5-й тиждень після П’ятдесятниці. Четвер. Радість життя у виконанні Божої волі (Мт 12:46−13:3)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Коли Він промовляв ще до народу, то Його Мати та брати стояли надворі, бажаючи з Ним говорити. 47. Каже один до Нього: Он Твоя Мати і Твої брати стоять надворі, бажаючи говорити з Тобою”. 48. Тоді Він відповів тому, що говорив до нього: Хто Моя Мати і хто брати Мої?”. 49. Вказавши ж рукою на Своїх учнів, мовив: Ось Моя Мати і брати Мої! 50. Бо хто чинить волю Мого Отця, що на небі, той Мій брат, сестра і Мати. 13:1. Того дня Ісус вийшов з дому і сів край моря. 2. І зібралася коло Нього така сила народу, що Він увійшов у човен і сів у ньому, а весь народ стояв на березі. 3. Він говорив до них численними притчами».

Коментар до тексту

Розповідаючи про відверту опозицію релігійного істеблішменту до Ісуса, яскраво представлену в усій 12-й главі, Матей відходить від цієї теми, щоби декілька слів сказати про ставлення Ісуса до Своїх родичів. На перший погляд, прихід людей, на очах яких Ісус виростав як людина, стає нагодою, щоби підкреслити певну перевагу духовної спорідненості над фізичною. З іншого боку, Ісус, можливо, хоче наголосити, що так, як існують стосунки між членами однієї сім’ї або родини, так само й існують стосунки між дітьми Божого Царства, тобто духовна спорідненість між усіма людьми, які мають Бога за Отця і вважають пріоритетом свого життя радісне виконання Його волі. Три останні вірші уривку слугують своєрідним упровадженням до 13-ї глави, повністю присвяченої притчам про Небесне Царство: чудотворну діяльність, яку люди бачили у вчинках Христа і яка засвідчувала прихід Божого Царства в Ньому, Ісус Сам пояснював на прикладі численних притч.

Meditatio (розважання)

«Бо хто чинить волю Мого Отця, що на небі, той Мій брат, сестра і Мати». У Нагірній проповіді Ісус навчає: «Не кожний, хто промовляє до Мене: Господи, Господи! – увійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця Мого, що на небі. 22. Багато Мені того дня скажуть: Господи, Господи! Хіба ми не Твоїм ім’ям пророкували? Хіба не Твоїм ім’ям бісів виганяли? Хіба не Твоїм ім’ям силу чудес творили? 23. І тоді Я їм заявлю: Я вас не знав ніколи! Відійдіте від Мене, ви, що чините беззаконня!» (Мт 7:21−23). Перед Своїми Страстями під час Прощальної промови Ісус знову повертається до цієї теми: «Коли ви робите все, що Я вам заповідаю, то ви – друзі Мої» (Йо 15:14).

Виконання Божої волі – це життя згідно з Божим задумом, порядком, який заклав у цей світ Всевишній. Біблія часто окреслює таку поставу як дорогу Життя. У цьому криється дуже багато: і визнання могутності та мудрості Творця, і усвідомлення безальтернативності такого порядку, і бажання взяти участь у грандіозному проєкті Бога як Його образ та представник у цьому світі.

Виконувати Божу волю – це сказати «Так» Божому планові для світу і людей у вічній перспективі. Інакше кажучи, це рішення нашої волі грати у «довгу гру» і поставити на Бога все з упевненістю, що ми обираємо найкраще з безлічі можливих рішень. Бажання виконувати Божу волю – це здатність сприймати Бога як Бога, а людину – як найпрекрасніше Його творіння і бути переконаним, що все, що ми робимо згідно з Божою волею, завжди вкінці співдіє нам на добро. Людей, які виконують Божу волю, біблійні автори Старого Завіту називають мудрими або праведними, тобто тими, які живуть у гармонії з Богом і ближніми. Йоан Богослов каже: «А світ проминає і його пожадливість; той же, хто чинить волю Божу, перебуває повіки» (1 Йо 2:17).

Oratio (молитва)

«Отче наш, Ти, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам днесь; і прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим; і не введи нас у спокусу, але ізбав нас від лукавого. Бо Твоє єсть царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь».

Contemplatio (споглядання)

У світі діють не тільки фізичні, але й духовні закони. Так само існує не тільки фізична, але й духовна спорідненість. Християни – це люди, які у своєму житті вміють збалансовано поєднувати фізичне і духовне. Найкращий приклад, як жити таким повноцінним та всеохопним життям, знаходимо в Ісусі Христі, Який найвищою мірою і найбільш гармонійно поєднує в Собі видиме і невидиме, духовне і фізичне, а також тлінне, преображене вічністю. Саме тому світ потребує від нас такого гармонійного й умиротвореного життя, в якому виконання Божої волі сприймається не як примусовий хрест, а як радісний танець життя, який заохочує до наслідування й засвідчує, що виконання Божої волі – це просто богословське окреслення щасливого життя…

2 коментарі до “5-й тиждень після П’ятдесятниці. Четвер. Радість життя у виконанні Божої волі (Мт 12:46−13:3)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *