Другий тиждень Великого посту. Понеділок. Здобувати мудрість (Прип 3:34–4:22)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«З насмішників Господь сміється, | покірним дає ласку. 35. Мудрі беруть у насліддя славу, | доля безумних – ганьба. 4:1. Слухайте, діти, батьківське навчання | і зважайте, щоб розуму набрались, 2. бо я даю вам добру науку, | навчання мого не покидайте. 3. Бо і я був сином у мого батька, | ніжним та любим в очах моєї неньки. 4. Він учив і говорив до мене: | Нехай твоє серце держить мої слова твердо, | пильнуй мої накази, то й будеш жити. 5. Набирайся мудрости, розуму набирайся, | не забувай, не відхиляйся від слів моїх уст. 6. Не покидай її, і вона буде тебе зберігати, | люби її, і вона буде тебе охороняти. 7. Початок мудрости − здобувай мудрість! | Усім твоїм маєтком здобувай розум. 8. Цінуй її високо, і вона тебе підійме, | вона тебе прославить, коли ти її обіймеш; 9. вона тобі на голову вінець слави покладе | і пишною короною тебе прикрасить. 10. Слухай, мій сину, і сприймай мої вискази, | і років життя твого буде багато. 11. Дороги мудрости тебе навчаю, | веду тебе по стежках простих. 12. Коли ходитимеш, крокам твоїм не буде тісно, | а побіжиш – не спотикнешся. 13. Держись науки, її не занедбуй, | пильнуй її, вона бо життя твоє. 14. Не ходи стежкою безбожних | і не простуй дорогою ледачих. 15. Ухиляйся від неї, не ходи нею, | зверни із неї та й далі йди. 16. Вони бо й не заснуть, як зла не вчинять, | і сон їх покидає, як не підставлять комусь ногу; 17. вони бо їдять хліб злочинства | і п’ють вино насильства. 18. Дорога ж праведних, як світло зірниці, | що світить дедалі ясніше, поки день не стане повний. 19. Путь безбожників неначе темрява теменна; | вони не відають, об що спіткнуться. 20. Мій сину! Слухай слова мої уважно, | нахили вухо до моїх глаголів. 21. Нехай вони не відходять з-перед очей у тебе, | сховай їх в осерді твого серця, 22. вони бо життя тому, хто їх знайде, | і здоров’я для всього його тіла».

Коментар до тексту

Два перші вірші цього читання (Прип 3:34–35) повторюють завершення уривку, який ми читали у п’ятницю першого тижня Великого посту, – тут насмішники й ті, які зневажають інших, зображені як безумні. В інших місцях книги Приповідок згадується, що вони ображають інших, нехтують мудрістю й навчанням (Прип 1:7), а інколи просто ненавидять науку й люблять дурноту (Прип 1:22). У 4-й главі книги Приповідок вміщено три лінії батьківських повчань. У першій батько заохочує свого сина прислухатися до мудрості (вв. 1–2) і для прикладу цитує навчання свого батька (вв. 3–9). У другій батько переконує сина зберігати його повчання (вв. 10–13) і перестерігає, щоб він не наслідував нечестивих, бо їхні дороги не просто контрастні − праведні живуть у безпеці, а нечестиві ходять у темряві й постійно спотикаються (вв. 14–19). В останній, третій частині цієї глави (вв. 20–27), батько радить синові уважно ставитися до його порад і продовжувати крокувати стежкою мудрості, ніколи не звертаючи з неї, бо в цьому знайде життя і здоров’я для свого тіла (вв. 20–22)[1].

Meditatio (розважання)

«Початок мудрости − здобувай мудрість! | Усім твоїм маєтком здобувай розум». Ці слова мудрець цінує як найбільший родинний скарб, маєток, який він отримав від свого батька, а тепер хоче передати своєму синові. Найважливіше, що батько отримав від свого батька, – це навчання та приклад життя в острасі Господнім, бо це також є складником «початку мудрости» (Прип 1:7). Мудрість у Біблії ніколи не є теоретичним знанням, але завжди спрямована на вдалу життєву практику – життя згідно з Божими заповідями. Саме це батько вважає найціннішим, чим має поділитися зі своїм сином. Можна з певністю припустити, що як мудрий батько він також мав і певні матеріальні надбання, які згодом мав би успадкувати його син, але про них він згадує у другій частині вірша, і то лише як про інструмент, за допомогою якого син повинен продовжувати здобувати розум. Батько упевнений, що без мудрості успадкований маєток не зробить сина щасливим.

Безумний змарнує найбільші добра, а мудрий зуміє дати раду в житті, маючи тільки найнеобхідніше. Ніжна згадка про матір у в. 3 вказує на те, що повчання батькового батька було переданням певної культури життя, яка панувала в його сім’ї та родині, тому те, що мудрець отримав з родинного дому – навчання і приклад життя батьків, він вважає найціннішим і хоче передати своєму синові. Зрозуміло, що оскільки в цьому історичному контексті превалювала патріархальна культура, то ми чуємо тільки голос повчання батька, який виступає як голова і спікер родини – ретранслює певні цінності, які були основою його родинного життя. Видається, що це свідчення життя родини не було марним, і тепер їхній син передає ті самі цінності своєму синові як щось найважливіше, що голова роду може передати тим, які для нього найдорожчі.

Батько знає, що син не тільки утримається на плаву, але й буде жити як достойна людина тільки тоді, коли не забуватиме навчання мудрості: «Держись науки, її не занедбуй, | пильнуй її, вона бо життя твоє» (в. 13). Для повноцінного життя не вистачає вкласти максимум зусиль у якусь справу, бізнес і начебто так подбати про родину – ці речі потрібні, але не вистачальні. Для гармонійного і щасливого життя потрібно ставити Бога і Його заповіді, Його Євангеліє, явлене нам у Воплоченій Мудрості – Господі нашім Ісусі Христі (пор. 1 Кор 1:24), як наріжний камінь нашого життя (пор. Мт 21:42; Еф 2:20), скелю, на якій втримаємося навіть серед найбільших злив і буревіїв (пор. Мт 7:24–25).

Oratio (молитва)

«Праведника уста мовлять мудрість, язик його говорить правду. 31. Закон Бога його в нього в серці, не захитаються в нього кроки» (Пс 37:30–31).

Contemplatio (споглядання)

Батько заохочує сина, щоб той постійно пам’ятав слова його повчань, бо переконаний, що джерело цього навчання є поза ним – воно у Бозі та Його Слові: «Нехай вони не відходять з-перед очей у тебе, | сховай їх в осерді твого серця, 22. вони бо життя тому, хто їх знайде, | і здоров’я для всього його тіла» (вв. 21–22). Згадка про очі й серце в культурі мудреця означала, що всі внутрішні центри світосприйняття й почуттів особи повинні бути зосереджені на Божій мудрості, бо саме це уможливить жити справжнім, здоровим (у багатьох аспектах) життям. З приводу сказаного виникає декілька запитань: На чому зосереджена вся наша увага? Що найцінніше ми отримали від своїх батьків? Що хочемо передати (передаємо) своїм дітям? На чому зосереджена увага наших дітей?


[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Prov 4:1–22.

3 коментарі до “Другий тиждень Великого посту. Понеділок. Здобувати мудрість (Прип 3:34–4:22)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.