34-й тиждень після Пʼятдесятниці. Вівторок. Важливість пізнання Писання (Мк 12:18-27)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«І прийшли до Нього садукеї, які кажуть, що немає воскресіння, і ставлять Йому таке питання: 19. Учителю, Мойсей був написав нам, що коли в когось помре брат і зоставить жінку, дітей же не зоставить, то щоб брат його взяв жінку і воскресив потомство братові своєму. 20. Сім братів було. Перший узяв жінку і помер, не лишивши потомства. 21. Узяв її другий – і помер, не лишивши потомства; так само і третій. 22. Ніякий із сімох не лишив потомства. А після всіх померла й жінка. 23. При воскресінні, як вони воскреснуть, – котрого з них вона буде жінкою? Бо семеро мали її за жінку”. 24. Ісус же сказав їм: Чи не тому ви помиляєтеся, що не знаєте Письма й Божої сили? 25. Бо як воскресають із мертвих, то ні женяться, ані заміж виходять, а будуть як ангели на небі. 26. А про мертвих – що вони воскреснуть – хіба ви не читали про той кущ в книзі Мойсея, як ото Бог сказав до нього: Я – Бог Авраама, Бог Ісаака й Бог Якова! 27. Він Бог не мертвих, а живих. Тож дуже ви помиляєтеся».

Коментар до тексту

Слово «садукеї», імовірно, походить від імені Цадок. Тепер здебільшого вважають, що тут ідеться про первосвященника Цадока, який жив ще за часів царя Давида (2 Сам 8:17; 1 Цар 1:26;1 Хр 16:39; 24:3, 31). До періоду Макавеїв (середина II ст. Хр) з цього роду виходили первосвященники, які, з часом багатіючи, зменшували своє благочестя. Коли селевкідські правителі почали нав’язувати Палестині програму еллінізації, садукейські первосвященники виявилися доволі поступливими. За часів Ісуса садукеї були чисельно невеликим рухом, проте мали серйозний вплив у політичній і релігійній сферах. До них належали переважно заможні землевласники, витончений міський клас богословських консерваторів (не вірили у воскресіння, з Писань визнавали тільки Тору – перших п’ять книг Біблії) та політичних лібералів. Садукеї дуже добре знаходили спільну мову з римлянами, тому не мали великої популярності в народі[1].

Ставлячи запитання Ісусові, садукеї розглядають звичай про левіратне подружжя (Втор 25:5-10), який полягав у тому, що у випадку смерті чоловіка найближчий родич покійного мав узяти за жінку його вдову, щоб новонароджений син міг успадкувати майно покійного батька. Цей приклад садукеї застосовують до абсурдної ситуації, однак відповідь Ісуса спростовує їхні погляди та провіщає Його власне воскресіння (пор. Мт 22:23-33; Мк 12:18-27).

Meditatio (розважання)

«Ісус же сказав їм: Чи не тому ви помиляєтеся, що не знаєте Письма й Божої сили?». Уважне читання тексту дає можливість розпізнати дві різні позиції – садукеїв та Ісуса, а отже, два різні світогляди – практичний садукейський та незрозумілий для садукеїв – Ісусів, тобто Божий.

Садукеї були своєрідними богословськими консерваторами – з Писань уважали авторитетними тільки п’ять перших книг Мойсея. Вони не вірили, як уже стало зрозуміло із запитання до Ісуса, у воскресіння мертвих та думали, що Бог винагороджує людей за праведне життя у цьому світі. Багатство та успішне життя, відповідно до їхніх переконань, було свідченням Божого благовоління. Із середовища садукеїв переважно вибирали первосвященників. Садукеї також дуже добре домовлялися з римлянами та виторговували для себе преференції та посади.

Ісус, говорячи про воскресіння, торкається тем, які були занадто незрозумілі та абстрактні для садукеїв. І навіть більше, Господь пояснює, чому вони помиляються, – «не знають Писання і Божої сили». П’ятикнижжя Мойсея давало людині відповіді на декілька питань: «Хто ми?», «Де ми?», «Що не так?», проте лише окреслювало відповідь на найважливіше запитання «Який вихід з усього цього?». Щоб отримати повнішу картину, потрібно було читати цілий Старий Завіт, у випадку євреїв книги т. зв. Пророків та Писання. Остаточну та повну відповідь на питання «Який вихід?» отримуємо лише у Новому Завіті, зустрічаючись з особою Ісуса Христа. Коли ми пізнаємо Писання, то пізнаємо Бога та Його чудовий задум щодо світу, а тому і Його силу, вірність Своєму творінню та відповідальність за нього.

Центром усіх Євангелій є розповіді про Страсті та Воскресіння Ісуса Христа. Ці оповіді є унікальним свідченням того, що Бог − це не тільки Творець, а й Відкупитель Свого творіння. Він вірний та відповідальний за тих, які носять у собі Його образ. Читання Божого Слова відкриває перед нами усю ширину, висоту та глибину Божої любові, Його задуму, творчої і преображуючої сили… 

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за Твоє Слово та об’явлення Твоєї сили в історії мого життя та історії світу…

Contemplatio (споглядання)

Перша та остання книги Святого Письма – Буття та Одкровення − творять богословську рамку, яка відкриває перед нами правду про Бога, нас самих, сотворений світ та пояснює історію нашого минулого, теперішнього і майбутнього. Пізнаючи Боже Слово, ми отримуємо справжнє бачення та розуміння реальності, яка нас оточує та для якої ми створені.


[1]B. M. Metzger. The New Testament. Its Background, Growth, and Content. Third Edition. Abingdon Press Nashville 2003, P. 51–52

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *