Другий тиждень Великого посту. Вівторок. Берегти подружню вірність – берегти дорогу життя (Прип 5:1–15)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Мій сину! Слухай уважно мудрости моєї, | прихили вухо твоє до розуму мого: 2. щоб ти зберіг собі розсудок | і щоб наука уста твої зберегла. 3. Бо мед із уст чужої жінки капає, | і бесіда її масніша від олії, 4. але скін її гіркий, немов полин, | і гострий, наче меч двосічний. 5. Ноги її низходять до смерти, | кроки її простують до Шеолу. 6. Стежки життя вона не знає, | хода її непевна, їй до того байдуже. 7. Отож, сину мій, слухай мене, | не відступай від слова уст моїх. 8. Відсторони твою дорогу геть від неї, | не наближайся до дверей її дому, 9. щоб не довелось віддати іншим твою славу, | а твоїх літ – людям немилосердним; 10. щоб не наживалися твоїм добром чужинці, | щоб труди твої не переходили в чужий дім, 11. щоб не стогнав ти по тому, | як тіло твоє і твоя плоть змарніють, 12. щоб не казав: “Чом же я науку ненавидів, | серце моє погордувало докором? 13. Я голосу вчителів моїх не слухав | і до наставників моїх не нахиляв я вуха. 14. Я мало не потрапив у крайнє лихо | поміж зборищем-громадою!” 15. Пий воду з твого водозбору, | воду, що б’є із власної криниці».

Коментар до тексту

Це довге застереження від перелюбу починається типовим заохоченням, щоб син був уважним до мудрості свого батька (вв. 1–2). Батько звертає увагу на те, що хоча чужа, тобто заборонена, жінка може бути доволі привабливою та притягальною, усе ж такий зв’язок смертельно небезпечний (вв. 3–6). Тому батько перестерігає сина від будь-яких контактів із чужою жінкою, адже ігнорування цієї поради матиме дуже високу ціну, з економічною руїною і суспільною ганьбою включно (вв. 7–14). Відтак батько рекомендує синові дотримуватися подружньої вірності − єдино правильного та належного способу задоволення статевих потреб (в. 15)[1].

Meditatio (розважання)

«Стежки життя вона не знає, | хода її непевна, їй до того байдуже». Наприкінці попередньої глави батько навчає свого сина такими словами: «Більш ніж щось інше пильнуй своє серце, | бо з нього б’ють життя джерела. 24. Відкинь лукавство уст від себе | і губ неправду віддали від себе. 25. Очі твої нехай дивляться просто, | вії твої нехай зорять перед тобою. 26. Вирівняй стежку для ноги твоєї, | нехай усі твої дороги будуть прості. 27. Не збочуй ні праворуч, ні ліворуч, | відверни ногу твою від зла» (Прип 4:23–27).

Цей текст говорить про зрілу особу, яка розуміє та цінує життя і з вдячністю приймає Божі дари, серед яких найважливіший та найцінніший − дар іншої особи. Отож у світлі цієї цитати зрілою та відповідальною можна назвати таку людину, яка пильнує своє серце: береже й розвиває дар любові від Господа; цурається будь-якого лукавства супроти себе та коханої особи; говорить правду собі та ближнім; не задивляється на інших, бо дуже цінує людину, яку полюбила, і саме тому «дивиться в житті прямо / просто»; ходить рівними стежками, тобто дає добре свідчення життя, відповідальної любові та батьківства; не впадає у крайнощі − не збочує ні праворуч, ні ліворуч; триває в любові й перебуває у добрі, спрямовуючи свої ноги від зла.

Розпусна жінка, про яку говорить мудрець у в. 6, як і розпусний чоловік, через їхню незрілість не цінують ні власної гідності, ні гідності іншої особи, тому лише існують, але стежки життя не знають, а їхня хода, тобто життєві імпульсивні вчинки та рішення, дуже непевні й безперспективні, бо, не маючи тривкого й серйозного фундаменту, не можуть мати й майбутнього. Розпусні стосунки далекі від того, щоб мати право називатися життям, це тільки потурання пристрастям, які є наслідком наднищеної гріхом людської природи. А гріх, як і його наслідки – пристрасті, розпуста й похіть, не можуть бути вічними, бо мають хоч і руйнівну, та все ж перехідну природу, тому раніше чи пізніше зникають, ведуть до смерті. Натомість любов − вічна, бо є найбільшим даром від Бога, Який Сам є Любов’ю. Св. Йоан Богослов навчає: «Бог є Любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому» (1 Йо 4:16).

Oratio (молитва)

«Щасливий той, кому Бог Якова подає допомогу, у кого надія на Господа, Бога свого, 6. що створив небо й землю, море й усе, що є в них, що вірність береже повіки» (Пс 146:5–6).

Contemplatio (споглядання)

Перше чудо в Євангелії від Йоана, яке євангелист називає знаком, описує переміну води на вино, яке чинить Ісус у Кані Галилейській (Йо 2:1–12). Вода в Біблії часто символізує життя, а вино – Боже благословення та радість. Щоб наше життя було сповнене благословення й радості, у ньому має бути місце для Ісуса та Його Євангелія. Саме тому у візантійській традиції цей текст читаємо під час уділення Таїнства Подружжя. У цьому Чині Подружжя наречений та наречена, які вдячні Богові за дар один одного, тричі обходять навколо тетраподу, на якому лежить Євангеліє, позаяк саме Христос та Його навчання стануть джерелом вічної любові подругів…

---

[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Prov 5:1–15.