Середа шостого тижня Великого посту. Коли Господь є з тобою (Бут 43:26-31; 45:1-16)

Час прочитання: 9 хвилин

Lectio (читання)

«Коли ж Йосиф прийшов додому, піднесли йому гостинця, що його мали з собою, і поклонилися йому лицем до землі. 27. Тоді він спитав їх про здоров’я та й сказав: “Чи здужає ваш батько старенький, про якого ви мені говорили? Чи він живий ще?” Вони відповіли: 28. “Здоров раб твій, наш батько; він ще живий” і, схиливши голови, поклонились до землі. 29. А він, підвівши свої очі, побачив Веніямина, свого брата одноматірного, та й питає: “Чи це ваш найменший брат, що про нього ви мені казали?” і додав: “Бог нехай милує тебе, мій синку!” 30. І хутенько вийшов, бо серце його зворушилось на вигляд брата, і сльози зависли на очах його; він пішов у світлицю й там заплакав. 31. По тому ж, умивши собі обличчя, вийшов, переміг себе й каже: “Подавайте лишень страви”. 45:1. Тут Йосиф не міг себе стримати перед усіма, які стояли коло нього, і закричав: “Виведіть усіх від мене!” І не зосталося при Йосифові нікого, коли він признавався своїм братам. 2. І заплакав він уголос так, що почули єгиптяни й почув дім фараона. 3. Та й каже Йосиф до братів своїх: “Я Йосиф! Чи ще живий мій батько?” Та брати його не могли йому відповісти, бо стривожились перед ним. 4. А Йосиф каже до своїх братів: “Приступіть лишень до мене”. І вони приступили. Та й каже він знову: “Я Йосиф, ваш брат, якого ви продали в Єгипет. 5. Але ви тепер не завдавайте собі жалю і не ятріть себе, що продали мене сюди: на те бо, щоб зберегти вас при житті, Бог послав мене перед вами. 6. Оце ж два роки голоду на землі, а ще п’ять років не буде ні оранки, ні жнив. 7. Бог послав мене перед вами, щоб зберегти на землі решту вас і врятувати життя ваше великим рятунком. 8. Отож не ви мене сюди послали, а Бог; Він і зробив мене батьком фараонові, владикою всього його дому та управителем усього Єгипетського краю. 9. Поспішайте ж до мого батька і скажіть йому: Так говорить син твій Йосиф: Бог зробив мене владикою всього Єгипту; прийди до мене, не гайся! 10. І осядешся в краю Гошен та й будеш біля мене, ти і твої діти й діти дітей твоїх, і твої отари й стада твої і все, що в тебе. 11. Я буду там утримувати тебе ще бо п’ять років буде голод, аби не потрапив ти в злидні, ти й твоя родина і все, що є в тебе. 12. Ось бачите на власні очі й бачить Веніямин, брат мій, на власні очі, що це я своїми устами говорю до вас. 13. Ще повідайте моєму батькові про всю мою славу в Єгипті та про все, що ви бачили, й поспішіть та приведіть сюди мого батька”. 14. Тоді припав він на шию Веніяминові, своєму братові, та й заплакав. А й Веніямин плакав на його шиї. 15. Далі обцілував усіх своїх братів і плакав їм на шиї. А після того розмовляли брати з ним. 16. У палатах же фараонових розповсюдилася чутка, що прибули брати Йосифа. Зраділи на те фараон і його слуги».

Коментар до тексту

Бут 37 − це початок розповіді про Йосифа, сина Якова від його улюбленої жінки Рахилі. Яків дуже любив Йосифа, за що інші його сини із заздрості зненавиділи батькового улюбленця. Після того, як Йосифові приснився сон, який можна було відчитати як пророцтво про те, що у майбутньому вся його родина схилить голову перед Йосифом, брати за першої ліпшої нагоди продали Йосифа в Єгипет а старому батькові сказали, що його роздер звір. Йосиф намагався ходити Божими дорогами, і тому Бог був із ним і рятував його від усіх небезпек, а невдовзі Йосиф став другою особою в Єгипті після фараона. Коли ж в Обіцяній Землі настав голод, Яків послав синів у Єгипет роздобути хліба, якого там вистачало завдяки Йосифові, який був здатний пояснювати пророчі сни від Бога. Саме в одній із таких подорожей синів Якова до Єгипту Йосиф дав себе пізнати своїм братам і виявив щодо них шляхетну великодушність. Усю цю історію важко передати декількома словами – її просто потрібно прочитати. Це варто зробити тому, що богонатхненний автор за допомогою цікавої і захопливої розповіді, яка читається на одному диханні, зумів передати дуже важливі для розуміння Історії спасіння ідеї.

Meditatio (розважання)

«Я − Йосиф, ваш брат, якого ви продали в Єгипет. 5. Але ви тепер не завдавайте собі жалю і не ятріть себе, що продали мене сюди: на те бо, щоб зберегти вас при житті, Бог послав мене перед вами». Йосиф зумів побачити дію Бога там, де чисто по-людськи міг тільки нарікати. Рідні брати насильно і таємно від батька продали юного Йосифа в Єгипет. Можна тільки здогадуватися, що відбувалося у нього всередині. Та ми не чуємо розповіді про його паніку, страх чи розпач, які, можливо, охопили його тоді. Ми тільки зауважуємо, як автор книги Буття тричі повторює, що Господь був із Йосифом (Бут 39:2, 21, 23). Цього вистачало навіть тоді, коли навколо були насильство, спокуси, очорнення, в’язниця, чужі люди, мова, земля і культура. Пізніше цю особливу Божу присутність у житті Йосифа, навіть якщо зовні він виглядав абсолютно нещасним, підкреслить первомученик і архидиякон Стефан: «А патріярхи із заздрости продали Йосифа у Єгипет, та Бог був з ним 10. і визволив його з усіх його скорбот, і дав йому мудрість і ласку перед фараоном, царем єгипетським, а цей настановив його правителем над Єгиптом та над усім домом» (Дії 7:9-10).

Життя з Богом не дозволило Йосифові замкнутися у собі, назавжди затаїти біль і образу. Зустрівшись із своїми братами, після певних спостережень і вагань Йосиф просить їх, щоб не ятрили себе і не картали за минуле (Бут 45:4-5), бо «Бог послав мене перед вами, щоб зберегти на землі решту вас і врятувати життя ваше великим рятунком» (Бут 45:7). Фразу «Бог послав мене перед вами» Йосиф повторює двічі − у 5-му і 7-му віршах Бут 45. Тільки глибокий досвід Божої присутності дозволяє людині говорити з такою впевненістю і дивитися на життя Божими очима, у ширшій перспективі, включаючи спасіння інших людей.

Божа присутність у нашому житті постійно відкриває нові можливості, не дозволяє зосереджуватися на собі, на своїх жалях, гіркоті, ранах. У Бут 45:3 Йосиф відкриває своє ім’я і запитує: «Чи живий мій батько?». Усі немов заціпеніли. Тоді у наступному вірші він каже: «Я − Йосиф ваш брат». Він називає їх своїми братами, і тому опісля читаємо про сльози і спілкування…

Наша відкритість на Бога − це завжди відкритість на ширшу перспективу, уможливлення майбутнього, поступове усвідомлення незбагненних шляхів Господнього Промислу стосовно усіх людей. Ніхто не є самотнім островом і не живе тільки для себе. Наше життя завжди має більше значення, ніж ми можемо це осягнути. Господь також хоче від нас постійної відкритості на оце більше. Св. Павло каже: «Ніхто бо з нас не живе для себе самого і ніхто не вмирає для самого себе: 8. бо коли ми живемо, для Господа живемо; і коли ми вмираємо, для Господа вмираємо. Отож, чи ми живемо, чи вмираємо, ми Господні. 9 . На це бо Христос умер і воскрес, щоб і над мертвими, і над живими панувати» (Рим 14:7-9).

Oratio (молитва)

«Навіть коли б ходив я долиною темряви – я не боюся лиха, бо Ти зо мною. Жезло Твоє й палиця Твоя – вони дають мені підтримку» (Пс 23:4).

Contemplatio (споглядання)

Постать Йосифа (якого було продано, принижено, але який прославився і благородно простив своїм братам, виявивши щодо них свою доброту) дуже близька до постаті Ісуса, Спасителя людства, і тому він є одним з найкращих Його прообразів. Крім цього, Йосиф – це приклад «біблійних» чеснот: незламної віри в Бога, цілковитої чесності, прощення отриманої кривди та найбільшої доброчинності у відповідь на неї[1].


[1] А. Джирланда. Ключ до Біблії. Старий Завіт. / Пер. з італ. П. Смук. – Львів: Свічадо, 2006. – С. 100.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *