Середа п’ятого тижня Великого посту. Союз із Авраамом (Бут 17:1-9)

Час прочитання: 8 хвилин

Lectio (читання)

«Як Аврамові було дев’ятдесят дев’ять років, з’явився Аврамові Господь і сказав йому: “Я – Бог всемогутній. Ходи зо Мною і будь бездоганний. 2. Я зроблю Союз Мій між Мною й тобою й розмножу тебе вельми-вельми”. 3. І припав Аврам на лице своє до землі, а Бог сказав до нього: 4. Ось Мій союз із тобою: Ти бо станеш батьком многоти народів. 5. Отож уже більше не зватимешся Аврам, лише Авраам буде твоє ім’я, бо батьком многоти народів Я тебе зроблю. 6. Я зроблю тебе дуже-дуже плодовитим, виведу з тебе народи, навіть царі вийдуть із тебе. 7. І встановлю Я Мій союз між Мною й тобою і між твоїми потомками, в їхніх поколіннях, як союз вічний, щоб бути Богом тобі й потомкам по тобі. 8. Я дам тобі і твоїм потомкам край, де ти пробуваєш (як чужинець), увесь Ханаан-край, у вічне посідання, і буду їм Богом”. 9 . Далі сказав Бог до Авраама: Ти берегтимеш союз Мій, ти й твої потомки, в їхніх поколіннях».

Коментар до тексту

У Бут 15 зауважуємо виразний акцент на Божій ініціативі в укладенні Союзу з Авраамом. У Бут 17 надходить черга до обов’язків Авраама та його нащадків: вони повинні бути святими, визнавати єдиного правдивого Бога та на знак видимого Союзу практикувати обряд обрізання. Хоча ініціатива знову йде від Бога, людина отримує конкретні обов’язки щодо Союзу. Бог відкриває Себе як Бог Всемогутній (євр. אֵל שַׁדַּי / El-Shaddai), оскільки Його ім’я Ягве ще не об’явлене (пор. Вих 3:13-14). El-Shaddai може також означати «Бог гір», або «Бог достатку» – патріархи часто звертатимуться до Бога цим іменем (Бут 28:3; 35:11; 43:11; 48:3; 49:25)[1].

Хоча про обрізання як знак Союзу йдеться в Бут 17:10-14 відразу після уривку, який читаємо на Вечірні, з огляду на важливість цього обряду в Старому Завіті та сповідників юдаїзму сьогодні скажу про це декілька слів. У багатьох семітських народів цей обряд мав різне значення: прийняття у спільноту, обрядові практики, пов’язані з культами родючості або одруження. Бог, наказуючи обрізати кожну особу чоловічої статі, робить обрізання знаком Союзу (як веселка була знаком Союзу із Ноєм). Обрізання відбувалося на дітородному органі осіб чоловічої статі, його сенс пов’язаний з плідністю як одним із найбільших Божих дарів. Тому всяка статева активність повинна бути впорядкована і присвячена Господеві. Кров, яка витікала під час обряду, була певною офірою, яку людина складала Богові за його благословення[2]. Будучи знаком Союзу народу Авраама з Богом, зовнішній знак обрізання мав також символізувати внутрішню віру кожної особи (Втор 30:6; Єр 9:25)[3].

Meditatio (розважання)

«Я – Бог всемогутній. Ходи зо Мною і будь бездоганний». Бог просить Авраама жити у Його присутності і бути досконалим. Ці дві речі взаємопов’язані. Климент Олександрійський зазначає: «Єдиний спосіб уникати падіння – бути свідомим, що Бог завжди є поруч» (Pedagogus, 3, 33, 3). У цьому вірші уперше в Біблії Бог каже людині бути досконалою[4] − «бездоганною» в українському перекладі отця Івана Хоменка. Цей прикметник єврейської мови, який використав біблійний автор (євр. תָּמִים / tamim), містить у собі широкий спектр позитивних значень, у перекладі українською може також означати «повний, довершений, цілісний, доброякісний, здоровий, міцний, непорочний, досконалий, прекрасний, бездоганний»[5]. Майже половина усіх випадків ужитку цього поняття є в книгах Левіт та Чисел, а найбільше використовується тоді, коли мова йде про те, що тварини, яких приносять у жертву, повинні бути чисті й без недоліків (пор. Чис 6:14). Цей прикметник може означати також моральну чистоту й чесність особи (Суд 9:16) або її бездоганність (Втор 18:13; 27:25). Особу, окреслену поняттям tamim, Біблія описує як таку, що ходить із Богом (Бут 6:9 – «Ной був чоловік праведний і досконалий між сучасниками; він ходив з Богом»), має ходити перед Богом (Бут 17:1 – «Я – Бог всемогутній. Ходи зо Мною і будь бездоганний»), приймає Божу дорогу (2 Сам 22:33 – «Бог, кріпость моя сильна, робить мою дорогу бездоганною»), живе чесно (Прип 28:18 – «Хто живе чесно, той спасеться; а хто дорогами кривими ходить, той упаде в яму»). Поняття «tamim» у Біблії також пов’язане з терміном «праведність» (пор. Бут 6:9), з чистотою серця особи (Пс 101:2 – «Буду вважати на дорогу досконалу. Коли прийдеш до мене? Ходитиму в досконалості серця мого посеред дому мого»), з увагою до Божих законів (Пс 119:1 – «Щасливі ті, що їх дорога бездоганна, що ходять за Господнім законом») та велінь (Пс 119:80 – «Хай моє серце буде бездоганним у Твоїх установах, щоб мені не осоромитись»). 

Авраам − перший в людській історії, якому Бог змінює ім’я: спочатку він називався אַבְרָם / Avram / Аврам – дослівно «отець вишній, піднесений», а потім אַבְרָהָם / Avraham /Авраам – дослівно «отець багатьох народів». Так Бог доручає йому нову місію і немовби дарує нову особистість. Його нове ім’я пов’язане з обітницею Союзу – відтепер патріарх усім своїм єством житиме Союзом, щоби Божі обітниці щодо всього людства були здійснені спочатку через народ Ізраїлю, а пізніше шляхом входження язичників у сім’ю Божого народу через Церкву[6].

Oratio (молитва)

«Він вічно пам’ятає про Союз Свій, Слово, що заповідав на тисячу родів, 9. Союз, що уклав з Авраамом, і Свою клятву Ісаакові, 10. що Він установив для Якова законом і для Ізраїлю Союзом вічним» (Пс 105:8-10).

Contemplatio (споглядання)

У Своєму предвічному задумі Бог, уклавши Союз із Авраамом, думав про кожну людину. «Починаючи від першого вибрання, вибрання Авраама, Бог об’являє, хоч тоді ще не в цілком ясний спосіб, що цей вибір має на меті “благословення”, яке, починаючи від потомства Авраама, повинне буде охопити всі народи землі (Бут 12:3). Так само буде й з усіма іншими людьми, “вибраними” на те, щоб бути посередниками між Богом і людиною (напр., Мойсей, судді, царі, пророки, апостоли). Те саме треба сказати про Ізраїль як народ: його було вибрано з ціллю певної місії, яку він повинен був сповнити для всіх людей, щоб на конкретному історичному рівні виявити те, що Бог мав намір здійснити на рівні цілковитого спасіння, призначеного для всіх людей»[7]. Наше християнське покликання – це не тільки наша відповідь віри Богові на Його вірність та численні дари, але водночас свідчення перед світом, щоб кожна людина знайшла правильну дорогу до Бога й до себе і, зрештою, жила повноцінним життям. Тому заклик, звернений до Авраама, Христос у Нагірній проповіді розширить до усіх людей: «Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий» (Мт 5:48).


[1]J. Gavigan, B. McCarthy, T. McGovern (Eds.). ThePentateuch. Dublin; New York: Four Courts Press; Scepter Publishers 1999. Р. 99.

[2]Pismo Święte Starego i Nowego Testamentu. Najnowszy przekład z języków oryginalnych z komentarzem. Edycja Świętego Pawła 2009, S. 58; G. M. Burge. The Baker Illustrated Bible Commentary (Text Only Edition). Baker Publishing Group. Kindle Edition 2012. Kindle Locations 929; K. A. Whitcomb, G. Kiros. Circumsicion. In J. D. Barry, D. Bomar, D. R. Brown, R. Klippenstein, D. Mangum, C. Sinclair Wolcott, … W. Widder (Eds.), The Lexham Bible Dictionary. Bellingham, WA: LexhamPress 2016 (Electronic edition Logos 8).

[3]S. Hahn (Ed.). Catholic Bible Dictionary. New York, London, Toronto, Sydney, Auckland: Doubleday 2009, P. 153.

[4]J. Gavigan, B. McCarthy, T. McGovern (Eds.). The Pentateuch. Dublin; New York: Four Courts Press; Scepter Publishers 1999. Р. 100.

[5]Пояснення терміна тут і далі взято з D. Mangum, D. R. Brown, R. Klippenstein, & R. Hurst (Eds.), Lexham Theological Wordbook. Bellingham, WA: Lexham Press 2014 (Electronic edition Logos 8). Perfection.

[6]J. Gavigan, B. McCarthy, T. McGovern (Eds.). The Pentateuch. Dublin; New York: Four Courts Press; Scepter Publishers 1999. Р. 100.

[7]А. Джирланда. Ключ до Біблії. Старий Завіт. / Пер. з італ. П. Смук. – Львів: Свічадо, 2006. – С. 23

1 коментар до “Середа п’ятого тижня Великого посту. Союз із Авраамом (Бут 17:1-9)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *