Четвертий тиждень після Пасхи. Вівторок. Відкритість на Бога (Ді 10:21–33)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Зійшов Петро до тих мужів і мовив: Ось я! Я той, кого ви шукаєте. Яка причина вашого приходу? 22. Ті відповіли: Корнилій-сотник, муж праведний і богобоязливий, доброї слави в усього юдейського народу, був святим ангелом повідомлений покликати тебе до свого дому й послухати слів твоїх”. 23. Отже, він запросив їх до себе та прийняв їх. Другого дня він устав і рушив з ними, дехто з братів із Яффи теж пішли з ним. 24. Наступного ж дня він увійшов у Кесарію. А Корнилій, скликавши рідню та близьких приятелів, чекав їх. 25. І саме як Петро входив, Корнилій вийшов йому назустріч і, припавши йому до ніг, уклонився. 26. Петро ж підвів його, кажучи: Устань, бо я теж людина”. 27. І, розмовляючи з ним, увійшов до середини, знайшов багато зібраних 28. і до них промовив: Ви знаєте, що юдеєві не дозволено приставати до чужинця чи входити до нього. Та Бог мені об’явив, що не слід уважати ніяку людину за погану чи за нечисту. 29. Тому я без вагання прибув на ваш поклик. Питаю, отже, з якої причини ви по мене посилали?” 30. Корнилій відповів: “Ось уже четвертий день, як я о цій годині, о дев’ятій, молився у своїй хаті, аж ось передо мною став чоловік у сяючій одежі 31. і мовив: Корнилію, твоя молитва вислухана і твої милостині згадані перед Богом. 32. Пошли, отже, у Яффу і приклич Симона, що зветься Петром. Він перебуває в хаті Симона гарбаря, край моря. 33. Я зараз же послав по тебе, і ти добре зробив, що прийшов. І оце тепер ми всі перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що Господь тобі наказав».

Коментар до тексту

У цьому уривку читаємо про зустріч двох людей – апостола Петра та римського сотника Корнилія. Перший був євреєм, сповідував юдаїзм і до того часу, коли його покликав Ісус, заробляв на життя як звичайний рибалка. Другий був центуріоном римського окупаційного гарнізону, розташованого в Кесарії Приморській, але на певному етапі його життя зазнало великої зміни – він почав поклонятися Богові, у Якого вірив народ Ізраїлю (Ді 10:1–2), окупований римлянами. До зустрічі з Корнилієм Петро мусів вийти поза усталені межі свого уявлення про язичників, і це стало можливим завдяки Божому об’явленню, яке він пережив під час молитви (Ді 10:13–16). До зустрічі з Петром Корнилій також мав об’явлення під час молитви, у якому Господь через Свого ангела повідомив, щоб він послав до Яффи за Петром (Ді 10:3–6). Зустрівшись у домі Корнилія, обоє мужів розповіли про свої об’явлення, і тоді Корнилій зі своїми домашніми та приятелями приготувався слухати Петра. Про те, що відбуватиметься далі, довідаємося у читанні четверга (Ді 10:34–43).

Meditatio (розважання)

«Ви знаєте, що юдеєві не дозволено приставати до чужинця чи входити до нього. Та Бог мені об’явив, що не слід уважати ніяку людину за погану чи за нечисту. 29. Тому я без вагання прибув на ваш поклик. Питаю, отже, з якої причини ви по мене посилали?» Цей уривок розповідає про глибокий досвід спілкування Петра з Господом та його відкритість до незбагненних Божих доріг. Лука каже, що Петро пережив неймовірне, але водночас дуже дивне об’явлення (Ді 10:9–16, 19–20), яке завершилося приходом посланців від Корнилія. Далі у в. 23 читаємо, що після того, як Петро вислухав посланців Корнилія (в. 22), «він запросив їх до себе та прийняв їх. Другого дня він устав і рушив з ними, дехто з братів із Яффи теж пішли з ним».

Прийшовши в дім сотника Корнилія, апостол Петро пояснив усім присутнім, що завітав до них, бо так захотів Господь, Який об’явив йому, що всі люди рівні перед Богом (Ді 10:15): кров Христа очистила всіх людей від гріха, і тепер нам тільки залишається з вірою прийняти цей щедрий дар спасіння. Для єврея, який був вихований у традиції відокремлення від язичників через їхнє ідолопоклонство та аморальне життя, це був непростий крок. Але Петро просто йде, іде, переживши одкровення, але не маючи повного уявлення, що робити далі. Апостол знає одне: він має благовістувати Ісуса. І якщо Бог хоче, щоб Петро йшов до язичників, він просто йде.

Послух та довіра до Господа простого й нібито невченого рибалки уможливили велике чудо – Божа Благовість торкнулася сердець язичників. Петрова любов до Господа (пор. Йо 21:15–17) була найважливішою та вистачальною причиною, щоб Святий Дух міг робити Свою роботу. Велике і щире серце Петра дозволило Ісусові вивести цього рибалку за межі малого світу Галилейського озера та зробити його апостолом народів. Бог почав поширення Доброї Новини серед язичників не через мудрість слова та вправну риторику вишколених мудреців, а завдяки свідченню людини з великим і щирим серцем, яка цілковито віддала Господеві все своє життя.

Oratio (молитва)

«Навчи мене творити Твою волю, бо Ти Бог мій. Хай Дух Твій добрий мене веде по землі рівній» (Пс 143:10).

Contemplatio (споглядання)

Сучасна Церква має дуже багато інструментів для Благовісті: чудові семінарії та університети, багато добре підготованих богословів, священників, монахів та монахинь, активних мирян. Також є чимало видавництв та християнських медіа, які чудово й наснажено роблять свою роботу. Проте для того, щоб місія Церкви мала успіх, усього цього замало. Треба не просто людей, які дають від себе дуже багато. Христос потребує тих, які можуть віддати все, довіритися ЙОМУ цілковито, без жалю, з радістю, зі щирим серцем і вдячністю. Тільки через таких людей Господь зможе перетворити цей світ на Боже Царство…

4 коментарі до “Четвертий тиждень після Пасхи. Вівторок. Відкритість на Бога (Ді 10:21–33)”

  1. Христос Воскрес!
    Дуже добре сказано про тих людей, які як Ап. Петро, з великим і добрим серцем.
    Тільки такі, можуть давати добре свідчення про Божу Любов і Милосердя.
    Дякую отче Юрію за гарне висвітлення правильної постави християнина у теперішньому світі!
    Господньої вам благодаті!!!

  2. …обявлення під час молитви…це торкнулась мене, я ще раз усвідомив силу молитви.Христос є посеред нас !

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.