Lectio (читання)
«Однак, любі, дарма що так говоримо, ми переконані про вас краще та про те, що торкається спасіння. 10. Бо Бог не є несправедливий, щоб забути ваші діла й любов, яку ви виявили до Його імени, і послуги, що ви святим робите понині. 11. Ми лиш бажаємо, щоб кожний з вас являв таку саму старанність для повного осягнення надії аж до кінця, 12. щоб ви не стали недбайливі, а, навпаки, наслідували тих, які вірою і витривалістю успадковують обітниці».
Коментар до тексту[1]
Основна мета написання Послання до Євреїв – показати вищість та абсолютну перевагу Ісуса над усім тим, що може запропонувати юдаїзм, і закликати адресатів твердо зберігати вірність Ісусові, незважаючи на переслідування (Євр 2:1–4; 3:12–13; 6:4–8; 10:26–31). Автор постійно наголошує, що Ісус є «κρείττων / kreitton / вищий» (Євр 1:4; 6:9; 7:7, 19, 22; 8:6; 9:23; 10:34; 11:16, 35). Основна частина листа присвячена аргументації, що доводить вищість Сина, Який є остаточним Словом об’явлення Отця. Цей уривок вміщено відразу після перестороги (Євр 6:4–8) про неприпустимість добровільно впадати у гріхи після пізнання Христа і в такий спосіб відкидати спасіння. Він зосереджений на надійності спасіння, яке ми отримуємо у Христі. Апостол Павло вірить, що його адресати посідають вічне благословення та спасіння завдяки їхній відповіді віри на Божу благодать в Ісусі Христі (в. 9). Апостол хоче, щоб вони знали, що Бог гідний їхньої довіри, бо Сам є безмежно вірний (в. 10; пор. Втор 3:24; Іс 45:21; Пс 11:7; 116:5; 145:17; Езри 9:15; Неєм 9:8). Автор заохочує вірних зберігати ту саму старанність (в. 11) і дуже переживає, щоб хтось із вірних не втратив віри (Євр 3:12) і «не став запеклим через обманство гріха» (Євр 3:13), через що не увійшов би в Божий відпочинок (Євр 4:1, 11). У кінці св. Павло закликає «наслідували тих, які вірою і витривалістю успадковують обітниці» (в. 12), а трохи далі він присвятить цілу главу (Євр 11) описові подвигу віри тих, які поставили на Бога все.
Meditatio (розважання)
«Ми лиш бажаємо, щоб кожний з вас являв таку саму старанність для повного осягнення надії аж до кінця». Відповісти Богові вірою на Його дар спасіння в Ісусі Христі – це тільки початок нашої дороги повернення до Отця. Та дуже важливо перебувати в довірі до Бога й тоді, коли прийдуть випробування, спокуси та оспалість. Трохи раніше у листі св. Павло каже: «Глядіть же, брати, щоб у когось із вас не було серця лукавого в невірстві і щоб воно не відступило від Живого Бога, 13. а навпаки, підбадьорюйте щодня один одного, доки триває те “сьогодні”, щоб хтось із вас не став запеклим через обманство гріха. 14. Бо ми стали учасниками Христа, якщо додержуємо аж до кінця твердо нашу віру, як на початку» (Євр 3:12–14).
У Христі для нас відкриваються унікальні горизонти майбутнього, яке Бог приготував нам ще перед сотворенням світу. Та щоб це майбутнє осягнути, маємо зберігати зв’язок із Христом, мовою св. Павла, «бути учасниками Христа», або ж «перебувати у Христі». Перебувати треба способом свого життя, яке стане наслідуванням Христа, – перебувати своїми думками та ділами, а також наслідувати тих, які найбільше до Нього уподібнилися.
Далі в тексті послання апостол продовжує: «Отож, брати, маючи завдяки Крові Ісуса свобідний вступ до святині, 20. який Він нам відкрив дорогою новою і живою, через завісу, що є Його Тілом, 21. і маючи великого Священника над Божим домом, 22. приступаймо зі щирим серцем, у повноті віри, очистивши серця від лукавої совісти й омивши тіло чистою водою. 23. Держімо непохитне визнання надії, бо Той, Хто обіцяв, вірний. 24. І зважаймо один на одного, заохочуючи до любови й до діл добрих» (Євр 10:19–24). Бог зробив для нас усе, що було потрібне для спасіння, і тому Він гідний повного довір’я. Народжені у Таїнстві Хрещення до нового життя, вийшовши назавжди з рабства гріха, маємо терпеливо слідувати за Господом у повній довірі та надії, бо надія на Нього ніколи не засоромить (Рим 5:5).
Oratio (молитва)
«О, якби мої дороги були певні, щоб зберігати Твої установи!» (Пс 119:5).
Contemplatio (споглядання)
Літургійне життя, постійне прийняття Святих Таїнств, особиста молитва, читання Божого Слова та духовної літератури – усе це засоби, які Господь дарує нам для того, щоб ми зберегли старанність у духовному житті й не відпали від спасіння. Св. Павло каже: «Тим часом, що б ми й не осягнули, простуймо завжди тим самим кроком» (Флп 3:16). Апостол Петро так заохочує переслідуваних християн: «Будьте тверезі й чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти. 9. Противтеся йому, сильні вірою, відаючи, що таких самих страждань зазнають і брати ваші скрізь по світі. 10. А Бог усякої благодаті, що вас покликав до вічної Своєї слави у Христі, Він Сам, коли постраждаєте трохи, вас удосконалить, утвердить, зміцнить, утривалить. 11. Йому слава й сила по віки вічні! Амінь» (1 Пт 5:8–11).
[1] Коментар до тексту та деякі думки в розважанні основані на J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Heb 6:9−12.
Так, у часі посту відчуваю як диявол чатує на мене, діє через інших людей, щоб мене пожерти. Але в мене є Ісус, який мене ЛЮБИТЬ!!!
Слава Ісусу Христу! Дякую за науку!