Дванадцятий тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Нове творіння у Христі (2 Кор 5:15–21)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«А Він умер за всіх, щоб ті, що живуть, жили вже не для самих себе, а для Того, Хто за них умер і воскрес. 16. Так що віднині по-людському ми не знаємо нікого. Коли ж і уявляли собі Христа по-людському, то Його вже тепер так собі не уявляємо. 17. Тому, коли хтось у Христі, той – нове створіння. Старе минуло, настало нове. 18. Усе ж від Бога, Який примирив нас із Собою через Христа й дав нам службу примирення. 19. Бо то Бог у Христі примирив Собі світ, не враховуючи людям їхніх переступів, поклавши в нас слово примирення. 20. Ми ж посли замість Христа, немовби Сам Бог напоумлював через нас. Ми вас благаємо замість Христа: примиріться з Богом! 21. Того, Хто не знав гріха, Він за нас зробив гріхом, щоб ми стали Божою праведністю в Ньому».

Коментар до тексту

У цьому уривку апостол Павло пояснює, що Христос помер на Хресті за всіх людей, щоб через участь у Його Воскресінні вони могли жити життям нового створіння (вв. 15–17). У Христі Бог примирив із Собою все людство, яке тепер може будувати з Ним нові стосунки через Його Сина. Отож усе служіння Павла та інших апостолів спрямоване на те, щоб і коринтяни, й інші люди могли скористатися з цього дару спасіння у Христі й, примирившись із Богом, почали жити праведним життям, плекаючи гармонійні стосунки з Богом і ближніми (вв. 18–21).

Meditatio (розважання)[1]

«Тому, коли хтось у Христі, той – нове створіння. Старе минуло, настало нове». Багатьом віруючим складно застосувати твердження св. Павла до щоденного християнського досвіду, тому важливо прояснити, у якому сенсі християни є «новим творінням». Для того, щоб зрозуміти логіку мислення Павла, варто глянути на неї в контексті надії, яку в Ізраїлі звіщали пророки. Одним із основних компонентів цієї надії було переконання, що кінець часів буде таким самим, як і початок. Коли пророки говорили про очікування остаточного приходу й царювання Бога в історії людства, вони часто описували це в образах, пов’язаних у Старому Завіті з раєм та первісним творінням. Нове творіння мало замінити впале старе творіння. Видіння Ісаї про повернення райського стану − яскравий приклад цього пророчого очікування: «Вовк буде жити вкупі з ягнятком, леопард біля козеняти лежатиме; телятко й левеня будуть пастися разом, і поганяти їх буде мала дитина» (Іс 11: 6).

Тепер для Павла на горизонті зринув кінець старого наднищеного гріхом світу. Із приходом Христа повнота віків увійшла в цей старий світ (пор. 1 Кор 10:11), який перетворився на новий настільки, наскільки зіткнувся з Творцем у Христі. Людина «у Христі» стала частиною нового людства, створеного у Христі Ісусі для нового життя. Як Адам і Єва як типові представники людства стояли колись перед Творцем у радикальній свободі, так тепер нова людина / особа у Христі також стоїть перед Творцем у радикальній свободі. У певному сенсі для християн були створені нові обставини, як колись до гріхопадіння: ми можемо вибирати, куди йти. У цьому значенні християни є «новим творінням». Як Адам і Єва опинилися перед рішенням довіритися Богові Творцеві або ж створити власних богів і присягнути їм на вірність (пор. Рим 1:20–23), так і «новостворена» людина була звільнена з рабства гріха, щоб постати перед таким самим вибором. Як перші люди мали можливість жити в залежності або незалежності від Творця, так і людина нового творіння перебуває в межах цієї можливости. Як Адам і Єва могли жити у спільності зі своїм Творцем або ховатися від Бога серед дерев саду, так само й новостворена людина може жити в довірі до Бога або ж створювати джунглі, у яких можна сховатися від Нього.

Павло хоче донести коринтянам, що відкупительна любов Бога в Ісусі Христі повернула нам можливість нових стосунків з нашим Творцем, завдяки яким ми звільняємося від рабства гріха, який полонив нас і віддалив від Бога. Проте ці стосунки автоматично не відсторонюють нас від впливу реальности гріха, який нас оточує.

Oratio (молитва)

«Царство Твоє – усіх віків царство, і влада Твоя – по всі роди й роди. Вірний Господь у всіх Своїх глаголах, святий у всіх Своїх творіннях» (Пс 145:14).

Contemplatio (споглядання)

Для Павла «старе» (те, що минуло) асоціюється з відчуженням від Бога та неволею гріха. «Нове» (те, що настало) – це наші стосунки з Богом у Христі, взаємини, які дають нам силу жити так, щоб постійно долати реальність гріха. Бути «новим творінням» не означає бути досконалим чи бездоганним, не мати імунітету від гніву та болю або бути ізольованими від важкого життєвого досвіду. Навпаки, бути «новим творінням» − це жити життям, зверненим до Бога, благодать Якого у Христі повернула нас до нового життя.


[1] Розважання та запрошення до споглядання взято з W. C. Kaiser, P. H. Davids, F. F. Bruce, M. T. Brauch. Hard Sayings of the Bible. InterVarsity Press, Downers Grove Illinois 1996, P. 621–624.

2 коментарі до “Дванадцятий тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Нове творіння у Христі (2 Кор 5:15–21)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.