П’ятниця перед Богоявленням. Проповідь Йоана Хрестителя (Мк 1:1-8)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Початок Євангелії Ісуса Христа, Сина Божого. 2. Як написано в пророка Ісаї: «Ось Я посилаю Мого посланця перед Тобою, який приготує Тобі дорогу. 3. Голос вопіющого в пустині: Готуйте Господеві дорогу, вирівняйте стежки Його», 4. так виступив Йоан, христивши у пустині та проповідувавши хрищення покаяння на прощення гріхів. 5. І виходили до нього вся країна Юдейська та всі єрусалимляни, христились від нього в ріці Йордані й визнавали гріхи свої. 6. Йоан одягнений був в одежу з верблюжого волосу й носив ремінний пояс на своїх бедрах, а їв сарану й мед дикий. 7. І проповідував, кажучи: «Слідом за мною іде сильніший від мене, що Йому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця Його сандалів. 8. Я вас христив водою, а Він христитиме Святим Духом.»

Коментар до тексту

Сьогодні не служиться Св. Літургія, а т. зв. Великі Царські Часи. На 3-му часі читаємо Євангеліє від Марка 1:1-8.

Слово «Євангеліє» означає «добра новина». Тоді, коли жив Марко, це слово мало широку палітру значень і могло означати щось подібне до теперішнього вислову «добрі новини». Для греко-римської аудиторії Марка слово «євангеліє» мало політичний відтінок. Проте він послуговується цим терміном, базуючись винятково на його християнському вжитку, який завжди мав на увазі спасенну звістку про Ісуса. Євангелист використовує слово «Євангеліє» (1:1; 1:14-15; 8:35; 10:29; 13:10; 14:9) як для означення проповіді самого Ісуса (1:14-15), так і для проповіді про Ісуса (13:10).

Звідси дуже важливо розуміти, що Євангеліє – це справді «добра новина», не просто добра порада, як побожно жити, і не тільки гарна філософська ідея (хай навіть найбільш піднесена та благородна). Євангеліє – це Добра Новина, розповідь про конкретні історичні факти; розповідь про щось, що сталося, і воно мало і продовжує мати надзвичайний вплив (та надзвичайні наслідки) як на історію цілого світу, так і на життя кожної окремої людини[1].

Старозавітна цитата у 2-3 віршах прояснює, що має на увазі Марко під словами «початок Євангелія», – він думає про підготовчу діяльність Йоана та могутній прихід Господа, які є сповненням декількох дуже важливих текстів. Один текст первинно знаходиться в книзі Виходу 23:20 (Ось я посилаю ангела Мого перед Тобою), пізніше в есхатологічному контексті його перефразовує пророк Малахія у 3:1 (Оце я посилаю гінця мого, й він приготує дорогу передо мною), а інший вміщено у тій частині книги пророка Ісаї, яка розповідає про закінчення полону та говорить про потіху для Ізраїля у 40:3 (Голос вопіющого в пустині: пригототуйте путь Господеві, прямими зробіть стежки Богу нашому). Ці старозавітні контексти цих уривків Писання вказують на їх особливу важливість для розуміння місії Христа та Його Предтечі. 

Meditatio (розважання)

«Так виступив Йоан, христивши у пустині та проповідувавши хрищення покаяння на прощення гріхів». Йоан – тільки предтеча, який готує дорогу, а «слідом іде сильніший, якому він не достойний розв’язати ремінця сандалів» (Мк 1:7). Він свідчить про цього «Сильнішого» – Господа Ісуса – так: «Я вас христив водою, а Він христитиме Святим Духом» (Мк 1:8). Йоан проповідував, що День Господній близько: нарешті скоро Бог вторгнеться в історію й оправдає свій народ та визволить його від гніту. Проблема полягала в тому, що народ не був готовий до приходу Месії. Тому Йоан усіх закликав до покаяння (грецьке слово μετανοια / metanoia – покаяння, зміна мислення, зміна способу думання), без якого неможливо отримати дари нової епохи. На знак зовнішнього символу внутрішньої переміни він омивав у Йордані всіх, хто відгукнувся на його звістку. Не зважаючи на подібність служіння Йоана до діяльності інших святих семітських мужів, воно мало дві дуже характерні та оригінальні особливості:

  • одноразовий характер хрещення. На відміну від щоденних омивань, які практикували фарисеї та есени, хрещення Йоана здійснювалося тільки раз, цим воно нагадувало омивання прозелітів, через яке язичники приймали юдаїзм;
  • відсутність привілеїв вибраному народові. Йоан навчав, що приналежність до вибраного народу сама собою не допоможе в День Суду: «Принесіть же плід, гідний покаяння, 9. і не гадайте, що можете самі собі казати: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може розбудити (до життя) дітей Авраама» (Мт 3:9; Лк 3:8). Йоан ніби відлучав весь народ і приймав назад тільки тих, хто покаявся та охрестився. 

Йоан хрестив водою. Це був зовнішній знак, який не здійснював зміни в житті людини. Зміна мала відбуватися завдяки зусиллю людини, яка є слабкою після гріхопадіння. Ісус хрестив Святим Духом – це хрещення дарує надзвичайну благодать та духовну силу (Дії 1:8). Завдяки хрещенню Святим Духом люди стають членами Церкви – Христового Тіла (1 Кор 12:13) – Нового Ізраїлю»[2].

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за дар нового життя…

Contemplatio (споглядання)

Наскільки моє життя є свідченням вдячності Богові за дар нового життя? Наскільки звістка Йоана актуальна для мене сьогодні? Що мушу змінити у своєму житті, щоби бути готовим до приходу Господа?


[1] Ця думка дуже гарно представлена  у виступі Н. Т. Райта перед працівниками Google: https://www.youtube.com/watch?v=cEIjaHOcGFc

[2] B. M. Metzger. The New Testament. Its Background, Growth, and Content. Third Edition. Abingdon Press Nashville 2003, P.129–131

1 коментар до “П’ятниця перед Богоявленням. Проповідь Йоана Хрестителя (Мк 1:1-8)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *