П’ятниця п’ятого тижня Великого посту. Випробування віри (Бут 22:1-18)

Час прочитання: 8 хвилин

Lectio (читання)

«Після того Бог випробував Авраама. Отож сказав до нього: Аврааме! Той же відповів: Я тут! 2. Бог сказав: Візьми сина твого, твого єдиного, якого любиш, Ісаака, і піди в Морія-край та й принеси його там у всепалення на одній із гір, що її Я тобі вкажу”. 3. Встав Авраам рано-вранці, осідлав свого осла, взяв із собою двох слуг та Ісаака, сина свого, наколов дров на всепалення і пішов на місце, що призначив йому Бог. 4. На третій день підвів Авраам свої очі, й побачивши здалека те місце, 5. сказав своїм слугам: Побудьте тут з ослом, а я з хлоп’ям підемо аж он туди та, поклонившись Богові, повернемося до вас”. 6. Тож узяв Авраам дрова всепалення та й поклав на Ісаака, сина свого; сам же взяв у руки вогонь і ніж, і пішли вони обидва вкупі. 7. Тоді Ісаак заговорив до Авраама, батька свого, кажучи: Батьку! − А той: Що тобі, сину?”“Ось, − каже він, вогонь і дрова, а де ягня на всепалення? 8. Авраам же: Бог подбає собі ягня на всепалення, сину”. І йшли вони обидва разом. 9. Як же прийшли на місце, про яке сказав йому Бог, то спорудив Авраам жертовник, розклав дрова і, зв’язавши Ісаака, сина свого, поклав його на жертовник, зверху на дровах. 10. Тоді простягнув Авраам свою руку й узяв ножа, щоб принести в жертву сина свого. 11. Та ангел Господній кликнув до нього з неба і сказав: Аврааме, Аврааме! Той відповів: Я тут! 12. І сказав (Бог): Не простягай руки твоєї на хлопця, не чини йому нічого! Тепер бо знаю, що ти боїшся Бога, що ти не пощадив свого сина, свого єдиного, для Мене”. 13. Коли Авраам підвів очі свої й дивиться – аж ось позаду (нього) баран, заплутаний у кущах рогами. Пішов Авраам, узяв того барана і приніс його у всепалення замість свого сина. 14. І назвав Авраам те місце Господь явився, як то й посьогодні кажуть: На горі, де Господь явився”. 15. Ангел же Господній кликнув до Авраама вдруге з неба 16. і сказав: Клянуся Мною Самим – Слово Господнє: за те, що ти вчинив це і не пощадив сина твого, твого єдиного, 17. Я поблагословлю тебе вельми й дуже розмножу твоє потомство, як зорі на небі і як пісок, що на березі моря. Твої потомки займуть міста своїх ворогів. 18. У твоєму потомстві благословляться всі народи землі, тому що ти послухав Мого голосу».

Коментар до тексту

Цей складний уривок розповідає, як Бог випробовує віру Авраама. Один із сучасних інтерпретаторів припустив, що Авраам хотів знати, як Бог згідно з обітницею в Бут 12:3 може благословити усі племена землі через його нащадка. Бог знайшов спосіб, як за допомогою досвіду навчити Авраама того, що Він уже передав йому словами. Бог відкрив Авраамові прообраз чи зразок жертви, яку останній з нащадків Авраама – Христос − сповнить Своїм життям. Обґрунтування такого погляду знаходимо у словах Ісуса: «Авраам, ваш батько, сповнений був радощів звидіти день Мій – і звидів, і втішився» (Йо 8:56). Під «днем» тут треба розуміти те саме, що і «час» чи «година», які вказують на Страсті Ісуса (пор. Йо 7:30; Мк 14:35; Йо 12:23). Через жертву Ісаака Авраам міг побачити живий прообраз майбутньої жертви Божого Сина за гріхи усього світу. Декілька місць у тексті можуть вказувати на таку логіку думок: місце, де відбувається подія, − гора Морія, пізніше вона стане частиною Єрусалима, на якій буде збудовано Храм, а продовженням цієї гори є пагорб Голгота; відстань, яку Авраам повинен подолати, дуже незвичайна як для випробування віри; Ісаак був обіцяним нащадком, через якого Бог мав сповнити Свої обітниці[1].

Meditatio (розважання)

Для того, щоб сповнилися обітниці з Бут 12:1-3 і щоб Господь їх знову і знову потверджував, Авраам повинен навчитися довіряти Богові беззастережно. Сусідні семітські народи під час найбільшої небезпеки, щоб порятувати свою родину або притягнути на неї благословення згори, мали страхітливу практику приношення у жертву своїх дітей – так вони думали задобрити божество, якому поклонявся народ чи плем’я. І якщо для нас прохання Бога є просто жахливим і немислимим, то для Авраама, який був сформований та жив в іншій культурі, воно було не настільки незвичайне. Стародавні розповідні тексти не промовляють так прямо, використовуючи різне критичне обґрунтування, до якого ми звикли сьогодні. Біблійні наративи мають свою логіку викладу думки, і тут важливо зважати на повторення ключових слів та загальний висновок розповіді.

Коли Бог просить Авраама принести в жертву «сина твого (1!), твого єдиного (2!), якого любиш (3!), Ісаака», через якого мають сповнитися усі обітниці, тоді заскоченим є і Авраам, і читач, який уперше читає історію життя патріарха. Але тут ключовим є слово автора перед початком цього прохання: «Бог випробував Авраама». Авраам долає це випробування з найбільшим смиренням і вірністю: коли Бог звернувся до нього на початку, а потім перед самим жертвоприношенням сина, патріарх виголошує слова, які виявляють його абсолютний послух: «Я тут». Ті самі слова пізніше промовлятимуть пророки та Пречиста Діва Марія, коли Бог буде відкривати їм Свої задуми.

Це було тільки випробування. Характерним для наративних біблійних текстів способом Бог навчає, що не бажає людських жертвоприношень, і взагалі Біблія постійно говорить про велику цінність життя людини (Вих 20:13), наголошуючи, що язичницькі жертвоприношення дітей є огидними для Бога (Лев 18:21; 20:2; 2 Цар 23:10; Єр 19:5; Єз 20:30-31; 23:36-39), а ще більше для Нього неприйнятні жертви дітей в Ізраїлі, до чого, наслідуючи язичників, вдавалися деякі його провідники (Суд 11:30-40; 2 Сам 21:8-14; 2 Цар 16:3; 21:6; 2 Хр 33:6). Звідси, у рамках жертвоприношень для Бога, витворюється практика заміщення жертвоприношень, її символом може бути баран, якого Авраам приніс у жертву замість Ісаака. Єдина людська жертва, яку Бог прийняв, це була жертва Його Єдинородного Сина – Господа нашого Ісуса Христа. Бог двічі наголошує, що Авраам не пощадив для Нього свого єдиного сина (Бут 22:12, 16). Пізніше, осмислюючи Боже діяння в Історії спасіння, апостол Павло скаже про нашого Небесного Отця: «Він власного Сина Свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, як же разом із Ним не подарує нам усього?» (Рим 8:32).

Oratio (молитва)

«Подяка хай буде Богові за Його дар несказанний!» (2 Кор 9:15).

Contemplatio (споглядання)

Загальний висновок уривку показує, що Богові не йшлося про жертву Ісаака, тут стояло питання, чи Авраам буде спроможний пожертвувати себе, чи складе Богові в жертву свої прагнення, надії, плани, а насамперед своє батьківство? З постави Авраама видно, що він доріс до такого виклику. Авраам мав тільки засвідчити свою повну довіру до Бога всупереч тому, що чув і відчував. Він це зробив. Далі Історія спасіння піде в тому напрямку, що кривава жертва таки відбудеться, але через Божого Сина, якого пророки представлятимуть як Слугу Господнього (Іс 52:13-53:12). Цей Слуга Ісус Сам принесе Себе в добровільну жертву: «За те Отець Мій Мене й любить, бо Я кладу Моє життя, щоб знову його взяти. 18. Ніхто його в Мене не забирає, бо Я Сам кладу його від Себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця Мого прийняв Я цю заповідь» (Йо 10:17-18)[2].

На самому початку Історії спасіння Авраам у дуже дивний спосіб діткнувся тайни Божої любові та Його незбагненного Провидіння. Складно говорити, як він усе це зрозумів, бо навіть сьогодні ми не можемо до кінця збагнути вимір цієї любові, явленої нам у Христі Ісусі…


[1]Jr. Kaiser, C. Walter, Peter H. Davids. Hard Sayings of the Bible. Society of Biblical Literature. Kindle Edition. P. 125-127.

[2]Pismo Święte Starego i Nowego Testamentu. Najnowszy przekład z języków oryginalnych z komentarzem. Edycja Świętego Pawła 2009, S. 67.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *