Перший тиждень Великого посту. Вівторок. Відповісти на заклик Мудрості (Прип 1:20–33)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Мудрість по вулицях голосить, | Свій голос по майданах піднімає, 21. на роздоріжжях гомінливих кличе, | при входах у браму в місті виголошує: 22. “Докіль, придуркуваті, дурноту любитимете? | Докіль насмішники кохатимуться в насмішках, | безумні ненавидітимуть науку? 23. Верніться на Мою дорогу, | ось ізіллю на вас Мій Дух, | слова Мої звіщу вам. 24. За те, що кликала Я, та ви зреклися, | як простягала руку, ніхто не хотів зважати, 25. за те, що гордували всякою порадою Моєю, | Моїх докорів не сприймали, 26. то Я буду сміятися з вашого нещастя, | Я буду кпити, як на вас страх надійде, 27. як страх на вас надійде, немов буря, | злетить на вас нещастя, немов вихор, | коли на вас наляже гніт і смуток. 28. Тоді будуть до Мене кликати, та Я не обізвуся, | будуть шукати Мене пильно, але не знайдуть. 29. За те, що вони зненавиділи науку, | страху Господнього не прийняли, 30. поради Моєї не бажали, | знехтували всі Мої докори, 31. тому плоди своїх учинків їстимуть, | наситяться задумами своїми. 32. Бо відступництво невігласів їх убиває, | і безтурботність дурнів губить їх. 33. Хто ж слухає Мене, той житиме безпечно | і буде спокійний, не боявшися лиха”».

Коментар до тексту[1]

Не тільки вчитель закликає своїх учнів до слухання, але й Сама Мудрість виходить на пошуки Своїх послідовників. У цьому та двох наступних уривках (Прип 3:13–20; 8:1–36) Мудрість зображена як реальна особа, яка звертається до всіх із посланням. Під «майданами» – євр. «רְחֹבוֹת / rekhovot» (в. 20) − мається на увазі відкритий простір у межах міст, де вирує суспільне життя (найчастіше біля воріт міста), а старші шановані члени спільноти сходяться на зібрання. Мудрість кличе на «гомінливих роздоріжжях» – євр. «הֹמִיּוֹת / hommyot» (в. 21), тобто на людних та метушливих вуличках, які розходяться в різні боки від воріт міста. Усе це вказує на те, що послання Мудрості звернене не до якогось вузького кола посвячених осіб, а до кожної людини.

Мова Мудрості відрізняється від мови пророків Ізраїлю, які завжди промовляли в імені Господа. Мудрість промовляє Сама від Себе так само, як це робить Господь. Її поради дарують спокій та певність тим, які приймають Її до своїх сердець навіть тоді, коли безбожники розставляють на них пастки (пор. Прип 1:11–14): «Хто ж слухає Мене, той житиме безпечно | і буде спокійний, не боявшися лиха».

Відкинення Мудрості, як це зображено у вв. 24–32, відлунює до Нового Завіту, де так само відбувається відкинення Христа – Воплоченої Мудрості: «Прийшло до своїх, а свої Його не прийняли» (Йо 1:11). Користь від прийняття Мудрості та слухання Її не є однаковою у Старому та Новому Завітах. У Старому Завіті прийняття означає мир і безпеку (в. 33), а в Новому Завіті ці переваги незрівнянно більші: «Котрі ж прийняли Його, тим дало право дітьми Божими стати, які в ім’я Його вірують, 13. які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише від Бога народилися» (Йо 1:12–13).

Meditatio (розважання)[2]

«Мудрість по вулицях голосить, | Свій голос по майданах піднімає, 21. на роздоріжжях гомінливих кличе, | при входах у браму в місті виголошує». Іменник «חָכְמָה / hokma» у єврейській мові належить до жіночого роду і вживається у формі множини, яка є «множиною інтенсивності», що підкреслює всеосяжність, піднесеність та висоту мудрості. Як і в Прип 8:1–9:11, у цьому уривку Мудрість персоніфікована, вона уособлює праведну жінку, яка «רָנַן / ranan» – з євр. дослівно «голосить, взиває, вигукує, сигналізує» до всіх людей. Це дієслово завжди виражає збудження, хвилювання та спонукання, яке може бути радісною хвалою і сумним плачем водночас. Мудрість із радістю запрошує прийняти її, але рівночасно дуже вболіває над станом людей, які її не мають.

В основі цього уривку та всієї літератури Мудрості лежить переконання, що у світі існує споконвічний порядок речей – євр. «צְדָקָה / tsedaka», тобто «праведність», «справедливість». Мистецтво життя – це розпізнавати цей всеосяжний порядок упродовж життя і скріплювати його, творячи праведність. З цього випливає аксіома: праведність творить «שָׁלוֹם / shalom» – дослівно «щастя, cпасіння, свобода, невимушеність, мир». Мир не як відсутність війни, а позитивне поняття з власним змістом. Акадське salāmū за значенням найбільш близьке до кореня, притаманного багатьом семітським мовам, що означає «бути здоровим, сильним, міцним, цілісним, довершеним, досконалим». Отож вихідний пункт богослов’я Премудрості (у його ідеальному та остаточному значенні) – отримане з досвіду переконання, що від доброї дії буває добре (суспільству та самому собі), а від злої дії − шкода (суспільству та самому собі).

Oratio (молитва)

«Слова Твої, відкрившись, просвітлюють, дають розуму простим» (Пс 119:30).

Contemplatio (споглядання)

Біблійна мудрість – це «богослов’я практичного розуму», вона завжди спрямована на вдалу життєву практику, а не тільки на теоретичне пізнання. Бути мудрим згідно з навчанням літератури Мудрості – це вміти вибирати те, що веде до життя…

---

[1] Коментар до тексту взято із: The NET Bible First Edition Notes. Biblical Studies Press 2006. Prov 1:20 (Logos 9 Electronic edition 2021); The Navarre Bible. Wisdom Books. With a commentary by members of the Faculty of Theology of the University of Navarre. Dublin: Four Courts Press, New York: Scepter Publishers 2005, P. 170–171.

[2] Розважання та запрошення до споглядання тексту основане на: The NET Bible First Edition Notes. Biblical Studies Press 2006. Prov 1:20–21 (Logos 9 Electronic edition 2021); Э. Ценгер (Ред.). Введение в Ветхий Завет. Москва: ББИ св. апостола Андрея (пер. с нем.) 2008, С. 431–433.