Друга неділя після П’ятдесятниці. Чинити добро (Рим 2:10–16)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Слава ж і честь, і мир усякому, хто чинить добро: юдеєві перше, а потім грекові, 11. бо Бог не вважає на особу. 12. Бо ті, що згрішили поза Законом, поза Законом і згинуть, а ті, що згрішили під Законом, будуть суджені Законом. 13. Бо не слухачі Закону справедливі перед Богом, а виконавці Закону оправдаються. 14. Бо коли погани, що не мають Закону, з природи виконують те, що законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон; 15. вони виявляють діло Закону, написане в їхніх серцях, як свідчить їм їхнє сумління й думки, то засуджуючи їх, то оправдуючи, 16. у день, коли Бог згідно з моєю Євангелією судитиме тайні вчинки людей через Ісуса Христа».

Коментар до тексту[1]

У Посланні до Римлян св. Павло наголошує, що Бог є справедливий Суддя (Рим 2:6). Ті, які чинять добро, язичники чи євреї, отримають славу, честь та вічне життя (Рим 2:7, 10). Натомість ті, які чинять зло, підпадуть під осуд, по суті, пожнуть плоди свого стилю життя (Рим 2:8, 9). Позаяк Бог є безстороннім Суддею, це однаково стосується і язичників, і євреїв (в. 11). Павло хоче пояснити, що ті, які відкидають Бога, приймають відповідальність за наслідки цього рішення на себе. Відтак у вв. 12–16 Павло зосереджується на євреях, тобто людях, які знають Божий Закон. Основна думка апостола полягає в тому, що саме посідання Закону чи його знання ще не оправдує людину (в. 13). Так чи так, Бог судитиме і язичників, і євреїв за плодами їхнього життя (Рим 2:6).

Meditatio (розважання)

«Слава ж і честь, і мир усякому, хто чинить добро: юдеєві перше, а потім грекові, 11. бо Бог не вважає на особу». Бог створив нас для щастя. Щоб бути щасливими, треба чинити добро. Святий Павло навчає: «Бо ми Його створіння, створені у Христі Ісусі для добрих діл, які Бог уже наперед був приготував, щоб ми їх чинили» (Еф 2:10). У Проповіді на рівнині Ісус закликає: «Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм і позичайте, не чекаючи назад нічого, а велика буде ваша нагорода, і будете Всевишнього синами, бо Він благий для злих і невдячних» (Лк 6:35). Тому, як каже апостол: «Робімо добро без утоми: своєчасно, як не ослабнемо, жатимемо. 10. Отож, поки маємо час, робімо добро всім, а зокрема рідним у вірі» (Гал 6:9–10).

Коли чинимо добро, то повинні розуміти, що не завжди матимемо розуміння й підтримку, а часто стикатимемося навіть із заздрістю та спротивом. Проте апостол Петро каже: «Ліпше-бо, коли така вже воля Божа, страждати, робивши добро, ніж зло творивши» (1 Пт 3:17).

У Посланні до Ефесян апостол Павло навчає: «Тож уважайте пильно, як маєте поводитися, – не як немудрі, а як мудрі, 16. використовуючи час, бо дні лихі. 17. Тому не будьте необачні, а збагніть, що є Господня воля» (Еф 5:16–17). «Це ж саме воля Божа − святість ваша» (1 Сол 4:3). Божа воля щодо людини полягає в тому, щоб вона ставала щораз кращою, тобто святою – дослівно «інакшою», подібною до Бога. Апостол Петро навчає: «Така-бо воля Божа, щоб ви, добро творивши, змусили мовчати неуцтво безглуздих» (1 Пт 2:15).

Oratio (молитва)

«Добрий Господь і праведний, тому й навчає грішників дороги» (Пс 25:8).

Contemplatio (споглядання)

Апостол каже, що євреям першим належить «слава, честь і мир», тому що Господь їх перших благословив укладенням Союзу, об’явленням та великими обітницями (Рим 9:4), отже, вони перші пізнали Господа і за це несуть дуже велику відповідальність, бо повинні показувати приклад віри (Рим 1:16). Християни успадкували ті ж обітниці, які колись отримав Ізраїль, тому також несуть за це ще більшу відповідальність. Бути учнем Ісуса Христа – це не тільки привілей, але й відповідальність. Важливо усвідомлювати, що Бог не дивиться на особу, Він однаково трактує всіх людей (Втор 10:17; Ді 10:34–35) та оцінює людину за її плодами (Рим 2:6). Вживаючи поняття «προσωπολημψία / prosopolempsia» – дослівно «бути упередженим, демонструвати фаворитизм», апостол підкреслює, що в Бога такої риси немає. Отже, для праведності не вистачає просто бути етнічним євреєм, як і не вистачає лише прийняти хрещення, а далі жити, керуючись власним еґо. Бог хоче від усіх людей одного: щоб вони були добрими й у всьому уподібнювалися до Нього.


[1] Деякі думки в коментарі до тексту та запрошенні до споглядання основані на J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Rom 2:1–16.

2 коментарі до “Друга неділя після П’ятдесятниці. Чинити добро (Рим 2:10–16)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.