Lectio (читання)
«Господь мудрістю заснував землю, | Він розумом утвердив небо. 20. Його знанням розсілися глибини, | і хмари скрапують росою. 21. Мій сину! Бережи розум і обачність, | нехай не зникають з-перед очей у тебе, 22. і вони будуть життям душі твоєї, | окрасою твоєї шиї. 23. Тоді ходитимеш безпечно дорогою твоєю, | і нога твоя не спотикнеться. 24. Коли сідатимеш, нічого не будеш боятися, | коли лягатимеш, сон твій буде солодкий. 25. Не бійся ні переляку раптового, | ані напасти злих, коли нагряне, 26. бо Господь буде безпекою твоєю | і збереже ногу твою від пастки. 27. Не затримуй добра від того, кому воно належить, | коли рука твоя здоліє це зробити. 28. Не кажи ближньому: “Іди геть, потім прийдеш, | дам узавтра”, коли є у тебе щось. 29. Не куй зла на твого ближнього, | коли він з тобою перебуває в довір’ї. 30. Не сварися з чоловіком без причини, | якщо він тобі зла не заподіяв. 31. Насильникові не завидуй, | не наслідуй його поведінки, 32. бо розбещений для Господа осоружний, | із праведниками ж Його дружба. 33. Прокляття Господа в домі злого, | а житло праведника Він благословляє. 34. З насмішників Господь сміється, | покірним дає ласку. 35. Мудрі беруть у насліддя славу, | доля безумних – ганьба».
Коментар до тексту
Два перші вірші уривку (вв. 19–20) завершують гимн прослави мудрості, який починається у Прип 3:13. Далі йде повчання (уже четверте в цій книзі), у якому автор у ролі батька-мудреця дає практичні настанови своєму синові, які він повинен виконувати, щоб стати мудрою людиною. Ті, які серйозно ставляться до цих порад і живуть мудро, перебуватимуть у мирі й безпеці (в. 23–26). Одним із найцінніших плодів мудрості є вміння підтримувати добрі стосунки з іншими людьми: ті, які шукають добра для своїх ближніх і не баряться їм з допомогою, завжди осягають достойну життєву мету (вв. 27–31). Уривок завершується описом того, як Господь ставиться до поведінки нечестивих і праведних (вв. 32–35).
Meditatio (розважання)
«З насмішників Господь сміється, | покірним дає ласку». Господь насміхається з тих, які насміхаються з інших, особливо з тих, які не можуть самі постояти за себе, за свою честь і гідність. В обох словах повторюється корінь «לִיץ / lits» – дослівно «зневажати, осміювати, глузувати, кепкувати», який поетично вказує на справедливість. Покарання відповідає злочинові. Зазвичай насмішникам притаманна арогантність та гордість, які є протилежністю до покірності – належного сприйняття себе та ближніх. Трохи далі в тексті мудрець дуже влучно характеризує особу насмішника: «Нахаба, чванько – таке ім’я насмішника, | що поводиться з надмірною пихою» (Прип 21:24)[1].
На означення «покірних» використано прикметник «עָנִי / ani» – дослівно «убогий, стражденний, засмучений, доведений до відчаю». Це поняття у Старому Завіті часто вживається на означення бідних людей, яких експлуатують нечестиві чи багаті (Йов 24:14; Пс 37:14; Іс 10:1–2). У П’ятикнижжі Господь забороняє ізраїльтянам у будь-який спосіб надуживати чи несправедливо ставитися до вбогих – декілька текстів з такими пересторогами та заохоченнями щодо вбогих містять той самий термін: «Коли візьмеш у заставу одежину ближнього твого, мусиш повернути її йому до заходу сонця, 26. бо стільки й прикриття його, що та одежинка на його тілі; у чім же лягти йому? Як заголосить до Мене, Я почую його, бо Я милосердний» (Вих 22:25–26); «Коли ж він убогий чоловік, то не підеш спати, взявши до себе його заставу» (Втор 24:12); «Так само з виноградинка твого не збиратимеш грон до останнього, і грона, що попадали, не підбиратимеш, для вбогого й приходня покинеш їх. Я – Господь, Бог ваш» (Лев 19:10); «Справді, вбогі ніколи не переведуться на землі, тому-то Я тобі й заповідаю: щедро розтулюй свою долоню для свого брата, для нужденного й для вбогого у твоїй землі» (Втор 15:11)[2].
Господь бачить убогих, покірних і покривджених та виявляє їм Свою ласку (благодать) і прихильність. Іменник «חֵן / hen», який вжив тут біблійний автор на означення Божої прихильності, є одним із декількох понять, якими у єврейській мові передається ідея Божого благословення – Божої благодаті, яку ми досвідчуємо, коли Бог являє нам Свою милість, торкається нас Своєю любов’ю, наповнює наше життя.
Oratio (молитва)
«Блажен чоловік, що за порадою безбожників не ходить і на путь грішників не ступає, і на засіданні блюзнірів не сідає, 2. але в Господа Законі замилування має і над Його Законом день і ніч розважає» (Пс 1:1–2).
Contemplatio (споглядання)
У Соборних посланнях Нового Завіту вміщено два чудові тексти, у яких апостоли заохочують перших християн до правильної духовної постави: «Так само ви, молоді, коріться старшим. А всі ви вдягніться в покірливість одного супроти одного, Бог бо гордим противиться, а покірливим дає благодать. 6. Смиріться, отже, під могутньою Божою рукою, щоб Він підняв вас угору своєчасно. 7. Усяку журбу вашу покладіть на Нього, бо Він піклується про вас» (1 Пт 5:5–7); «Коріться, отже, Богові, противтеся дияволові, і він утече від вас. 8. Наблизьтеся до Бога, і Він наблизиться до вас. Очистьте руки, грішники! Освятіть серця, двоєдушники! 9. Гляньте на ваші злидні, сумуйте і плачте! Сміх ваш нехай обернеться у плач, а радість – у смуток! 10. Смиріться перед Господом, і Він вас підійме!» (Як 4:7–10).
[1] The NET Bible First Edition Notes. Biblical Studies Press 2006. Prov 3:34. (Logos 9 Electronic edition 2021).
[2] D. Mangum, D. R. Brown, R. Klippenstein, & R. Hurst (Eds.), Lexham Theological Wordbook. Bellingham, WA: Lexham Press 2014 (Electronic edition Logos 9). Poverty.
Дуже дякую
Слава Ісусу Христу! Дякую за науку!
Дякую за повчання, отче!