7-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Чому і як приходити до Бога (Мт 14:34−15:11)

Час прочитання: 6 хвилин

«І перепливши, прибули в землю Генезаретську. 35. Пізнали Його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про Нього. І принесли до Нього всіх недужих 36. та й просили Його, аби тільки приторкнутись їм до краю Його одягу. І скільки їх доторкалося, одужували. 1. Тоді приступили до Ісуса фарисеї та книжники з Єрусалима та й кажуть: 2. Чому Твої учні порушують передання старших: не миють рук, коли споживають страву?”. 3. А Він у відповідь сказав їм: А ви чого порушуєте заповідь Божу вашим переданням? 4. Бог бо заповідав: Шануй батька твого й матір. І далі: Хто проклинає батька-матір, хай буде скараний на смерть. 5. А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким би я міг допомогти вам, є дар (Божий)! − 6. той може вже й не шанувати свого батька чи матір свою. Тож вашим переданням усуваєте заповідь Божу. 7. О лицеміри! Добре про вас пророкував був Ісая: 8. Оцей народ устами Мене поважає, серце ж їхнє далеко від Мене. 9. Однак намарно мене шукають, навчаючи людських наказів”. 10. І прикликавши людей, сказав їм: Слухайте й розумійте! 11. Не те, що до уст входить, осквернює людину, а те, що з уст виходить, те осквернює людину».

Коментар до тексту

Матей завершує 14-ту главу згадкою про прибуття Ісуса в околиці містечка Генезарета, розташованого на північно-західному узбережжі Галилейського моря. Місцеві люди, пізнавши Ісуса, виявляють велику віру в Його чудодійну силу, вони переконані, що навіть дотик до Його одягу може зцілити їх від різних недуг (пор. Мт 9:21). Така віра не залишається без відповіді – усі хворі одужують (Мт 14:36). Початок 15-ї глави присвячений розповіді про те, як у містечку Генезареті фарисеї та книжники, які спеціально прийшли сюди з Єрусалима, звинувачують Ісуса в тому, що Він та Його учні недбало ставляться до виконання їхніх традицій та передань. У відповідь Ісус вказує на невідповідність їхніх звинувачень, позаяк вони лицемірно поставили традиції, які самі ж придумали, вище від Божих заповідей (зокрема заповіді пошани батьків – Вих 20:12, Втор 5:16; хто не шанував батьків, мусів померти – Вих 21:17, Лев 20:9), при цьому Ісус цитує слова пророка Ісаї (29:13), які звучать як своєрідний діагноз їхнього духовного стану.

Meditatio (розважання)

«Та й просили Його, аби тільки приторкнутись їм до краю Його одягу». Таке щире, довірливе та безпосереднє ставлення простих людей, які бачили в Ісусі вирішення усіх своїх проблем, вражає. Дивним чином саме ці часто спрацьовані, збідовані, хворі та полишені самі на себе люди змогли розгледіти в Ісусі те, чого не бачили і не могли зрозуміти фарисеї та книжники. Останні усе своє життя роздумували над Божим Законом, тлумачили його і намагалися застосувати до всіх сфер щоденного життя. Фарисеї ж усе своє життя присвячували ретельному виконанню цього Закону. Ті і ті мали б виробити певну духовну інтуїцію, яка допомогла б їм розпізнати в Ісусі Того, про Кого говорили Закон і Пророки і Який діяв та говорив згідно з духом Закону.

Завершення 14-ї та початок 15-ї глави творять між собою дуже різкий контраст на багатьох рівнях: одні потребують Ісуса, щоб отримати Його благодать, − інші звинувачують Ісуса та Його учнів у тому, що вони живуть поза Божою благодаттю; одні приходять зі смиренням і довірою – інші з наперед приготовленими звинуваченнями; одні через довіру отримують усе, про що мріяли, – інші ж через заскорузлість сердець та самовпевненість залишаються тільки зі своїми хибними переконаннями та люттю; зрештою, одні переживають звільняючий та благодатний досвід Божої присутності та діяльності у Христі, а інші, на жаль, навіть не виказують найменшого натяку, що щось можуть узяти від Ісуса.

Цей уривок Євангелія ставить дуже багато запитань, зокрема, як так може бути, що роки, проведені у вивченні Закону, не навчили людей розпізнати Того, Хто стоїть за цим Законом, – самого Натхненника цього Закону? Відповідей може бути багато, та одна з них, що люди часто схильні займати місце Бога – інтерпретувати Закон на власну користь, при цьому не намагаючись підкорити своє серце Богові, а поставити Божі речі собі на службу – для задоволення власного его, примітивних амбіцій, людської слави тощо. Таке налаштування нищить в особі задатки простоти, великодушності і смирення, натомість зростають, поступово засліплюючи особу, нечутливість, пафос та тріумфалізм…

Oratio (молитва)

«Серце чисте створи в мені, о Боже, і дух стійкий (вірний, постійний, правий –  נָ֜כ֗וֹן / nakon) віднови в нутрі моїм» (Пс 51:12).

Contemplatio (споглядання)

Бог більший та сильніший за всі наші труднощі та проблеми. Для того, щоб ми могли звільнитися від усього, що нас обтяжує, потрібно визнати своє безсилля та потребу в Бозі. Слід відважитися приходити до Нього з порожніми руками, як ті, які усвідомлюють, що все, що маємо, маємо від Нього. Наше вивчення Божого Слова повинно розвивати у нас такі наставлення та налаштовувати серце, як камертон, який здатен відразу реагувати на подих Святого Духа…

5 коментарів до “7-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Чому і як приходити до Бога (Мт 14:34−15:11)”

  1. Мирослава

    Господи Ти знаєш як я потребую Тебе!! Наповни мене своїм Святим Духом і очисти моє серце від усякої скверни… Амінь

  2. Світлана

    Слава Ісусу Христу!
    Ваші розважання,Отче,дуже допомагають зрозуміти Слово Боже.Особливо подобається як Ви знаходите найважливішу думку в кожному щоденному Слові.
    Наблизити своє серце до Бога…Відчинити двері серця,коли Бог стукає…Але,щоб впустити Бога в серце,потрібно очистити його від усього”бруду”,який “придбали” за багато років.Пізнати себе з БОЖОЮ допомогою, визнати свою готовність і очищатися від неї-це довгий і дужє болючих процес.Пізнати правду про себе,якою б гіркою вона не була,визнати це і прийняти Бога в чисте серце-в цьому справжня свобода.Свобода,яку дає Бог!Коли гріх не лежить каменем на серці,а душа,наповняясь Святим Духом,розправляє крила…
    АЛИЛУЯ!!!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.