Дев’ятий тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця. Належна практика духовних дарів (1 Кор 14:26–40)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«Що ж, брати? Коли ви сходитеся, а той має пісню, той навчання, той об’явлення, той мову, той пояснення – усе хай буде для збудування! 27. Коли хтось говорить мовами, нехай буде їх двоє, а щонайбільше троє, і нехай один пояснює, і то по черзі. 28. Коли ж немає кому пояснити, нехай мовчить у церкві, нехай собі й Богові говорить. 29. Що ж до пророків, то нехай двох або трьох говорить, інші ж хай розсуджують. 30. А як комусь з присутніх дано об’явлення, хай він перший мовчить. 31. Бо всі ви можете один за одним пророкувати, щоб усі навчились і всі були підбадьорені. 32. Духи пророків коряться пророкам, 33. бо Бог є Бог не безладу, а миру. Жінки ж, як у всіх церквах святих, 34. нехай мовчать, їм-бо не дозволено говорити, нехай будуть у покорі, як і Закон говорить. 35. Коли хочуть чогось навчитися, хай спитають удома своїх чоловіків, бо непристойно в церкві жінці говорити. 36. Хіба то від вас вийшло Слово Боже? Хіба до вас одних тільки прибуло? 37. Якже комусь здається, що він пророк або має якийсь духовний дар, хай розуміє, що те, що пишу, – це заповідь Господня. 38. А коли хтось її не знає, то й він незнаним буде. 39. Тому, брати мої, прагніть пророкування й говорити мовами не бороніте, 40. але все нехай діється пристойно й докладно».

Коментар до тексту[1]

Цей уривок варто читати в ширшому контексті, а саме 1 Кор 12–14, де св. Павло торкається проблеми духовних дарів. Незважаючи на те, що після прийняття Таїнств Хрещення та Миропомазання завдяки щедрій благодаті Святого Духа коринтяни отримали численні духовні дари для користи спільноти, вони часто неналежно ними послуговувалися, часом впадали в гордість чи взагалі сварилися між собою. У цьому завершальному уривку, присвяченому цій темі, апостол закликає, щоб вони пристойно й докладно провадили свої богослуження. Стосовно того, що Павло має на увазі під духовними дарами, які він окреслює як «мови» та «пророцтва», можна глянути моє коротке пояснення в коментарі до уривку на 1 Кор 13:4–14:5, який читаємо в середу цього тижня.

У сьогоднішньому уривку Павло наполягає на тому, щоб усі частини богослужень сприяли навчанню та духовному розвитку вірних, тому мови, пророцтва та інші дари треба практикувати згідно з чіткими правилами, які представляє апостол (вв. 26–33а). Крім того, заради зовнішньої пристойности жінки не повинні говорити під час публічних богослужень (вв. 33б–36). У Коринті язичники практикували багато містичних культів, у яких жінки брали активну участь, часто їм відводилася навіть провідна роль. Новонавернені язичниці не повинні були думали, що християнство є просто одним із цих культів, тому Павло забороняє їм говорити під час християнських богослужень, натомість вони мають перебувати в покорі й запитувати вдома своїх чоловіків (вв. 34). Можливо, причиною заборони також були факти, що деякі з жінок надто галасливо та в невідповідний спосіб практикували дари мов чи висловлювали пророцтва. Павло заявляє, що те, що він пише, є заповіддю Самого Господа (вв. 37–38). Наприкінці він заохочує коринтських християн прагнути пророкувати й не забороняти людям говорити мовами за умови, що всі богослуження відбуватимуться пристойно і впорядковано (вв. 39–40).

Meditatio (розважання)

«Що ж, брати? Коли ви сходитеся, а той має пісню, той навчання, той об’явлення, той мову, той пояснення – усе хай буде для збудування!» Цей вірш дає нам короткий опис основних елементів богослуження в Коринті: гимн, навчання, одкровення, мови, тлумачення мов. Тут уже можна говорити і про наявність певної структури, і про певну відкритість людини на Божу дію. Інакше кажучи, богослуження, незважаючи на певну структурованість та впорядкованість, до якої часто закликає Павло, усе ж мало діалогічний характер: слухання Господа, Його Слова і відповідь спільноти.

Важливо також зазначити, що тут Павло знову підкреслює єдність та різноманітність дарів у Церкві. Одна людина має такий дар, інша − цілком відмінний, проте, що дуже важливо, усі дари дано для того, щоб їх вживати для розбудови Церкви (пор. 1 Кор 14:3–5), але аж ніяк не для пихи чи реалізації нездорових амбіцій.

Украй важливим є пояснення, яке стосується дару мов. Апостол наголошує, що під час одного богослуження його можна практикувати лише двом чи трьом особам, але не разом, а по одному, при цьому хтось неодмінно повинен тлумачити (в. 27). Фраза «по черзі» (в. 27) свідчить про те, що хтось може говорити мовами, а хтось тлумачити, хоча в деяких випадках може тлумачити особа, яка говорить мовами (1 Кор 14:13). Та найважливіше, якщо нема кому тлумачити мови, тоді в часі спільного богослуження в церкві дар мов практикувати не можна. Павло пояснює, що той, хто розмовляє мовами, мав би насамперед з’ясувати, чи присутня особа, яка має дар тлумачення мов. Якщо ні, тоді людина, яка молиться мовами, повинна мовчати в часі спільного богослуження, говорячи тільки із собою (тихо в серці) та Богом (в. 28). З цього висновуємо, що коли нема кому тлумачити мови для збудування Церкви, тоді людина, яка має дар мов, може практикувати їх тільки приватно для власного збудування – удома.

Oratio (молитва)

«Хваліте Господа, бо добрий! Співайте Богові нашому, бо милий! Хвала-бо Йому подобає» (Пс 147:1).

Contemplatio (споглядання)

Міркування, які в цьому уривку висловлює св. Павло, звернені не лише до окремих осіб, а й до всієї Церкви на всі часи. Усі накази апостола грецькою мовою подано в теперішньому часі, що вказує на те, що Церква повинна постійно контролювати всі аспекти свого поклоніння Богові. Бог − це Бог миру й порядку, тому наші богослуження також повинні бути сповнені миру та порядку. Цей текст дає багато поживи для роздумів представникам сучасних харизматичних рухів, які часто надто вільно й, на жаль, неправильно, розуміють мету публічної молитви мовами. Не маючи богословської освіти й не усвідомлюючи глибини літургійного життя Церкви, деякі особи взагалі шукають емоційних вражень під час т. зв. «харизматичних прослав». Проте важливо, щоб усе відбувалося пристойно й докладно, у дусі живої традиції Церкви для духовного збудування кожного її члена.


[1] Коментар до тексту, розважання та запрошення до споглядання основані на: K. L. Barker. Expositor’s Bible Commentary (Abridged Edition: New Testament), Grand Rapids, MI: Zondervan Publishing House 1994, P. 646–647; J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. 1 Cor 14:33–34.

3 коментарі до “Дев’ятий тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця. Належна практика духовних дарів (1 Кор 14:26–40)”

  1. Слава Ісусу Христу!
    Дякуємо за розважання над Словом.
    Хотілося б ще почути тлумачення уривку 1 Кор. 14; 33- 36 вірш.
    Дякую)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.