Навечір’я Богоявлення. Життя заради Євангелія (1 Кор 9:19–27)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Бувши від усіх вільний, я став усім слугою, щоб ще більше їх придбати. 20. Я став для юдеїв як юдей, щоб юдеїв придбати; для тих, що під Законом, я став як під Законом, хоч сам я не під Законом, щоб тих, що під Законом, придбати. 21. Для тих, що без Закону, я став як без Закону, хоч я і не був без Божого Закону, бувши під Законом Христовим, щоб придбати тих, які без Закону. 22. Для слабких я став як слабкий, щоб слабких придбати. Для всіх я став усім, щоб конче деяких спасти. 23. Усе я роблю заради Євангелії, щоб став я співучасником її. 24. Хіба не знаєте, що ті, які біжать на перегонах, біжать усі, але лиш один бере нагороду? Біжіть так, щоб її осягнути! 25. Кожний змагун стримується від усього, однак ті, щоб тлінний вінець здобути, а ми – нетлінний. 26. Тож і я біжу, та не як навманці; веду кулачний бій, не як повітря б’ючи, 27. а умертвляю своє тіло й поневолюю, щоб, проповідуючи іншим, я сам, бува, не став непридатним».

Коментар до тексту

У цьому уривку відкриваємо для себе місіонерський світогляд великого апостола народів Павла. Усе його життя позначене двома істотними особливостями, які повністю зумовили напрям його служіння, – зустріч із Богом, воплоченим в Ісусі Христі, Який прийшов, щоб спасти всіх людей, зродила в ньому непереборне бажання засвідчити / розповісти кожному про цього Бога. І для того, щоб його місія була успішна, Павло мусів навчитися шукати спільну мову як зі своїми одноплемінниками юдеями, так і з язичниками (вв. 19–23), а також, як це роблять атлети, підпорядкувати цьому служінню всі свої сили та все своє життя – жоден крок, зроблений у часі тривалих місій, жодне слово, промовлене до різних та численних аудиторій, не були марними (вв. 24–27).

Meditatio (розважання)

«Для всіх я став усім, щоб конче деяких спасти. 23. Усе я роблю заради Євангелії, щоб став я співучасником її». Бог не гордий. Для того, щоб прийти до людей, Він не вів переговорів про те, як мала виглядати зустріч Його Божественної Особи. Він просто послав Свого Єдинородного Сина, Який народився так, як народжуються усі люди, лише з тим винятком, що не мав природного / фізичного батька, а причиною Його воплочення став Святий Дух, Який зійшов на звичайну дівчину Марію, що мешкала тоді в гірському галилейському селі Назареті. Після Свого народження в найпростіших умовах – у яслах, «бо не було їм місця в заїзді» (Лк 2:7), Господь жив звичайним життям, утримуючи Себе працею Своїх рух, аж поки не почалося Його трирічне служіння словом і вчинками всім тим, які здебільшого були нікому не порібні, або ж тим, яким бракувало любові чи відчуття власної гідності. Коли ж Його навчання та діяльність викликали ненависть релігійної еліти до такої міри, що та вирішила Його вбити, Він знову дуже смиренно, переповнений любов’ю, помер на Хресті, знищивши Своєю Смертю всю людську ненависть, гріх і саму смерть.

Коли на третій день Ісус воскрес із мертвих і явився апостолам, то вони на п’ятдесятий день після Його Воскресіння, зодягнувшись силою Святого Духа, вирушили благовістувати Добру Новину до всіх кінців землі. Одним із тих, кому вже декілька років після Свого Воскресіння явився Господь, був Савло з Тарса – на той час завзятий гонитель Церкви. Зустрівши Воскреслого по дорозі до Дамаска з наміром переслідувати християн (Ді 9), Савло був шокований фактом, що Бог, Якому Він так ревно служить, останніми часами явився світові в особі Його Сина. Кількаразові зустрічі з Воскреслим Христом (Гал 1:11–17; 1 Кор 9:1; 15:8–11; 2 Кор 4:6; 12:1–4) настільки перевернули мислення Савла, що він став одним із найплідніших благовісників Ісуса впродовж історії, більше відомий під іменем Павло.

Роками читаючи листи Павла до заснованих ним численних християнських громад, я постійно відчуваю в його словах вічно живий досвід Бога. Усе, що писав і робив Павло, випливало з Його досвіду Бога, явленого в Ісусі Христі, – досвіду Бога, повного великого смирення й безмежної любові до кожної людини. Глибоко занурившись у Христа, Павло сам став подібним до Нього – він шукав способи, щоб достукатися до кожного серця й допомогти кожній людині стати причасною справжнього життя. Як і Його Учитель, Павло не був гордий, і щоб прийти до людей, він не вів переговорів про те, як його мають прийняти… Він просто йшов, навчав, служив і любив любов’ю Христа, «щоб конче деяких спасти» (в. 22).

Oratio (молитва)

«Не нам, о Господи, не нам, а імені Твоєму дай славу, заради милости Твоєї і Твоєї правди» (Пс 115:1).

Contemplatio (споглядання)

Успіх християнської місії залежить від двох речей – нашої особистої зустрічі з Христом і готовності підпорядкувати Йому все своє життя…

5 коментарів до “Навечір’я Богоявлення. Життя заради Євангелія (1 Кор 9:19–27)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *