Lectio (читання)
«І: “Ти, Господи, на початку заснував землю, і небеса – діло рук Твоїх. 11. Вони загинуть, Ти ж перебуваєш; усі, мов одежа, постаріються. 12. Ти їх, неначе одежину, згорнеш і, немов одежа, вони зміняться. Ти ж – Той Самий, і літа Твої не скінчаться”. 13. До кого з ангелів Він коли мовив: “Сідай праворуч Мене, доки не покладу Твоїх ворогів підніжком під Твої ноги”? 14. Хіба ж не всі вони служебні духи, що їх посилають до послуг тим, які мають успадкувати спасіння? 2:1. Тому ми мусимо вважати дуже пильно на те, що почули, щоб, бува, нас не знесло з дороги. 2. Бо коли слово, оголошене ангелами, було таке зобов’язуюче, що всякий його переступ і непослух приймав справедливу кару, 3. то як утечемо ми, коли занедбаємо таке велике спасіння? Воно, спочатку проповідане Господом, було підтверджене нам тими, що його чули».
Коментар до тексту[1]
Адресатами цього послання були євреї діаспори, які прийняли християнство, але через переслідування почали міркувати про повернення до віри своїх батьків – так було безпечніше. Св. Павло пише цього листа, щоб переконати їх, що в Ісусі Христі вони отримують незрівнянно більше, ніж пропонує юдаїзм. Для того, щоб довести свою думку, апостол дуже часто вживає прикметник «κρείττων / kreitton» – дослівно «кращий; той, який перевищує, перевершує» (Євр 1:4; 6:9; 7:7, 19, 22; 8:6; 9:23; 10:34; 11:16, 35). Цей уривок є частиною дискурсу, у якому Павло доводить, що Ісус є незрівнянно вищим від ангелів (Євр 1:5–2:18). Ісус є Божим Сином, і це засвідчують слова, якими Бог Отець звертається до Нього (Євр 1:5–13), ангели ж є просто служебними духами (Євр 1:14). Щоб представити велич особи Ісуса Христа у вв. 10–12, апостол цитує Пс 102:25–27, у якому наголошено на ролі Отця і Сина у творенні світу (Євр 1:2), а також підкреслено контраст між скінченністю усього сотвореного та вічною природою Сина. У в. 13 Павло цитує Пс 110:1, який відлунює до Євр 1:3. Зважаючи на все сказане, апостол застерігає адресатів від відступництва та ігнорування остаточного Божого Слова до людини, Яким є Ісус (Євр 2:1–3).
Meditatio (розважання)
«Сідай праворуч Мене, доки не покладу Твоїх ворогів підніжком під Твої ноги». Ця цитата із Пс 110:1 перегукується із прологом до цього листа: «Він – відблиск Його слави, образ Його істоти, підтримуючи все Своїм могутнім словом, здійснив очищення гріхів і возсів праворуч Величі на вишині, 4. ставши від ангелів стільки вищим, оскільки успадкував визначніше від них ім’я» (Євр 1:3–4). Цей образ, імовірно, стосуються ієрогліфів, викарбуваних на підніжжях єгипетських царів, які зображали іноземних ворогів, що символізувало їхнє підкорення. У книзі Ісуса Навина 10:24 читаємо про те, як військова старшина Ізраїлю ставить ноги на шиї переможених ворожих царів. У Посланні до Євреїв ця сцена зображує божественний тронний зал, де Син царює як переможець над усіма князівствами та владами.
Псалом 110:1 − найбільш цитований уривок зі Старого Завіту в Новому Завіті – аж 22 рази. Новозавітні автори покликаються на нього, щоби закцентувати декілька дуже важливих моментів зі спасенного діла Ісуса Христа. Цей текст вказує на прославу Ісуса (Мк 12:36), Його оправдання та перемогу (Мк 14:62; Ді 2:32–36; 5:31), заступництво за всіх людей (Рим 8:24) та вічне панування (1 Кор 15:25; Еф 1:22; 1 Пт 3:22).
Отож апостол перестерігає своїх адресатів від найбільшої помилки, яку можна допустити в житті, – занедбати таке велике спасіння через відступництво чи інші лихі вчинки. У Євр 2:1–4 вміщено першу з п’яти пересторог цього листа (наступні − у Євр 3:12–13; 6:4–8; 10:26–31; 12:25–29). Св. Павло закликає «вважати дуже пильно на те, що почули, щоб, бува, нас не знесло з дороги» (Євр 2:1). Ідеться про дуже високі ставки, позаяк після того, як Христос через Свою превелику любов зацарював на Хресті, помер як людина, був похований, воскрес на третій день, а потім вознісся на небо й сів праворуч Бога і Отця і цим простелив нам шлях спасіння, сказав, що ми покликані розділити з Ним Його царювання! В Ісусі Христі ми стаємо спадкоємцями Божого Царства і в Ньому ж повертаємо собі гідність людей, створених на образ і подобу Божу, щоб бути репрезентантами Його мудрого і справедливого правління в цьому світі…
Oratio (молитва)
«Сказав Господь Владиці моєму: “Засядь праворуч Мене, доки не покладу ворогів Твоїх Тобі підніжком”. 2. Жезло Твоєї сили Господь простягне з Сіону; пануй посеред ворогів Твоїх!» (Пс 110:1–2).
Contemplatio (споглядання)
Відкинувши Божі дари та зосередившись на своїх раціях (Числ 13–14), Ізраїль роками тинявся пустелею, поки не вимерло рабське покоління, здатне тільки на шемрання та бунт проти Бога. Цю трагедію автор послання називає «знесенням з дороги». Бунт проти Бога, явленого в Ісусі Христі, є нічим іншим, як «занедбанням такого великого спасіння». Як ми відповідаємо на дар спасіння в Ісусі Христі, такими є наша віра, духовне життя та розуміння Божої перспективи для людини…
[1] Коментар до тексту та розважання основані на: J. P. Sweeney. Letter to the Hebrews. In J. D. Barry, D. Bomar, D. R. Brown, R. Klippenstein, D. Mangum, C. Sinclair Wolcott, … W. Widder (Eds.), The Lexham Bible Dictionary. Bellingham, WA: Lexham Press 2016 (Electronic edition Logos 9); J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Heb 1:10–2:3.
Дуже дякую
Щиро дякую, отче!
Дякуємо Отче Юрію.
Дякуємо, Отче Юрію.
Дякуємо. Здоров’я Вам міцного, і всій Вашій родині.