Понеділок другого тижня Великого посту. Наші промахи (Бут 3:21-4:7)

Час прочитання: 10 хвилин

Lectio (читання)

«Та й зробив Господь Бог Адамові та його жінці одежу з шкури й одягнув їх. 22. І сказав Господь Бог: Оце чоловік став, як один з Нас, знаючи добро і зло. Тож тепер, аби лишень він не простяг своєї руки й не взяв ще й з дерева життя, а з’ївши, не став жити повіки!”. 23. Тому вислав його Господь Бог з Едемського саду порати землю, що з неї був він узятий. 24. І вигнав Він Адама й поставив від сходу до Едемського саду херувима з полум’яним миготливим мечем, щоб стерегти дорогу до дерева життя. 4:1. Адам спізнав Еву, свою жінку: вона зачала й породила Каїна та й сказала: “Я придбала людину з Господньої ласки”. 2. Потім вродила також брата його Авеля. Авель був вівчар, а Каїн порав землю. 3. По якомусь часі Каїн приніс Господеві жертву з плодів ріллі. 4. Та й Авель приніс жертву – з первістків свого дрібного скоту, і то з найгладкіших. І споглянув Господь на Авеля і на його жертву, 5. на Каїна ж і на його жертву не споглянув. Розсердився Каїн вельми і похмурнів. 6. І сказав Господь до Каїна: “Чого ти розсердився? Чому похмурнів? 7. Коли чиниш добре, будь погідний, а коли ні – гріх на порозі чигає: він і так оволодів тобою, але мусиш над ним панувати”».

Коментар до тексту

Єврейська граматика вислову «оце чоловік став, як один із Нас» вказує на те, що тут мається на увазі також і Єва. Множина у фразі «один із Нас» вказує не тільки на Господа, але і на небесний сонм ангелів – Божу раду. «Дерево життя» символізує божественне життя. «Знати добро і зло» не стосується тільки вибору між правильним і неправильним – тут ідеться про божественну мудрість та ідею стати «як Бог». «Не став жити повіки» – якщо б Адам і Єва залишилися у Божій присутності, вони б жили вічно і були безсмертні у страшному стані гріхопадіння, що суперечило б покаранню за переступ. Відхід від «дерева життя» робить неможливим безсмертя. Ця трохи дивна мова насправді пояснює складнішу реальність: переступивши Божу заповідь, Адам уже відійшов від Бога і божественного життя, а цей опис вигнання, по суті, іншим способом емоційно описує наслідки гріхопадіння. Для охорони дерева життя Господь ставить херувима (у євр. тексті тут використано множину) – це слово походить від акадського терміна kаrub, який позначає охоронців божественного трону, яких часто зображували у вигляді сфінксів. «Полум’яний миготливий меч» у Старому Завіті згадується тільки у цій розповіді. Вогонь у Біблії найчастіше зображує присутність Господа, це, наприклад, видно у теофанії на Синаї (Вих 19:18; 24:17; Втор 4:11; 5:4-5; Єз 1). У Старому Завіті зняти з людини одяг означало позбавити її спадкоємства. Одяг, який Бог дарує Адамові і Єві, стає символом Його наполегливого стремління відродити взаємини, які їх пов’язували.

У четвертій главі впроваджується тема конфлікту між братами (слово «брат» сім разів використано у цій історії), вона знову зʼявиться в історіях про Якова та Ісава (Бут 25:19-34; 27:1-45), Йосифа та його братів (Бут 37:1-35). Вибір молодшого брата також присутній у вище згаданих історіях, як і в розповіді про Давида та його братів (1 Сам 16:1-13).

Перевага, яку Бог віддав Авелеві, пов’язана з внутрішніми мотивами, які керували братами при жертвоприношенні: «Вірою Авель приніс Богові кращу, ніж Каїн, жертву; вона засвідчила про нього, що він праведний, коли сам Бог дав свідоцтво на користь його дарів; нею він, хоч і мертвий, далі промовляє» (Євр 11:4). Авель приніс у жертву найкращих первенців зі своєї отари, що свідчить про його щирість та щедрість. Натомість Каїн був більш формальний. Однак проблемою була не жертва Каїна, а його серце, і це підкреслено у другій половині п’ятого вірша: «Розсердився Каїн вельми і похмурнів». Це свідчить, що без очищення серця культ є ніщо (пор. Іс 1:10 і наст.). Парадоксально, що пастух Авель духовно вищий за свого більш цивілізованого брата-землероба. Ми не можемо остаточно стверджувати, що в цьому уривку йдеться про перші жертви, позаяк Адам міг також їх приносити, але цій темі тут присвячено достатньо уваги. У язичників тема жертви мала декілька значень: годування та задобрювання бога; бажання вступити з ним у союз, осягнути єдність через спільну трапезу, на якій божество невидимо присутнє; визнання перед божеством своєї залежності від нього. Біблія суворо засуджує перший мотив (Пс 49:7-15)[1].

Meditatio (розважання)

«Чого ти розсердився? Чому похмурнів? 7. Коли чиниш добре, будь погідний, а коли ні – гріх на порозі чигає: він і так оволодів тобою, але мусиш над ним панувати». Господь уболіває над станом Каїна, переживає, щоб він собі не нашкодив. Так само уболіває над кожною людиною: для Адама і Єви робить одяг та у Своєму Провидінні відсилає, а насправді, шануючи їхню свобідну волю, дозволяє прародичам відійти від «дерева життя», тобто від єдності із Собою, щоб потім знову повернути їх назад через Христа.

Сьомий вірш четвертої глави надзвичайно стислий і неясний, і тому сучасні переклади Біблії західними мовами подають різні варіанти його значення (Наприклад: «If you do well, will not your countenance be lifted up? And if you do not do well, sin is crouching at the door; and its desire is for you, but you must master it» (NAS); «If you do well, will you not be accepted? And if you do not do well, sin is lurking at the door; its desire is for you, but you must master it» (NRSV)). Суть полягає у тому, що Бог дає Каїнові дружню пересторогу і каже, що його правильна поведінка «піднесе» його, тобто Бог прийме його жертву чи його самого, або ж піднесе його голову в почестях (тут є паралель до єврейської ідіоми «піднесення обличчя»). З іншого боку, неправильна поведінка робить Каїна вразливим до гріха, який тут персоніфікується як сила, готова до нападу («на порозі чигає»). Каїн має можливість прийняти правильне рішення, і його потрібно приймати, бо ставки дуже високі, але, на жаль, втрачає свій шанс…

Автор Послання до Євреїв каже до своїх сучасників: «Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків. 2. За останніх же оцих днів він говорив до нас через Сина» (Євр 1:1-2). Бог постійно і різними способами промовляє до нас, бо хоче, щоб ми жили Його чудовим життям. Ворог людського роду, сатана, бачить це і з заздрості хоче нас погубити. Апостол Петро каже: «Будьте тверезі і чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти. 9. Противтеся йому, сильні вірою, відаючи, що таких самих страждань зазнають і брати ваші скрізь по світі. 10. А Бог усякої благодаті, що вас покликав до вічної Своєї слави у Христі, Він сам, коли постраждаєте трохи, вас удосконалить, утвердить, зміцнить, утривалить. 11. Йому слава й сила по віки вічні! Амінь» (1 Пт 5:8-11).

Oratio (молитва)

Господи дякую Тобі за Твою вірність та повсякчасну опіку…

Contemplatio (споглядання)

Сердечне піклування Бога про всіх нас прегарно висловив св. Василій Великий у Євхаристійному каноні Літургії: «Ти створив чоловіка, взявши прах із землі, і, вдостоївши образом Твоїм, Боже, поставив Ти його у рясному раю, і обітував йому безсмертне життя і насолоду вічних благ за збереження заповідей Твоїх. Коли ж він не послухав Тебе, істинного Бога, створителя свого, і дав себе звести приманою змієвою та вмертвив себе своїми прогрішеннями, Ти вигнав його праведним Твоїм судом, Боже, з раю у світ цей і повернув до землі, з якої він був узятий, справляючи йому спасення через зновубуття в самому Христі Твоєму. Бо не одвернувся Ти докраю від створіння Твого, яке Ти створив, благий; і не забув Ти діла рук Твоїх, але посітив Ти многообразно, ради милосердя милости Твоєї; пророків послав Ти, творив Ти чудеса через святих Твоїх, що в кожному роді добровгодили Тобі; говорив Ти до нас устами рабів Твоїх, пророків, провіщаючи нам прийдешнє спасення; закон дав Ти на поміч; ангелів поставив Ти хоронителями. Коли ж прийшла повнота часу, Ти говорив до нас через самого Сина Твого, що ним і віки створив Ти. Він, бувши сяйвом слави Твоєї і начертанням іпостасі Твоєї, що, носячи все глаголом сили Своєї, не вважав за посягнення бути рівним Тобі, Богу й Отцю, але як Бог сущий, предвічний, на землі явився і з людьми співжив; і воплотившись із Діви святої, Сам умалив Себе, вид раба прийнявши, ставши співобразним до тіла смирення нашого, щоб нас співобразними створити до образу слави Своєї…».


[1] У коментарі до тексту використано думки з J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Logos 8 electronic edition 2016 (Ge 3:21-4:7); The Catholic Study Bible. Oxford University Press. Third. Ed. 2016, P. 16-17; Jr. Kaiser, C. Walter, Peter H. Davids. Hard Sayings of the Bible. Society of Biblical Literature. Kindle Edition. P. 99-101; А. Мень. Исагогика. Киев 2012. С. 136.

5 коментарів до “Понеділок другого тижня Великого посту. Наші промахи (Бут 3:21-4:7)”

  1. Час посту є сприятливою нагодою для формування нових звичок. Тепер коротке читання Вашого порталу входить в щоденну практику. Дякую Вам за працю

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *