34-й тиждень після П’ятдесятниці. Понеділок. Важливі чесноти (1 Пт 2:21–3:9)

Lectio (читання)

«Власне, на це ви покликані, бо й Христос страждав за вас також, лишивши вам приклад, щоб ви йшли Його слідами; 22. Той, Хто не вчинив гріха, і підступу в Його устах не знайшлося, 23. Хто був злословлений, але Сам, навпаки, не злословив, Хто страждав, та не погрожував, а здався на Того, Який судить справедливо; 24. Він сам у Своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, умерши для гріхів, жили для справедливости – ми, що Його синяками зцілились. 25. Бо ви блукали, немов вівці, але тепер повернулися до пастиря й наставника душ ваших. 3:1. Так само ви, жінки, коріться своїм чоловікам, щоб навіть якщо деякі й не вірять слову, були поводженням жінок позискані без слова, 2. коли побачать ваше життя в чистоті й повазі. 3. Нехай ваша окраса буде не зовнішня – заплітання волосся, накладання золотих обручок чи прибирання в шати, 4. але всередині людського серця, у нетлінності душі, лагідної та мовчазної: це многоцінне перед Богом. 5. Бо колись і святі жінки, які надіялися на Бога, себе приоздоблювали, корившися своїм чоловікам, 6. як-от Сара слухала Авраама, “паном”його звала, ви ж її діти, коли добре чините й не лякаєтеся жадних застрашувань. 7. Ви, чоловіки, живіть розумно разом з вашими жінками як з істотами, що від вас слабші, віддаючи їм належну шану як співспадкоємцям благодаті життя, – тим ваші молитви не втрачатимуть на силі. 8. Нарешті, усі ви будьте однієї думки, співчутливі, братолюбні, милосердні, смиренні. 9. Не платіть злом за зло чи лайкою за лайку, а, навпаки − благословляйте, бо ви на те покликані, щоб успадкувати благословення».

Коментар до тексту

Апостол Петро написав це послання, щоб підбадьорити переслідуваних християн. Віруючі жили в оточенні ворожого язичницького світу, і практикування віри мало свою, часто дуже дорогу, ціну. Петро хотів підтримати надію перших учнів Ісуса серед численних страждань. Апостол закликає їх до послуху законній владі й заохочує, щоб вони своєю доброю поведінкою спростовували різні стереотипи язичників супроти християн. Для підбадьорення вірних апостол часто вдається до прикладу страждання Ісуса. Так, у першій половині цього уривку (1 Пт 2:21–25) він будує свою аргументацію на пісні про Слугу Господнього з книги пророка Ісаї (52:13–53:12), яка з богословського погляду є одним із найглибших пророцтв про значення Страстей та Воскресіння Ісуса. Вважається, що текст про страждання Слуги Господнього, найімовірніше, уперше прозвучав наприкінці Вавилонського полону, тому послуговуючись цими мотивами, а головно пригадуючи Страсті та Воскресіння Господа, апостол хотів підкреслити, що християни також живуть, немов у вигнанні, яке закінчиться визволенням.

У другій частині уривку (1 Пт 3:1–9) апостол Петро зосереджує увагу на житті в подружжі. Він будує свою аргументацію за логікою античного патріархального суспільства. Однак йому передусім ідеться про те, щоб християнські жінки завдяки плеканню внутрішньої духовної краси були прикладом для своїх часто невіруючих чоловіків, які походили з язичництва.

Meditatio (розважання)

«Нарешті, усі ви будьте однієї думки, співчутливі, братолюбні, милосердні, смиренні». У Посланні до Ефесян св. Павло стверджує про Ісуса: «У Ньому маємо відкуплення Його Кровʼю, відпущення гріхів згідно з багатством Його благодаті, 8. що її вилляв на нас щедро, у всій мудрості та розумі. 9. Він дав нам пізнати тайну Своєї волі, той задум доброзичливий і ухвалений у Ньому (Христі), 10. щоб, коли настане повнота часів, здійснити його – обʼєднати все у Христі: небесне й земне» (Еф 1:7–10).

Від моменту сотворення Бог не змінив Своєї думки про людину навіть після того, як вона відпала через гріх. «Бо дари Божі й покликання незмінні» (Рим 11:29), – пояснює апостол Павло. І хоча в тексті Послання до Римлян він говорить конкретно про Ізраїль, усе ж Бог постійно дбає, щоб нас повернути до єдності із Собою. Саме для цього в певний момент історії Він вибрав Ізраїль, щоб через Свого Сина, народженого серед цього народу, згодом послати благовісників Його любові до всіх народів землі – у кінці Євангелія від Матея Ісус каже до Своїх апостолів: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи, хрестячи їх в імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа, 20. навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав. Отож Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (пор. Мт 28:19–20).

Бог завжди тієї самої думки про нас. Він хоче бачити нас щасливими, тому Біблія від першої до останньої сторінки в дуже різноманітний спосіб, за допомогою різних літературних жанрів та авторів, прямо й непрямо говорить про невимовне співчуття Бога до людини. Ставши людиною, Бог в Ісусі Христі дав нам приклад справжньої любови і навчив так само поводитися з нашими братами та сестрами. Бог виявив і продовжує виявляти до нас Своє милосердя, роблячи це у великому смиренні (пор. Флп 2:5–11). Апостол Петро, який досвідчив усе це дуже глибоко й особисто, запрошує переслідуваних християн Римської імперії до такої поведінки, яка може потвердити справжність Євангелія та розсіяти темряву язичництва.

Oratio (молитва)

«Бо Ти, о Господи, добрий і ласкавий, і повний милосердя до всіх, що Тебе прикликають» (Пс 86:5).

Contemplatio (споглядання)

Бог завжди запрошує людину до єдности, шануючи її свободу. Натомість диявол часто мавпує мову Бога й також запрошує людину до єдности, але тільки щоб зробити її своїм рабом, а потім знищити. Слуги диявола ніколи не шанують свободи інших, тому, говорячи про єдність, насправді завжди пропонують рабство і смерть. У світлі сказаного нам, українцям, сьогодні дуже чітко зрозуміло, чому населення росії не здатне шанувати нашу думку, а також не має щодо нас ні співчуття, ні братолюбности, ні милосердя, ні смирення. З іншого боку, зараз ми є свідками того, як українці виявляють чесноти, до яких закликає апостол Петро, серед жахіть війни. Утвердження в цих чеснотах є шляхом до утвердження нової України, нових людей, які живуть з усвідомленням, що ми є образом і подобою Божою…