Його Тіло є справжнім хлібом життя, а Його Кров – істинним питвом, тоді багато з присутніх були вражені цими словами і навіть відійшли від Нього. Євангелист Йоан так описує цю подію: «Від того часу численні з-поміж Його учнів відступилися від Нього і більше з Ним не ходили. 67. Тоді мовив Ісус до дванадцятьох: “Невже й ви бажаєте відступитися?” 68. Але озвався до Нього Симон Петро: Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у Тебе – слова життя вічного! 69. Ми й увірували й спізнали, що Ти – Божий Святий» (Йо 6:66-69).

Ной, прийнявши Боже Слово, що, напевно, не було легко зробити, якоюсь мірою уможливив подальше існування людського роду. Часом мені видається, що цей старозавітний праведник міг би повторити за царем і псальмопівцем Давидом: «Моя горливість мене виснажила, бо противники мої забули Твоє слово» (Пс 119:139).

Боже Слово – це не просто якісь людські міркування, воно скеровує наше життя і робить його причасним до вічності. У книзі Приповідок читаємо: «Кожне слово Боже випробуване; Він – щит для тих, що в Нього захисту шукають» (Прип 30:5). Ісус називає людей, які зберігають Боже Слово, щасливими: «Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають» (Лк 11:28).

Навколо нас є багато порадників і консультантів з усіх ділянок життя, але є поради і слова Того, Кого не можна порівняти ні з ким, Його слова неоціненні. Тому для тих, які не знають, що робити у складних обставинах життя, псалмопівець дає дуже важливу пораду: «На Господа здай твою дорогу; вповай на Нього, і Він учинить; 6. виведе, як світло, твою правду і твоє право, як полудень» (Пс 37:5-6).

Oratio (молитва)

«Я в моїм серці сховав Твоє Слово, щоб не згрішити проти Тебе… Добре чини з Твоїм слугою, щоб я міг жити й Твоє Слово пильнувати… Доля моя – Господь; я мовив: Берегтиму Твоє Слово… Слово Твоє – світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці» (Пс 119:11, 17, 57, 105).

Contemplatio (споглядання)

Читаючи Діяння апостолів, можна зауважити, що ріст Церкви – це результат прийняття Божого Слова, відповідь на це Слово багатьох людей доброї волі (Дії 6:7; 12:24; 19:20; 28:30-31). Якщо ми будемо приймати це Слово як найдорогоцінніший скарб, тоді наше особисте життя та життя людей навколо нас буде абсолютно інакшим – наповнене сенсом і справжньою радістю. Прикладом прийняття Божого Слова серед найнесприятливіших обставин, окрім Ноя, є також пророк Єремія: «Коли Твої Слова надходили до мене, я їх проковтував. Слово Твоє було радістю для мене й веселощами мого серця. Бо я ношу Твоє ім’я, Господи, Боже сил» (Єр 15:16).


[1]К. A. Mathews. Genesis 1-11:26. (The New American Commentary 1A), Logos Library System electronic ed. Nashville: Broadman & Holman Publishers 2001, Р. 374.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *