8-й тиждень після П’ятдесятниці. Четвер. Заради чого ідемо дорогою учнів Христа (Мт 16:24−28)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Тоді Ісус сказав до Своїх учнів: Коли хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за Мною. 25. Хто хоче спасти своє життя, той його погубить, а хто своє життя погубить ради Мене, той його знайде. 26. Яка користь людині, як світ цілий здобуде, а занапастить власну душу? Що може людина дати взамін за свою душу? 27. Син Чоловічий має прийти в славі Отця Свого з ангелами Своїми й тоді віддасть кожному згідно з його ділами. 28. Істинно кажу вам: Є деякі між тут присутніми, що не зазнають смерти, аж поки не побачать Сина Чоловічого, що йде у Своєму Царстві”».

Коментар до тексту

Коли Ісус посилав Своїх учнів на проповідь, Він уже тоді попередив їх, що бути Його справжнім учнем означає брати свій хрест і слідувати за Ним, не турбуючись навіть за власне життя (Мт 10:38−39). Після того, як Петро визнав в Ісусі Месію (Мт 16:16), Він знову пояснює учням, що Його служіння, яке принесе визволення Ізраїлеві, − це дорога Страстей і Воскресіння (Мт 16:21), дорога Господнього Слуги, про якого пророкував Ісая (Іс 52:13−53:12). Якщо учні хочуть іти за Христом, тоді вони повинні бути готовими наслідувати Його у всьому та повністю вручити Йому своє життя, а «духовні дивіденди» будуть більшими, ніж вони можуть сподіватися, адже вони розділять Життя Самого Бога (біблійною мовою «знайдуть Життя»). Проблиск слави цього нового життя деякі апостоли побачать (в. 28) уже через шість днів, коли Ісус преобразиться перед трьома з них на горі Тавор (Мт 17:1−9).

Meditatio (розважання)

«Істинно кажу вам: Є деякі між тут присутніми, що не зазнають смерти, аж поки не побачать Сина Чоловічого, що йде у Своєму Царстві». За кілька днів після того, як Ісус сказав ці слова, Петро, Яків та Йоан стануть свідками Його преображення на горі Тавор (Мт 17:1−9). Кондак празника Преображення пояснює, чому апостоли отримали цей досвід Божественної слави ще до Воскресіння Ісуса: «На горі переобразився Ти, і скільки змогли, ученики Твої славу Твою, Христе Боже, виділи, щоб, коли побачать, як Тебе розпинають, страдання зрозуміли добровільне, а світові проповідять, що Ти єси воістину Отче сяяння».

У книзі пророка Даниїла є слова про Сина Чоловічого: «Бачив я в нічних видіннях, аж ось на небесних хмарах ішов ніби Син Чоловічий; дійшов Він до Ветхого деньми, і приведено Його поперед Нього. 14. І дано Йому владу, славу й царство, і всі народи, племена та язики Йому служили. Влада Його – влада вічна, що не минеться, і царство Його не занепаде ніколи» (Дан 7:13−14). Найімовірніше, тут маємо пророцтво про Воскреслого Христа, Який у кінці Євангелія від Матея каже «деяким» (Мт 16:28), тобто одинадцятьом Своїм учням (окрім Юди): «Дана Мені всяка влада на небі й на землі. 19. Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, 20. навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав. Отож Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт 28:18−20)[1].

Книга Діянь апостолів та історія Церкви майже за 2000 років, включно з нашими часами, рясніє численними свідченнями та прикладами, як Боже Царство потрохи утверджується у цьому світі. У деяких місцях це стається доволі швидко – відбуваються грандіозні переміни людських сердець, подібно як у день Зіслання Святого Духа (Ді 2), а в інших усе йде повільніше – у ритмі зерна, яке падає в землю і поволі проростає в людських культурах, суспільствах, родинах та серцях. Серед хаосу та безладу, жорстокості та насильства, страху та відчаю Боже Царство, тобто Боже правління та Божий порядок речей, потрохи, але впевнено, прокладає свою дорогу в серцях людей. Його відблиск можна щодня побачити в усмішці, самопожертві, актах служіння, любові та милосердя дуже багатьох людей…

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за щоденні промінчики слави Твого Царства…

Contemplatio (споглядання)

На життєвій стежині кожної особи Господь дарує різні знаки Своєї присутності, які виявляють природу Його Царства. Важливо вміти розпізнавати ці знаки і спряти їхньому розквіту. Кожен найменший учинок любові та милосердя віддзеркалює Божий порядок та задум у світі. Кожне наше зусилля для добра ближнього – це відблиск Божого діяння серед хаосу зраненого гріхом створіння…


[1] R. T. France. The Gospel of Matthew (New International Commentary on the New Testament). Wm. B. Eerdmans Publishing Co. Kindle Edition 2007, P. 640.

3 коментарі до “8-й тиждень після П’ятдесятниці. Четвер. Заради чого ідемо дорогою учнів Христа (Мт 16:24−28)”

  1. Світлана

    Слава Ісусу Христу!
    Дорога учнів Христа…Дорога пізнання Істини і справжньої Любови…Так важливо,ставши на цю дорогу,не оступитися,не зійти з неї
    Так хочеться, щоб якнайбільше людей почули заклик Господа і пішли за Ним!Хочу засвідчити,яке це щастя бачити дію Бога в житті,відчувати Його постійну люблячу присутність!
    Озираючись у минуле,коли я була ще далеко від Бога,бачу як Бог діяв постійно в моєму житті і житті моїх ближніх.І наскільки більше бачу дію Бога в сьогоднішньому дні,коли Він відкрив мені очи.
    Хоч ця дорога і важка /потребує багато обмежень,зусиль…../,але, заради спасіння наших душ,варта йти нею.Яка користь з того,що”здобуваєш весь світ”,а миру Божого в душі нема?В світі є багато таких прикладів серед відомих людей,які ціле життя поклали на алтар слави,а пізніше зрозуміли справжню цінність життя в Божій присутності і Кому належить ця слава.
    Боже,прошу,благослови і дай сил і Божої мудрості мені і всім ,за кого я молюся ,бачити щодня Тебе в своєму житті і йти Твоєю дорогою.Алилуя!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *