Другий тиждень Великого посту. Середа. Життя у Божій присутності (Прип 5:15–6:3)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Пий воду з твого водозбору, | воду, що б’є із власної криниці. 16. Чому б твої джерела мали розливатися навколо, | твої потоки по майданах? 17. Нехай будуть тобі одному, | а не чужим разом з тобою. 18. Нехай живець твій буде благословенний, | втішайся дружиною твоєї юности. 19. Премила лань! Люба сарна! | Нехай її чари упоюють тебе повсякчас, | у любощах її стало кохайся! 20. Для чого тобі, сину, захоплюватися чужою, | до грудей сторонньої горнутись? 21. Дороги людські в Господа перед очима, | і Він вирівнює всі стежки їхні. 22. Злого ловлять власні переступи, | у пута власного гріха він потрапляє. 23. Він помирає з-за браку науки, | з-за своєї надмірної глупоти він блукає. 6:1. Мій сину! Коли за ближнього ти поручився, | коли дав руку твою за чужого, 2. коли зв’язав себе словами уст своїх, | коли піймавсь словами уст власних, 3. вчини, мій сину, ось що, і звільнишся, | бо ти попався в руки ближньому твоєму: | іди, смирися, наполягай на твого ближнього».

Коментар до тексту[1]

Цей уривок складається із трьох тематичних одиниць. Перша його частина продовжує перестороги батька синові про велику небезпеку стосунків із чужою жінкою – це повчання починається у Прип 5:3 і закінчується у Прип 5:20. Лейтмотивом завершення цього повчання (вв. 15–20) є подружня вірність як найкращий спосіб та місце реалізації дару статевого життя. Вислів «пий воду з твого водозбору» − це евфемізм на означення статевого життя, єдиним місцем для якого є подружжя. Послуговуючись образною та делікатною мовою, притаманною для культури автора, він говорить про інтимні стосунки чоловіка і жінки, які можуть приносити радість та велике задоволення, тобто робити людей справді щасливими, але за умови, якщо ці дари статевості реалізуються в рамках подружнього співжиття.

Вірші 21–23, якими автор завершує цю главу, містять загальні батьківські перестороги стосовно долі нечестивих людей.

У декількох перших віршах 6-ї глави подано практичні поради батька щодо поручення чи застави за родичів у фінансових справах. Література мудрості категорично виступає проти того, щоб хтось ставав гарантом для позики іншої особи (Прип 11:15; 22:26), позаяк той, хто вносить заставу, буде нести відповідальність, якщо боржник не сплатить своєї позики. Закон дозволяв кредиторові вимагати заставу під час надання позики. Часто такою заставою міг бути одяг. Проте одяг, взятий під заставу, треба було повернути до настання ночі (Вих 22:26–27). Закон забороняв приймати будь-які застави, які могли б зашкодити можливості боржника заробляти на життя (Втор 24:6), а також забороняв брати заставу в боржників примусово (Втор 24:10). Батько радить синові йти швидко і від імені боржника просити у кредитора помилування – та сама ідея простежується у притчі про вдову та несправедливого суддю (Лк 18:1–5).

Meditatio (розважання)

«Дороги людські в Господа перед очима, | і Він вирівнює всі стежки їхні». Закликавши сина до подружньої вірності та шукання насолоди лише у своєму подружжі, батько підсумовує навчання твердженням, що Господь бачить усі людські дороги – думки та вчинки кожної особи. Ми можемо про це й не думати, але часто наша поведінка є свідченням рівня нашої віри та зрілості чи незрілості нашої особи.

У Посланні до Ефесян св. Павло навчає: «Ви були колись темрявою, тепер же – світлом у Господі: поводьтеся ж як діти світла. 9. Плід світла є в усьому, що добре, що справедливе та правдиве. 10. Шукайте пильно того, що Господеві подобається. 11. Не беріть участи в безплідних ділах темряви, а радше їх картайте, 12. бо що ті люди потай виробляють, соромно й казати. 13. Усе, що ганиться, стає у світлі явним, а все, що виявляється, стає світлом. 14. Тому говорить: Прокинься, о сплячий, і встань із мертвих, а Христос освітить тебе! 15. Тож уважайте пильно, як маєте поводитися, – не як немудрі, а як мудрі, 16. використовуючи час, бо дні лихі» (Еф 5:8–15).

Трохи раніше автор книги Приповідок сказав: «Вирівняй стежку для ноги твоєї, | нехай усі твої дороги будуть прості» (4:26). Ходити простими дорогами – це ходити Божими дорогами, триматися дороги життя, жити мудро. Ось тому мудрець звертається до свого сина: «Дороги мудрости тебе навчаю, | веду тебе по стежках простих» (Прип 4:11). Якщо в нашому серці є постійна пам’ять про Бога і ми свідомі, що все, що робимо, чинимо перед Божими очима, для Його слави, тоді й наші дороги є простими та праведними. Якщо ні, Господь корегує наші дії – випрямляє наші дороги, щоб ми не занапастили свого життя.

Oratio (молитва)

«Пильную заповіді Твої і свідоцтва Твої, бо всі мої дороги перед Тобою» (Пс 119:168).

Contemplatio (споглядання)

Трохи далі у книзі Приповідок читаємо: «На кожнім місці Господні очі | стежать за злими та добрими» (15:3). Цю ж думку часто повторюють інші біблійні автори: «Чи ж Він доріг моїх не бачить? | Чи ж Він не лічить усіх моїх кроків?» (Йов 31:4); «Очі Твої відкриті на всі стежки людських дітей, щоб воздати кожному за його поведінкою і за плодами його вчинків» (Єр 32:19); «Нема створіння, скритого від Нього; усе оголене і явне перед очима Того, Кому ми маємо звіт дати» (Євр 4:13). Ось тому св. Павло радить: «Чи ви, отже, їсте, чи п’єте, чи що-небудь робите, усе робіть на славу Божу!» (1 Кор 10:31).


[1] Коментар до тексту оснований на J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Prov 5:15–6:3.

2 коментарі до “Другий тиждень Великого посту. Середа. Життя у Божій присутності (Прип 5:15–6:3)”

  1. “наша поведінка є свідченням рівня нашої віри та зрілості чи незрілості нашої особи.”!!!
    Дуже дякую!!!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.