34-й тиждень після Пʼятдесятниці. Субота. Ніколи не опускати рук (Лк 18:1-8)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом. 2. І казав: В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився. 3. Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила: Оборони мене від мого супротивника! 4. І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе: Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся, 5. але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови”. 6. Тут Господь додав: Слухайте, що суддя несправедливий каже! 7. А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до Нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них? 8. Кажу вам: Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?».

Коментар до тексту

Перший та останній вірші уривку пояснюють суть притчі Ісуса: потрібно постійно молитися (Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом) та довіряти Богові (Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?). Часто зло нападає з великою силою, і тоді людина, втрачаючи силу духа, потрохи опускає руки, губить ревність у молитві, бо вже не вірить у Божий захист. Проте Ісус запевняє, що Бог завжди відповідає на наші молитви, хоч іноді нам здається, що Він зволікає з відповіддю. Якщо навіть несправедливий суддя реагує на настирливість покривдженої удови, то наскільки більше Бог бажає стати в обороні кожної терплячої особи.

Meditatio (розважання)

«А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до Нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них? 8. Кажу вам: Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?». Коли ми довго терпимо, то раніше чи пізніше можемо втратити терпіння та впевненість у тому, що Бог на нашому боці, що Він нас бачить і чує. Великі страждання можуть бути причиною сумнівів у Божій любові та породжувати різного роду страхи чи розчарування.

Проте Бог не є причиною наших страждань. Вони є наслідком гріхопадіння, а відтак опосередковано чи безпосередньо тут задіяний сатана – противник Господа та людей, який, будучи батьком брехні, намагається у таких ситуаціях перекласти вину на Бога. Тобто ми маємо справу з цинізмом найвищого рівня: сатана зводить людський рід з дороги життя, людство починає терпіти, а потім, заплутавшись у реальній оцінці ситуації, людина починає у всьому звинувачувати Бога. Головний винуватець усього – диявол – залишається непоміченим.

Праведники Старого Завіту, а також численні мученики та ісповідники упродовж історії Церкви часто взивали до Бога, як це можна побачити на прикладі крику переслідуваних християн у книзі Одкровення: «Доки, Владико святий і правдивий, не судиш і не мстиш за кров нашу – тим, що живуть на землі?» (Од 6:9-10). Читаючи книгу Одкровення до кінця, бачимо, що все-таки тільки Бог є Вседержитель – Він ставить останню крапку, засуджує зло та дає винагороду Своїм вірним. Тому і в книзі Одкровення, і в сьогоднішній Євангелії, і в старозавітній книзі Йова, як, зрештою, і в багатьох інших текстах Писання, Господь закликає нас довіряти Йому. Просить повірити в Його справедливість, вірність та відповідальність за Своє творіння. Його воплочення, життя, навчання та діяння, Страсті, Воскресіння та Вознесіння на небо – це найпромовистіші докази нашої цінності для Нього…

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені ласку впевненості у Твоїй повсякчасній вірності…

Contemplatio (споглядання)

До переслідуваних християн І-го століття апостол Петро пише: «Одне нехай не буде заховане від вас, о любі: що один день перед Господом, як тисяча літ, і тисяча літ, як один день. 9. Не зволікає Господь з обітницею, як деякі вважають це за зволікання, а виявляє до вас своє довготерпіння, бо не хоче, щоб хтось загинув, лише щоб усі прийшли до покаяння. 10. День же Господній прийде, як злодій; і тоді небо з шумом перейде, первні, розпалені, розтопляться, і земля з ділами, що на ній, розпадеться. 11. І коли так усе це має розпастися, якими ж слід вам бути святими у всім вашім житті та в побожності, 12. очікуючи і прискорюючи день Божого приходу, коли небо, палаюче, розтане і первні, розпалені, розтопляться!» (2 Пт 3:8-12).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *