4-й тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця. Здатність розпізнати справжнє значення Закону (Мт 12:1−8).

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Того часу Ісус проходив ланами в Cуботу. Учні ж Його зголоднілі заходилися рвати колосся і їсти. 2. Побачили це фарисеї і кажуть до Нього: Он Твої учні роблять те, чого не можна робити в Суботу. 3 . Він відповів їм: “Хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів був він і ті, що були з ним? 4. Як ото він увійшов у Дім Божий і спожив хліби покладання, яких, за винятком самих священників, не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були. 5. Або хіба ви не читали в Законі, як священники в Суботу порушують у Храмі Суботу й провини не мають? 6. Я ж кажу вам, що тут більше, ніж Храм. 7. Якби ви зрозуміли, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви, ви би безвинних не осудили. 8. Бо Син Чоловічий – Господь і Суботи».

Коментар до тексту

Раввини насаджували народові «ярмо Тори», а Ісус пропонує інше «ярмо», яке проросло з Його милосердя та любові і його легко можна було нести (Мт 11:25−30)[1]. Саме тому в цьому уривку Ісус потверджує Свою владу над фарисейською інтерпретацією закону про Суботу (Вих 20:8−11; 34:21). Господь цитує два приклади зі Старого Завіту (Давид у 1 Сам 21:1−6, утікаючи від Саула, за дозволом священника Авімелеха їв священні хліби, які було дозволено їсти тільки священникам, – Лев 24:5−9; так само і священники, виконуючи свої обов’язки у Храмі, формально порушували Суботу – Чис 28:9−10), щоби продемонструвати, що потреби людей переважають над дотриманням суботнього закону. Навіть відповідно до Господніх велінь у книзі Левіт (19:9; 23:22) на краях полів треба було залишати трохи врожаю, щоб цим скористалися бідні. Фарисеї у зриванні колосся побачили тільки заборону працювати в Суботу. Тому Ісус стверджує, що Його влада є понад авторитет Храму (в. 6; пор. Йо 2:18−21) та закон про Суботу (в. 8) і пригадує слова Господа, сказані багато століть тому через пророка Осію: «Бо Я бажаю милости, а не жертви, і знання Бога – над всепалення» (6:6)[2].

Meditatio (розважання)[3]

«Якби ви зрозуміли, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви, ви би безвинних не осудили». Цитуючи слова пророка Осії (6:6), Ісус вказує, що фарисеї, незважаючи на всю їхню ревність у намаганні виконувати Закон, таки не розуміли справжнього значення Писання. Отже, нерозуміння Писання зумовлювало їхній осуд невинних людей. Дієслово «καταδικάζω / katadikadzo» вжито в Новому Завіті тільки 5 разів, і майже кожен із них вказує на те, що учні Ісуса повинні остерігатися судити інших людей: «Не судіть, і не будете суджені; не засуджуйте, і не будете засуджені; простіть, і вам проститься» (Лк 6:37). Апостол Яків також гостро картає багатіїв і каже: «Ви засудили праведного й убили: він вам не противиться» (Як 5:6). Насправді судити людей може тільки Бог: «Бо за словами твоїми будеш виправданий і за словами твоїми будеш засуджений» (Мт 12:37).

Розповідаючи цю історію з життя Ісуса, Матей звертається до учнів Христа усіх часів, бо вірить, що їхні принципи інтерпретації Писання відрізняються від тих, якими послуговувалися фарисеї. Саме тому євангелист наводить і такі слова Господа: «Ідіть, отже, і навчіться, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви. Бо Я прийшов кликати не праведних, а грішних» (Мт 9:13).

Фарисеї були прикладом того, як можна педантично застосовувати букву Закону до щоденних обставин життя (Мт 12:1−2, 14). Як наслідок, їхні різні висновки та інтерпретації затьмарили саме Писання. Натомість Ісус зосереджується на принципах поза Законом – принципах Божого милосердя і любові, які виявляють основну мету існування Закону. Відтак не дивно, що Господь завжди підкреслює позитивний дух Закону, який має наближати людину до Бога. У різних місцях Ісус виявляє унікальне відчуття сенсу Писання, чого не можна сказати про фарисеїв, саме тому в Мт 12:1−8 Він хоче донести їм, що принципи Закону важливіші за обряди, пов’язані з його виконанням.

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені мудрість, щоб відрізняти в Писанні основне від другорядного…

Contemplatio (споглядання)

Багато речей у духовному житті основуються на вірі, але жодна з них не може суперечити здоровому глузду та протиставлятися виразному добру для людини. Закон дано для людини, а не людина для Закону, тому духовне життя тільки за формальною буквою Закону може сповнювати людське серце нечутливістю, а інколи й жорстокістю. Найкращим прикладом виконання Закону є Христос, і вдивляючись у Його життя, можемо навчитися ходити Божими дорогами у свободі та гідності Божих дітей…


[1] N. T. Wright, M. F. Bird. The New Testament in Its World: An Introduction to the History, Literature, and Theology of the First Christians. London, Grand Rapids, MI: Zondervan Academic, SPCK 2019, P. 594.

[2] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Mt 12:1−8.

[3] Деякі думки у розважанні основані на C. S. Keener. The Gospel of Matthew: A Socio-Rhetorical Commentary. Grand Rapids, MI; Cambridge, U.K.: Wm. B. Eerdmans Publishing Co. 2009, P. 350−360.

5 коментарів до “4-й тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця. Здатність розпізнати справжнє значення Закону (Мт 12:1−8).”

  1. Людмила

    Слава Ісусу Христу!
    Дякую за глибоке богословське пояснення фрагменту з Євангеліі від Матвія!
    Не можу не відгукнутися, поділюся своїми думками.
    «Милості хочу, а не жертви.» Ці слова Ісус промовив особисто до мене ще тоді, коли я їх ніколи не читала і навіть не чула. Багато років тому бачила сон, який не можу забути дотепер, настільки він був чіткий і яскравий. У сні почула ці слова… Значення їх зрозуміла, на жаль, значно пізніше.
    Що б ми не робили, – чи це виконання обов‘язків свого стану, чи професійних обов‘язків, чи служінь при Церкві, чим би ми не займалися,- усе потрібно робити не з обов‘язку, навіть не тому, що так написано в Біблії чи є приписами Церкви, а чинити все з милості і милосердя, з Любові. Бо тільки зроблене з Любові має вартість у Божих очах. Жити не буквою Слова, а Духом Слова, – тобто, жити Любов‘ю. Ісус закликає нас до цього ще в одному місці Євангелія від Матвія:
    «Ідіть же, і навчіться, що то є: «Милости хочу, а не жертви.» (Мт.9:13)
    Ісус хоче, щоб ми навчилися від Нього тих двох речей: смирення (Мт,11:29) і Любові. Зрозуміла, що цьому треба вчитися все життя, бо це і є Богопізнання, про яке говорить пророк Осія (Ос.6:6).
    Пізнати Бога,- це навчитися любити, бо Бог є Любов. Цю найбільшу з благодатей Бог у нас примножує, коли вчимося бути покірними і смиренними…

    — Дякую, Господи, за Твоє Святе Слово, яке провадить, освітлює шлях, допомагає духовно зростати! Вчини моє серце смиренним, навчи любити так, як Ти любиш!
    Амінь.

  2. Боже, ти Бог мій, Тебе шукаю пильно, Тебе душа моя прагне. Щиро дякую за коментар.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *