П’ятий тиждень Великого посту. Понеділок. Відповідальніcть за убогих (Прип 14:27–15:4)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Господній острах – джерело життя, | щоб уникати сітей смерти. 28. У безлічі народу – царя слава, | у нестачі людей – руїна князя. 29. Хто терпеливий, той великий розум має, | а хто на гнів запальний, виявляє дурноту. 30. Лагідне серце – життя для тіла, | а заздрість гризе кістки. 31. Хто гнітить убогого, той Творця його зневажає, | а почитає той, хто жалує бідного. 32. Злого валить на землю його власна злоба, | а праведник у своїй чесності знайде притулок. 33. У серці розумного мудрість покоїться, | а між дурними її не видно. 34. Справедливість підносить народ угору, | а гріх – сором народів. 35. Царська прихильність – розумному слузі, | гнів його на того, що йому сором коїть. 15:1.Лагідна відповідь гасить гнів, | дражливе слово викликає лютощі. 2. Язик мудрих точить знання, | уста дурних мелють дурниці. 3. На кожнім місці Господні очі | стежать за злими та добрими. 4. Язик лагідний – дерево життя, | лукавий – пригноблює душу».

Коментар до тексту

У книзі Приповідок серед різних збірок афоризмів та прислів’їв є дві збірки приповідок Соломона (10:1–22:16 та 25:1–29:27), які присвячені різним практичним аспектам щоденного життя людини. Сьогоднішній уривок − частина першої з двох великих збірок, у якій зібрано спостереження, рефлексії та афоризми великого мудреця Ізраїлю. У цьому уривку, як і в усій збірці, приповідки розташовані не за зручним для читання тематичним принципом, бо видається, що автор записував їх у різний час та при різних нагодах. Така організація матеріалу дає змогу сучасним поціновувачам біблійної мудрості зосереджуватися саме на тих приповідках, які найбільше відповідають духовному етапові життя людини, інакше кажучи, ті особи, які занурюються в мелодію роздумів мудреця, можуть вихопити саме ті перлини мудрості, які задовольняють їхні духовні пошуки. Незважаючи на спорадичний характер представлення різних тем, окремі з них повторюються в цьому уривку декілька разів, як-от рефлексії про гнів (14:29; 15:1) чи глупоту (14:29; 15:2). Варто зауважити, що хоча приповідки дуже лаконічні, та водночас вони настільки змістовні, що можуть містити відразу декілька тем: у в. 14:29 ідеться і про гнів, і про глупоту; у 14:30 читаємо про лагідність і заздрість; у 14:31 − про щедрість та убогість. Деякі вірші відображають лише одну тему, наприклад, у 14:28 подибуємо роздуми про урядування. Отже, книга Приповідок − це скарбниця мудрості, у якій знаходимо саме те, що допомагає нам скеровувати життя згідно з Божим задумом.

Meditatio (розважання)

«Хто гнітить убогого, той Творця його зневажає, | а почитає той, хто жалує бідного». Господь однаково є Господом як для убогих, так і для багатих: «Багач і бідний стрічаються: | Господь створив їх обидвох» (Прип 22:2) – у цьому тексті йдеться не про те, що Бог одних створив убогими, а інших багатими, а про те, що всі люди мають одного Творця, мовою Нового Завіту − одного Отця. На практиці ж зауважуємо, що теоретично всі категорії людей вірять, що є один Бог Творець і Отець для всіх, але дуже мало людей вбачає зв’язок з усвідомленням цього факту та нашим ставленням до ближніх у щоденній площині життя.

Визнаючи Бога своїм Отцем, ми не завжди спроможні зробити наступний крок – побачити в іншій особі свого брата чи сестру, тобто іншу доньку чи сина, іншу дитину мого (і нашого!) Небесного Отця. Ми не дуже хочемо думати про те, що вертикальний вимір стосунків не є самодостатнім та замкнутим. Насправді вертикальний зв’язок змінює горизонтальні стосунки та ставлення до ближніх. Ображаючи інших людей, використовуючи їх чи утискаючи, ми зухвало ображаємо їхнього і нашого Отця. Образа, утиск та байдужість до життя, побутового стану й долі ближніх є відвертим запереченням або неприйняттям факту, що Бог любить усіх однаково, уболіває за всіх Своїх дітей та прагне, щоб ми відчували до інших те саме, що відчуває Він.

Треба визнати, що інколи хтось може бути убогим через лінивство, і такі речі мають місце також. Проте найчастіше стається так, що чиїсь злидні та убогість спричинила байдужість, черствість, жорстокість, захланність, егоїзм, духовна сліпота й холодність сердець людей, які живуть поруч. Якщо ми називаємо Бога Отцем, то стаємо відповідальними за інших Його дітей – наших братів і сестер, головно убогих…

Oratio (молитва)

«Задля горя нужденних і зітхань бідних ось Я встану, – каже Господь, – Я дам спасіння тому, хто його прагне» (Пс 12:6).

Contemplatio (споглядання)

Книга Приповідок говорить про убогість часто та різносторонньо (6:1–10; 10:4, 15; 13:7–8, 23; 14:20, 23, 31; 15:16; 16:8, 19; 17:5; 18:23; 19:1, 4, 7, 17; 20:13; 21:5, 13, 17; 22:2, 7, 16, 22–23; 23:10–11, 20–21; 28:3, 6, 19; 29:7)[1]. Над цими текстами треба роздумувати, щоб не втратити своєї людськості, роздумувати, щоб зрозуміти, чому Ісус у Євангелії від Луки Свою першу проповідь у рідному Назареті починає словами: «Господній Дух на Мені, бо Він Мене помазав. Послав Мене нести Добру Новину бідним» (Лк 4:18), чому починає блаженства згадкою про убогих не тільки духовно (як у Мт 5:3), але й фізично: «Блаженні вбогі, бо ваше Царство Боже» (Лк 6:20), чому розповідає притчу про багача і Лазаря (Лк 16:19–31) або каже: «Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже! 25. Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже» (Лк 18:24–25).


[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Topics in Proverbs.

3 коментарі до “П’ятий тиждень Великого посту. Понеділок. Відповідальніcть за убогих (Прип 14:27–15:4)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.