Четверта неділя Великого посту. Потреба віри (Мк 9:17-31)

Час прочитання: 8 хвилин

Lectio (читання)

«І відказав Йому один з народу: “Учителю, привів я до Тебе сина мого, що має німого духа, 18. і де тільки його вхопить, кидає його об землю так, що піниться, скрегоче зубами, дерев’яніє. Просив я учнів Твоїх, щоб його вигнали, та не змогли”. 19. Він же у відповідь каже їм: О роде невірний! Доки Я буду з вами? Доки вас терпітиму? Приведіть-но його до Мене”. 20. І привели його до Нього. Скоро дух угледів Його, притьмом того затряс, і повалившись той на землю, запінившися, почав качатися. 21. Спитав же його батька: Скільки часу, як це йому сталося?З дитинства, – відповів той. 22. І часто він кидає його у вогонь і в воду, щоб його погубити. Та якщо можеш, поможи нам, змилосердившись над ним”. 23. Ісус же каже йому: “Щодо того − якщо можеш, − то все можливо тому, хто вірує”. 24. І вмить батько хлопчини викрикнув крізь сльози: “Вірю, поможи моєму невірству!” 25. Ісус же, бачивши, що збігається народ, погрозив нечистому духові, кажучи: Німий та глухий душе! Наказую тобі: Вийди з нього й не входь більше в нього”. 26. І, закричавши та сильно його стрясши, вийшов з нього. І наче змертвів той, тож многі казали: Вмер він”. 27. Але Ісус, узявши його за руку, підвів його, і той устав. 28. Коли ж увійшов у дім, то учні Його питали Його на самоті: Чому ми не могли його вигнати? 29. Він відповів їм: Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом”. 30. Вийшовши звідти, проходили крізь Галилею, і Він не хотів, щоб будь-хто знав. 31. Навчав-бо Своїх учнів і казав їм: Син Чоловічий буде виданий у руки людям, і вб’ють його, і, вбитий, по трьох днях воскресне».

Коментар до тексту

Декілька місць у цьому уривку вимагають детальнішого пояснення[1]. Слова батька про те, що німий дух, як тільки вхопить його сина, «кидає його об землю так, що піниться, скрегоче зубами, дерев’яніє» (в. 18), часто пояснювали, що опис хвороби хлопця виглядає більше подібним до епілепсії, ніж до одержимості демоном, особливо беручи до уваги той факт, що це триває з дитинства (в. 21). Чи цей вірш справді ілюструє незнання медичного діагнозу? Очевидно, в давнину не розуміли причин епілепсії, тому багато хто такі симптоми пояснював одержимістю. Однак немає причин думати, що епілепсія й одержимість демонами не могли збігатися в часі, чи що одержимість демоном не могла виявлятися симптомами, подібними до епілептичних. Той факт, що хлопець відразу затрясся, як тільки побачив Ісуса (в. 20), вказує саме на одержимість.

Вислів Ісуса «усе можливо тому, хто вірує» (в. 23) дуже часто розуміють неправильно, оскільки дехто вірить, що він проголошує т. зв. Євангеліє успіху / процвітання (prosperity gospel, знане також як positive confession), або, як його іронічно називають, «name-it-and-claim-it-gospel». Важливо, однак, розуміти, що контекст уривку не говорить про здобуття майна, натомість основною темою є питання віри, яка уможливлює звільнення та спасіння.

У деяких читачів слова «німий та глухий душе» (в. 25) часом створюють враження, що Ісус описує демона як глухого та німого. Але текст виразно каже, що демон чув наказ Ісуса вийти з хлопця, і сильно закричав, залишаючи його. Отже, демон не був глухий та німий, але спричинював глухоту та німоту в юнака, тому Ісус так звернувся до нього з огляду на страждання, яке він приносив хлопцеві.

«Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою [та постом]» (9:29). Чи Ісус мав на увазі, що є різні види демонів, і деяких з-поміж них важче вигнати, ніж інших? Ісус мав або й не мав це на увазі. Напевно існують різні види демонів, деякі з них просто сильніші від інших, тому їх важче екзорцизмувати (заклинати й виганяти).

[Та постом] (9:29). Брюс Метцгер (Bruce Metzger) зазначає, що в ранній Церкві був досить сильний наголос на пості, а оце «та постом» [kainēsteia] є т. зв. глосою (заміткою на полях тексту Євангелія), яка міститься в більшості варіантів тексту та присутня в деяких сучасних перекладах. Проте окремі варіанти рукописів не мали цієї вставки (Олександрійський та Західний варіанти тексту – Alexandrian and the Western types of text). Подібний додаток було зроблено також і в 1 Кор 7:15. Сучасні критичні видання Нового Завіту грецькою мовою (Nestle-Aland 28, The Greek New Testament: SBL Edition) не подають у тексті згадки про піст, але про нього йдеться в критичному апараті (там вміщено варіанти різночитань, вставок та опущень у наявних на сьогодні манускриптах).

Meditatio (розважання)

«Він же у відповідь каже їм: О роде невірний! Доки Я буду з вами? Доки вас терпітиму? Приведіть-но його до Мене”». Із цих слів стає зрозуміло, що фундаментальною проблемою людей, які зустрічалися з Ісусом (опонентів Ісуса, духовно поневолених / пригноблених та навіть учнів), була їхня слабка віра або й зовсім невіра (пор. Мк 6:6; 9:23). У гірких словах Ісуса в Мк 9:19 відлунюють проповіді старозавітних пророків (пор. Втор 32:5,20; Іс 6:11; Єр 5:21-22).

Шлях зростання у вірі не є простим. У вв. Мк 9:22б-24 бачимо, що батько шукає допомоги в Ісуса, бо Той володіє чудесною силою: «Якщо можеш, поможи нам». Ісус виправляє слова батька, закликаючи його довіритися Богові, і він негайно ісповідує, що увірував, але водночас визнає свою духовну слабкість і закликає Ісуса створити в ньому серце, яке зможе вірити міцніше та рішучіше: «Вірю, поможи моєму невірству!».

Бути учнем – це постійно зростати у вірі. У вв. Мк 9:28-29 привертає увагу запитання учнів: «Чому ми не могли його вигнати?». Їм бракує розуміння (Мк 8:17-18,21; 9:5), а також здатності сповнити ту місію, яку поклав на них Ісус (Мк 6:7,13; 9:18). Невдача учнів (навіть провал) − це нагода для Ісуса, щоб заохотити їх до ще більшої молитви (пор. Мк 4:10; 7:17; 10:10), беручи до уваги той факт, що більше часу та зусиль в молитві (тобто тісніше товариство з Богом) провадять до зростання у вірі (довіри до Нього).

Oratio (молитва)

«Милість Твоя, Господи, небес сягає, вірність Твоя по хмари» (Пс 36:6).

Contemplatio (споглядання)

У багатьох обставинах життя наша віра часто виявляється не менш слабкою. Як не дивно, але нерідко це трапляється з тими, які вважають, що входять в «тісніше коло учнів». Тема учнівства відіграє дуже велику роль в Євангелії від Марка. Слова батька «привів я до Тебе сина мого» вказують на те, що батько думав знайти Ісуса там, де були Його учні. Так само і в наш час, приходячи зі своїми потребами до учнів Ісуса, люди, як правило, сподіваються на подібну зустріч… Тому, щоб справді бути учнями, через яких інші зможуть зустріти Господа, сам Ісус словами сьогоднішнього Євангелія запрошує нас до молитви (яка насамперед є діалогом, тому також важливо слухати Ісуса через Святе Писання) та до проведення часу разом із Богом, щоб краще Його пізнати, а відтак бути спроможними не тільки на більшу довіру до Нього, але й на більш ефективне свідчення. Покаянний канон св. Андрія Критського, який будемо молитися в середу п’ятого тижня Великого посту, є однією з таких прекрасних нагод для більшої молитви, глибшого розважання та тіснішої єдності з Господом…


[1]Складніші моменти тексту пояснено на основі: M. Wilkins, Craig A. Evans, D. Bock, Andreas J. Köstenberger. The Gospels and Acts (The Holman Apologetics Commentary on the Bible), B&H Publishing Group. Kindle Edition 2013, Kindle Locations 7001-7013.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *