4-й тиждень після Пасхи. Субота. Звільняюче Слово Правди (Йо 8:31−42)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«І казав Ісус до тих юдеїв, які увірували в Нього: “Коли ви перебуватимете в Моїм Cлові, ви дійсно будете учнями Моїми 32. і спізнаєте Правду, і Правда визволить вас”. 33. Ті Йому й відказали: “Потомки ми Авраамові й не були ми ніколи невольниками ні в кого. Чого ж говориш: Визволитеся, мовляв?” 34. Ісус же їм: “Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить, – гріха невольник! 35. Невольник не перебуває в домі повсякчас – повсякчас перебуває син. 36. Тож коли Син вас визволить, то справді станете вільні. 37. Знаю, що Авраамові ви потомки. Бажаєте, однак, Мене вбити, Слово бо Моє не має місця у вашому серці. 38. Переказую Я те, що бачив в Отця Мого, а ви те робите, що чули у вашого батька”. 39. Ті Йому мовили у відповідь: “Авраам наш батько”. Каже ж їм Ісус: “Були б ви дітьми Авраамовими – чинили б ви діла Авраамові. 40. Та ось тепер бажаєте вбити Мене − Чоловіка, який вам Правду сказав, ту, що її від Бога вчув. Не робив так Авраам. 41. Ви чините діла вашого батька”.“Ми не з розпусти вродились, – кажуть Йому ті, − один лише Отець у нас: Бог”. 42. А Ісус їм: “Був би Бог ваш Отець, любили б ви Мене, бо Я вийшов від Бога і прийшов: не від Себе Самого прийшов, а Він послав Мене”».

Коментар до тексту

У цьому уривку Ісус далі продовжує Своє навчання на святкуванні Кущів – свята подяки за Божі благодіяння під час подорожі Ізраїлю з Єгипту до Обіцяної Землі. Тема справжньої свободи через єдність з Ісусом завдяки послуху Його Слову, яку тут розкриває Божий Син, починається 31-м віршем і закінчується 59 (поза межами уривку, над яким роздумуємо сьогодні). У цій частині Євангелія коло співрозмовників Ісуса поступово розширюється від тих, які ісповідують свою віру в Нього (вв. 30−32), до тих, які пишаються своїм фізичним походженням від Авраама і відкидають будь-яку думку про те, що вони є невільниками і потребують звільнення (вв. 33−36), і далі аж до тих, які є відвертими супротивниками Ісуса (вв. 37−59)[1]. Ісус наголошує, що справжні нащадки Авраама – це ті, які чинять Його діла, тобто здатні на подвиг віри та прийняття Божого Слова – Правди, явленої тепер у Божому Сині.

Meditatio (розважання)

«І казав Ісус до тих юдеїв, які увірували в Нього: “Коли ви перебуватимете в Моїм Слові, ви дійсно будете учнями Моїми 32. і спізнаєте Правду, і Правда визволить вас”». Мало повірити в Ісуса, важливо цю віру зберегти. Саме тому св. Павло каже: «Віра із слухання, а слухання через Слово Христове» (Рим 10:17). Саме Слово Ісуса допомагає нам зберігати віру та зростати в ній. На початку свого Євангелія у Пролозі Йоан каже, що Ісус є Словом Отця, яке сталося Тілом (Йо 1:1, 14). Ісус – Слово Бога до мене і до тебе. Цим Словом Бог створив світ (Пс 32:6), підтримує світ (Євр 1:3) та буде судити світ у День Суду (Йо 12:48), тобто на завершення існування цього світу / віку і настання майбутнього, який Біблія, вказуючи на його різні аспекти, окреслює різними поняттями: вічністю, Божим Царством, Новим Небом і Новою Землею.

Для зростання віри потрібно перебувати у Слові Ісуса. На Тайній Вечері у Своїй прощальній промові Ісус знову каже: «Коли ж ви в Мені перебуватимете, і Мої Слова у вас перебуватимуть, просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас» (Йо 15:7). Відтак у Другому соборному посланні вже апостол і євангелист Йоан розвиває цю тему і говорить: «Кожен, хто забігає наперед і не тримається Христового вчення, той не має Бога. Хто ж перебуває в цьому вченні, той Отця і Сина має» (2 Йо 1:9). Для Писань Йоана – Євангелія та Послань – термін «перебувати» дуже важливий, адже він використовує його аж 67 разів. Залишатися у Христовому Слові означає завжди керуватися Його навчанням, дивитися крізь призму Його Слова на своє життя і покликання, ставитися до своїх ближніх відповідно до цього Слова та через це Слово зростати в розумінні Бога.

Слово Ісуса є Правдою, бо Він Сам − «Дорога, Правда і Життя» (Йо 14:6). У Словах Ісуса Правдою також є одкровення Бога в Ньому та одкровення про Бога, яке Ісус відкриває нам через Своє навчання та діяння. Сотворені на образ і подобу Божу, ми покликані до життя, яке наслідує Його життя. Як саме це робити, показує нам Ісус − Єдинородний Син Отця. Це життя полягає у виконуванні Божої волі, у любові та служінні, воно вільне від рабства егоїзму і полону пристрастей – хворобливих амбіцій та нечестивих бажань. Таке життя у Христі, яке є наслідуванням Божого Життя, апостол Павло називає «новим створінням»: «Тому коли хтось у Христі, той – нове створіння. Старе минуло, настало нове» (2 Кор 5:17).

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за Слово Правди, яке робить мене вільним…

Contemplatio (споглядання)

Наскільки ми вільні від різного виду рабства, тобто перебуваємо у Слові Ісуса, видно з нашого щоденного життя. Якщо ми потребуємо такого звільнення, потребуємо світла для розпізнання ланцюгів, які сковують наше життя, і сили, щоб їх розірвати, то знайдемо ці світло і силу в Божому Слові. Псалмопівець каже: «Слово Твоє – світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці» (Пс 119:105). Також і апостол Павло стверджує: «Бо я не соромлюся Євангелії: вона бо – сила Божа на спасіння кожному, хто вірує» (Рим 1:16). У Христі та Його Слові отримуємо все, що нам насправді потрібно: «Бо Його Божа сила дала нам усе до життя та побожности, завдяки спізнанню Того, Хто нас покликав Своєю славою та силою!» (2 Пт 1:3).

---

[1] Murray J. Harris. John (Exegetical Guide to the Greek New Testament. A. J. Köstenberger, R. W. Yarbrough – Gen. Eds.) B&H Publishing Group. Nashville, Tennessee 2015. Kindle Edition. Kindle Location 5806.