5-та неділя після Пасхи. Самарянки (Йо 4:5−42)

Час прочитання: 10 хвилин

Lectio (читання)

«Отож прибув Він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові. 6. Там і криниця Якова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину. 7. Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: “Дай Мені напитися”. 8. Учні ж Його пішли були до міста харчів купити. 9. Отож каже до нього жінка самарянка: “Юдей Єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?” Не мають-бо зносин юдеї з самарянами. 10. Ісус у відповідь сказав до неї: “Була б ти відала про дар Божий, і Хто Той, що каже тобі: Дай Мені напитися, то попросила б сама в Нього, а Він дав би тобі води живої”. 11. Мовить до Нього жінка: “Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, то звідкіля б у Тебе вода жива? 12. Чи більший Ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?” 13. А Ісус їй у відповідь: “Кожен, хто оту воду п’є, знову захоче пити. 14. Той же, хто нап’ється води, якої дам йому Я, не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому Я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне”. 15. Говорить до Нього жінка: “То дай мені, Пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати”. 16. “Піди ж, – мовить до неї, – позви чоловіка свого та й повертайся сюди”. 17. Озвалася жінка та й каже йому: “Нема в мене чоловіка”.“Добре єси мовила, – відрік їй, – Не маю чоловіка! 18. П’ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, – не чоловік він тобі. Правду мовила єси”. 19. А жінка й каже до Нього: “Бачу, Пане, пророк Ти. 20. Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите – в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба”. 21. Ісус до неї: “Повір Мені, жінко, час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві. 22. Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши Кому. Від юдеїв бо й спасіння. 23. Та надійде час, ба, вже й тепер він, що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає Собі Отець. 24. Бог – Дух. Ті, що Йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися”. 25. Жінка й каже до Нього: “Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам”. 26. А Ісус їй: “То Я, що говорю з тобою”. 27. Тоді надійшли Його учні й дивувалися, що розмовляє Він із жінкою. Не спитав, однак, ані один: “Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею”. 28. Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям: 29. “Ідіть-но і подивіться на Чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос Він?” 30. І вийшли з міста й подалися до Нього. 31. А учні тим часом заходилися просити Його, кажучи: “Їж лишень, Учителю”. 32. Він же їм: “Їстиму Я їжу, незнану вам”. 33. Учні тоді заговорили один до одного: “Може хтось Йому приніс їсти?”. 34. “Їжа моя, – каже до них Ісус, – волю чинити Того, Хто послав Мене, і діло Його вивершити. 35. Чи ви ж не кажете: “Ще чотири місяці, і жнива настануть. А Я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви – вони вже для жнив доспіли. 36. Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, щоб сіяч із женцем укупі раділи. 37. Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший. 38. Послав же і Я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили”. 39. Численні ж самаряни з того міста увірували в Нього з-за слів жінки, яка посвідчила: “Сказав мені все, що я робила”. 40. Тож коли прийшли до Нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там. 4. Та й багато більше увірували з-за Його слова. 42. Жінці ж вони сказали: “Віруємо не з-за самого твого оповідання – самі бо чули й знаємо, що направду Він – світу Спаситель”».

Коментар до тексту

Самарія – область між Галилеєю на півночі та Юдеєю на півдні, тому ідучи до Єрусалима або назад, Ісус з учнями проходив через Самарію. Саме під час однієї з таких подорожей Він зупинився біля криниці Якова, яка існує і понині. Там до Нього підійшла жінка. Віруючі євреї намагалися не залишатися наодинці з жінкою (чужою) чи вести з нею бесіду, особливо якщо мова йшла про самарян, яких євреї після повернення з Вавилонського полону дуже не любили, тому що ті збудували собі храм на горі Геразім, мали трохи інший канон Писань та й забагато контактували з язичниками. У цьому контексті прохання Ісуса дати Йому напитися шокувало і жінку, а потім і апостолів. Розмова Ісуса з самарянкою завершилися відкриттям ран її особистого життя, наверненням та свідченням мешканцям міста, розташованого поблизу, які завдяки словам жінки та особистому спілкуванню з Ісусом також пережили численні навернення. І жінка, і мешканці міста внаслідок зустрічі з Христом отримали нагоду напитися «живої води», тобто досвідчили нове / вічне життя, яке почало «струменіти» і розвиватися в них.

Meditatio (розважання)

«Жінці ж вони сказали: “Віруємо не з-за самого твого оповідання – самі бо чули й знаємо, що направду він – світу Спаситель». Зустріч Ісуса із самарянкою містить дуже багато важливих акцентів і тем, серед яких, зважаючи на специфіку Lectio Divina, виокремлю тільки три.

Перший важливий акцент. Біля колодязя в Самарії Ісус починає розмову з жінкою. Євангелист, проте, зауважує, що «не мають-бо зносин юдеї з самарянами» (Йо 4:9). Ті, які колись належали до одного народу, тепер дуже по-різному дивляться на Бога та Його роль в їхній історії, Святе Писання, а також те, як і де слід поклонятися Богові. Ісус перший починає розмову, і бачимо з Євангелія, що крига потрохи кресне, а відтак не тільки діалог, але й щира розмова стають цілком можливі. Тобто Йоан демонструє, що там, де, здавалося б, немає жодних шансів на примирення, воно можливе, якщо там присутній Ісус… Іншими словами, якщо учасники діалогу готові до щирості й не пробують вживати Бога як інструмент для поширення, скажімо, якихось «рускіх міров», то Він може зцілити навіть дуже глибокі рани.

Другий акцент історії. Христос єдиний може «вивести на світло» наші проблеми і «скелети з наших шаф», не принижуючи нас, а дозволяючи пережити життєдайне звільнення та зцілення серця. Жінка самарянка потрохи відкриває своє життя і настільки відчуває полегшення, що біжить до міста й запрошує усіх зустрітися з Ісусом.

Третій і останній акцент. Саме ця зустріч жінки та мешканців міста з Ісусом та їх особистий досвід є ключовими в цьому уривку. Переживши глибоку зустріч з Ісусом, жінка біжить і ділиться цією радістю з іншими, внаслідок цього «Численні ж самаряни з того міста увірували в Нього з-за слів жінки, яка посвідчила: “Сказав мені все, що я робила”. 40. Тож коли прийшли до Нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там» (4:39−40). Та час, проведений з Ісусом, приносить ще більші плоди: «Багато більше увірували з-за Його Слова. 42. Жінці ж вони сказали: “Віруємо не з-за самого твого оповідання – самі бо чули й знаємо, що направду Він – світу Спаситель”» (4:41−42).

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за Нове Життя, яке ми отримуємо завдяки зустрічі з Тобою…

Contemplatio (споглядання)

Скількох розмов чи зустрічей ми уникаємо, дивлячись на людей надто поверхово та стереотипно? Наскільки вміємо відрізняти в людях головне від другорядного «намулу»? Сьогодні, як і впродовж 2 000 років історії Церкви, Бог в Ісусі шукає зустрічі з кожною людиною, щоб полегшити тягарі її життя та подарувати життєдайне зцілення. Для Нього нема нічого неможливого, і навіть в найбільш заплутаному житті можна навести порядок, якщо бути з Ним максимально відвертим. Відтак досвід справжньої зустрічі з живим Ісусом наповнить наше життя таким змістом та радістю, що ми будемо готові постійно ділитися цією радістю з іншими. Без цієї зустрічі – або через Його Слово, або через прийняття Євхаристії – неможливо пізнати, Хто Він такий, віднайти справжній мир, а відтак радісно свідчити іншим. Просто чуток про Нього та розповідей інших людей замало. Ісус хоче особистих стосунків з кожним, бо тільки вони змінюють життя та відкривають горизонти майбутнього…

2 коментарі до “5-та неділя після Пасхи. Самарянки (Йо 4:5−42)”

  1. Христос Воскрес! Отже Юрію,будь ласка порекомендуйте чий переклад українського Св. Письма найкращий?Сердечно дякую.

    1. о. Юрій Щурко

      Воістину Воскрес! Варто вживати переклад о. Івана Хоменка – т. зв. “Червона Василіанська Біблія”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *