Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа (Мт 17:1–9)

Час прочитання: 10 хвилин

Lectio (читання)

«По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору 2. і преобразився перед ними: обличчя Його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло. 3. І ось зʼявилися їм Мойсей та Ілля і з Ним розмовляли. 4. Озвався Петро й каже до Ісуса: “Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для Тебе, один для Мойсея та один для Іллі”. 5. Він говорив іще, аж ось ясна хмара огорнула їх, і з хмари стало чути голос: “Це Мій улюблений Син, що Я Його вподобав: Його слухайте”. 6. Почувши це, учні впали обличчям до землі та злякались вельми. 7. Ісус же підійшов, доторкнувся до них і каже: “Устаньте, не страхайтеся!” 8. Підвівши свої очі, вони не бачили нікого, крім самого Ісуса. 9. Коли ж сходили з гори, Ісус наказав їм: “Нікому не розповідайте про це видіння, аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих”».

Коментар до тексту

У Мт 16:28 Ісус каже: «Істинно кажу вам: Є деякі між тут присутніми, що не зазнають смерти, аж поки не побачать Сина Чоловічого, що йде у Своєму Царстві». Розповідь про Преображення − це свідчення Божественної слави Ісуса перед Його апостолами. Згадка про шість днів може вказувати на приготування до Преображення, яке відбувається на сьомий день, також простежується звʼязок з подіями, про які оповідає книга Виходу 24:15–18 («Вийшов Мойсей на гору, і хмара вкрила гору. 16. Слава Господня зійшла на Синай-гору, і хмара вкривала її шість днів. Сьомого дня кликнув Він до Мойсея з-посеред хмари. 17. Поява ж слави Господньої була в очах синів Ізраїлю мов пожираюче полумʼя на верху гори. 18. Увійшов Мойсей у хмару і вийшов на гору. І перебув Мойсей на горі сорок днів і сорок ночей»).

У контексті цієї важливої події Ісус приватно навчає Своїх апостолів, як Він це неодноразово робив (пор. Мт 13:10–17; 15:21; 16:13; 17:1; 17:19 20:17), тому Преображення перед ними дає їм своєрідний передсмак Його слави, коли Він повернеться судити землю.

Meditatio (розважання)

«По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору 2. і преобразився перед ними: обличчя Його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло». Декілька моментів цієї унікальної події потребують детальнішого тлумачення[1].

По-перше, Ісус − Господь, перед Яким усі інші, навіть найвідоміші герої віри, повинні схилити голови (Мт 16:28–17:3). Деякі дослідники Писання вбачають у постатях Мойсея та Іллі представників Закону та Пророків (дві перші частини Єврейської Біблії), інші − провісників кінця, адже Біблія каже, що обоє – Ілля (Мал 4:4–5) та подібний до Мойсея пророк (Втор 18:15–19) − мали б повернутися. Сам Ісус після Преображення каже учням, що Ілля вже прийшов, тобто йдеться про Йоана Хрестителя (Мт 17:12). Тому апостоли та читачі Матея повинні розпізнати в Ісусі не просто Нового Мойсея, але незрівнянно більшого від усіх інших великих постатей Ізраїлю, включно із Соломоном і самим Храмом (Мт 12:6, 42).

Незважаючи на виразне свідчення Второзаконня 34:5–7, деякі сучасники Ісуса сумнівалися у смерті Мойсея, сподіваючись, що з ним трапилося щось подібне, як з Іллею, який був узятий на небо; деякі ж просто вважали, що його кончина мала б бути принаймні якоюсь особливою, адже ж він був тим, на обличчі якого сяяла Божа слава на Синаї (Вих 34:29–35). На тій самій горі багато років пізніше Ілля, як і Мойсей, також сподобився лицезріти Божу славу.

Присутність обох старозавітних праведників і боговидців Мойсея та Іллі під час Преображення вказує на те, що Ісус незрівнянно більший від усіх пророків, з якими Його порівнювали.

По-друге, Бог Отець хоче, щоб люди слухали Ісуса та корились Йому так само, як Божому Законові (Мт 17:4–5). Петро, глибоко вражений видінням слави Ісуса, хоче збудувати намети, щоб довше перебувати на горі. Його пропозиція не пов’язана з тими наметами, які євреї будували на свято Кучок (євр. חַג הַסֻּכּוֹת / hag ha sukkoth – дослівно «намети», у яких жили ізраїльтяни під час подорожі пустелею після виходу з Єгипту), однак тут наявна інша важлива деталь. Слова «ясна хмара огорнула їх» повʼязані з мовою на означення єврейської доктрини Божої Присутности, тобто йдеться про Божу Присутність у Наметі / Храмині під час подорожі пустелею (Вих 40:34–38). До того ж, із неба лунає голос − Бог повторює слова, виголошені в часі Хрещення Ісуса в Йордані (Мт 3:17), додаючи до них наказ про послух: «Це Мій улюблений Син, що Я Його вподобав: Його слухайте». Перша частина цієї фрази (висловлена в часі Хрещення) − відлуння / повторення двох дуже важливих біблійних текстів: Пс 2:7 («Оповіщу про постанову. Господь сказав до Мене: “Син Мій єси Ти, Я породив Тебе сьогодні”») та Іс 42:1 («Ось Мій Слуга, Якого Я підтримую, Мій вибраний, Якого вподобало Моє серце. Я поклав на Нього дух Мій: Він сповістить народам правду»). Ідеться про те, що Ісус є центром любови Отця та Його плану історії. Він є тим істинним Провідником, Який вестиме переслідуваний Божий народ у мирі та справедливості. Тільки Ісус є Божим Сином, слухняним аж до смерти.

Небесний Отець наказує виявляти послух Ісусові – «Його слухайте» (Мт 17:5). З одного боку, тут наявний перегук зі словами Мойсея у Второзаконні 18:15 («Пророка з-поміж вас, із твоїх братів, такого, як я, Господь, Бог твій, настановить тобі − його маєте слухатися»), а з іншого, беручи до уваги присутність Мойсея в часі Преображення Ісуса, ця фраза вказує на незрівнянну вищість Того, Кого Отець закликає слухати.

По-третє, Ісус не хизується Своєю владою, але піклується (любить, турбується) про Своїх людей (Мт 17:6–8). Учні впали обличчям до землі та вельми злякались (17:6) – такий спосіб поведінки був звичною відповіддю людини на надприродне Одкровення. Та Ісус долає бар’єри й виявляє добросердя, торкаючись апостолів (17:7; пор. Мт 8:3, 15; 9:20, 25, 29), потім промовляє слова заспокоєння, притаманні божественним та ангельським одкровенням: «Устаньте, не страхайтеся» (17:7; пор. Мт 28:5, 10).

Божий спосіб діяння – це шлях мучеництва не тільки для пророків, а й для самого Месії (Мт 17:9–13). Хоча уривок недільного читання закінчується 9-м віршем, для кращого розуміння варто прочитати декілька наступних віршів: «Коли ж сходили з гори, Ісус наказав їм: “Нікому не розповідайте про це видіння, аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих”. 10. Учні Його тоді спитали Його: “Чому-то книжники кажуть, що спершу Ілля має прибути?” 11. Він відповів їм: “Ілля прийде й усе приведе доладу. 12. Проте кажу вам, що Ілля вже прийшов, та вони його не пізнали, а вчинили з ним, що хотіли. Так і Син Чоловічий має від них постраждати”. 13. І збагнули тоді учні, що Він їм говорив про Йоана Хрестителя».

Про ототожнення Іллі з Йоаном Хрестителем уже згадувалося. Проте дуже важливо звернути увагу на значення Ісусових слів у Мт 17:9–13 у контексті Страстей. Це уможливить не тільки правильно розуміти значення Преображення Ісуса у звʼязку з усім Євангелієм, а й допоможе ефективніше відчитувати знаки Божої Присутности в тих життєвих ситуаціях (сьогодні чи в минулому), коли здається, що ми полишені самі на себе.

Oratio (молитва)

Господи даруй мені розуміння, що справжня слава людини можлива тільки в єдності з Тобою…

Contemplatio (споглядання)

«Фактично розповідь про Преображення Господнє є паралеллю та контрастом до події розпʼяття Ісуса (Мт 27:33–54). Якщо ви розмірковуєте над однією з цих подій, то іншу теж треба тримати в памʼяті як її своєрідний фон. На горі Тавор Ісус постає у Своїй величі і славі, а на пагорбі Голготі – у стражданнях і смерті. Тут Його одежа світиться, а там вона буде з Нього зірвана й віддана римським солдатам. Тут поруч із Христом стоять двоє найбільших постатей Ізраїлю – Мойсей та Ілля, які символізують Закон і Пророків, а там Ісус висітиме на хресті між двома розбійниками, які символізують моральне падіння Ізраїлю. Тут, на землі, лежить тінь від легкої хмари, а там морок огортає землю. Тут Петро перебуває в захопленні від прекрасного видіння, а там він же ж ховається від ганьби, тричі відрікшись від Христа. Тут сам Бог оголошує, що Ісус – Його улюблений Син, а там тільки язичницький солдат визнає, що розпʼятий Ісус дійсно був Сином Бога. Те, що станеться на вершині пагорба, пояснює те, що відбувалося на вершині гори, і навпаки. Можливо, для кращого розуміння Євангелія варто представити ці дві картини одночасно, порівняти їх. Учімося бачити славу у хресті, а тінь хреста – у сяйві слави. Це дасть нам змогу почати поєднувати радість і сльози Бога, поки що прихованого у хмарах, – Бога, Який дає Себе пізнати в таїнственній особі Ісуса»[2].

[1] Деякі думки в цих роздумах основані на: C. S. Keener. The Gospel of Matthew: A Socio-Rhetorical Commentary. Grand Rapids, MI; Cambridge, U.K.: Wm. B. Eerdmans Publishing Co., 2009. P. 132–135, 436–440.

[2] T. Wright. Matthew for Everyone Part 2: Pt. 2 (New Testament for Everyone) SPCK. Kindle Edition. P. 14–15.

2 коментарі до “Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа (Мт 17:1–9)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.