Lectio (читання)
«Вчини, мій сину, ось що, і звільнишся, | бо ти попався в руки ближньому твоєму: | іди, смирися, наполягай на твого ближнього; 4. не дай очам твоїм ні сну, | ні дрімоти твоїм повікам. 5. Звільнись, неначе сарна з рук (мисливця) | і немов та птиця з сильця. 6. Іди, ледащо, до мурашки, | приглянься до її звичаїв, будь розумним. 7. Нема в неї ні начальства, | ні назирателя, ані вождя, 8. і літом вона хліб собі готує, | у жнива збирає корм свій. 9. Докіль лежатимеш, лінивче, | коли ти встанеш зо сну свого? 10. Не довго будеш спати, не довго й куняти, | не довго будеш, розлігшися, згортати руки, 11. і злидні, наче волоцюга, прийдуть на тебе, | і недостача, мов муж збройний. 12. Людина розбещена, чоловік безбожний | ходить з неправдивими устами, 13. мружить очі, совгає ногами, | подає знаки своїми пальцями. 14. З лихими думами на серці | він увесь час зло кує, сіє розбрат. 15. Тому на нього нагло надійде погибель, | він вмить буде розбитий, без рятунку. 16. Є шість речей, що Господеві огидні, ба й сім, що для душі його осоружні: 17. горді очі, язик брехливий, | руки, що кров безвинну проливають, 18. серце, що кує лихі задуми, | ноги, що біжать до зла швидко, 19. фальшивий свідок, що дихає брехнею, | та той, що між братами сіє чвари. 20. Пильнуй, мій сину, заповіді батька твого, | не відкидай навчання матері твоєї».
Коментар до тексту
У цьому уривку батько дає синові декілька практичних пересторог. У вв. 3–5 завершується повчання, яке починається у Прип 6:1: батько застерігає, щоб син не погоджувався бути поручителем за людей (пор. Прип 11:15; 22:26), які беруть позики, позаяк у разі неспроможності боржника повернути кошти поручитель буде змушений віддати борг замість нього. Ось тому батько спонукає сина, який уже поручився за когось, випередити можливий негативний розвиток подій і благати кредитора про розуміння й милосердя (пор. Лк 18:1–5). У наступних віршах (вв. 6–11), беручи за приклад життя маленької мурахи, батько перестерігає сина від ледарства та недбайливості. І для того, щоб син мав чіткіше розуміння, чому треба працювати й провадити благочестиве життя, батько окреслює долю нечестивих (вв. 12–15). Далі, послуговуючись числовою схемою, автор пояснює, що є огидним для Бога (вв. 16–19). Важливо розуміти, що Господь не просто не любить певних шість речей чи розглядає лише сьому річ як огидну, а за допомогою літературного прийому числової схеми, притаманної для літератури мудрості, автор прагне наголосити, що такі й подібні речі однаково неприйнятні та огидні для Бога (пор. Прип 30:15, 18, 21; Йов 5:19). У завершальному вірші уривку мудрець у ролі батька знову закликає сина берегти навчання своїх батьків (в. 20)[1].
Meditatio (розважання)
«Пильнуй, мій сину, заповіді батька твого, | не відкидай навчання матері твоєї». Аналогічний заклик подано на самому початку книги Приповідок, а в декількох інших місцях він просто перефразований: «Слухай, мій сину, настанови батька твого, | не відкидай поучування матері твоєї, 9. бо це гарний вінець тобі на голову, | намисто тобі на шию» (1:8–9); «Мій сину! Зберігай мої слова, | заповіді мої сховай у себе. 2. Додержуй мої заповіді, і будеш жити, | і мою науку, як твоїх очей зіницю. 3. Собі до пальців їх прив’яжи | та напиши їх на таблиці серця свого» (7:1–3); «Слухай батька, що породив тебе, | не зневажай матері, коли вона старенька» (23:22).
У Посланні св. Павла до Ефесян читаємо подібне заохочення: «Діти, слухайтеся в Господі батьків ваших, бо це справедливо. 2. Шануй батька свого і матір – це перша заповідь з обітницею: 3. щоб тобі добре було і щоб ти на землі був довголітнім» (6:1–3). Останній вірш вказує на те, що слухати батьків – це взяти до уваги їхнє навчання, що є складником пошани до батьків, а відтак і виконання Божої заповіді.
Заклик батька у в. 20 – це не просто порада, яку можна й не брати до уваги. Мудрець вживає два дуже важливі слова: «מִצְוָה / mitzvah» – дослівно «заповіді» та «תּוֹרָה / tora» – дослівно «закон». Обидва ці слова позначали весь Закон (Вих 24:12; 2 Хр 14:4), який Господь дав Ізраїлеві через Мойсея, щоб той став народом Божим, тобто народом святим, та ходив дорогою життя. Батько переконаний, що він з матір’ю не просто діляться своїми міркуваннями чи навчають сина певних звичаїв, які панують у їхній родині. Насправді автор книги Приповідок, послуговуючись літературною формою батьківського повчання синові, закликає кожну людину жити згідно з Божим Законом, ходити дорогою Господніх заповідей – дорогою простою (Прип 4:26), дорогою мудрості (Прип 4:11).
Oratio (молитва)
«Навчи мене, о Господи, дороги установ Твоїх, триматимусь її на кожнім кроці» (Пс 119:33).
Contemplatio (споглядання)
Часто батьки хочуть виховати дітей на «свій образ і на свою подобу», забуваючи при цьому, що всі ми сотворені на образ і подобу Божу (Бут 1:27; 5:1), тому передусім маємо уподібнюватися до Господа. Дехто каже, що просто хоче, аби його діти виросли нормальними людьми. Приклад життя Ісуса Христа показує, що означає бути людиною та як бути людиною. Коли діти бачать, як батьки намагаються жити, наслідуючи Господа Ісуса, і передають їм Його настанови, тоді таке свідчення, поєднане з навчанням, найбільш прийнятне та зрозуміле…
[1] Коментар до тексту оснований на J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Prov 6:3–20.
❤️? Дуже дякую!!!
Слава Ісусу Христу! Дякую за науку!