33-тя неділя після П’ятдесятниці. Про Закхея (Лк 19:1-10)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«Увійшовши в Єрихон, Ісус проходив через (місто). 2. А був там чоловік, Закхей на ім’я; він був головою над митарями й був багатий. 3. Він бажав бачити Ісуса, хто Він такий, але не міг із-за народу, бо був малого зросту. 4. Побіг він наперед, виліз на сикомор, щоб подивитися на Нього, бо Ісус мав проходити тудою. 5. Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього: “Закхею, притьмом злізай, бо Я сьогодні маю бути в твоїм домі”. 6. І зліз той швидко і прийняв Його радо. 7. Всі, бачивши те, заходилися нарікати та й казали: До чоловіка грішника зайшов у гостину”. 8. А Закхей устав і до Господа промовив: Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо”. 9. Ісус сказав до нього: Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама. 10. Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло».

Коментар до тексту[1]

Уривок розміщується наприкінці наративу про Ісусову подорож до Єрусалима та акумулює в собі певну позитивну відповідь на важливі питання, артикульовані в попередніх розділах Євангелія: подорож Ісуса до Єрусалима (19:1,4), піклування про вбогих, прихід есхатологічного спасіння / Божого Царства в історію (19:5, 9), уживання титулу «Господь» на означення особи Ісуса, проблеми праведності (притча про митаря та гордого фарисея: 18:9-14) і спасіння багатої людини (перикопа про знатного чоловіка: 18:18-27). Головними ж акцентами зустрічі Ісуса із Закхеєм є все ж прихід Божого спасіння / Царства до відкинутих та упосліджених, а також належне використання грошей[2].

Якщо вв. 19:2-4 на початку перикопи нібито спонукають нас думати, що ініціатива зустрічі походить від Закхея, то вже у вв. 19:9-10 чітко говориться про те, хто є справжнім ініціатором зустрічі, яка дарує спасіння.

Текст Лк 19:9-10 виконує подвійну роль: в. 9 підсумовує розповідь про зустріч Ісуса із Закхеєм, а в. 10, доповнюючи цей висновок, стає узагальненням Євангелія від Луки в цілому, тому також може називатися «Євангелієм у Євангелії». Слова, мовлені в домі митаря Закхея, можна вважати ключовим висловлюванням, яким Лука окреслює сотеріологічну місію Ісуса[3].

Meditatio (розважання)

«Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло». Ісусові сучасники постали перед великим викликом: діяльність і слова Христа свідчили, що Він унаочнює те, що Бог у різний спосіб робить від моменту гріхопадіння Адама – шукає те, що загинуло, те, яке без Нього не має жодних шансів на життя. Відповісти на цей виклик означало визнати, що спасіння не можна осягнути тільки виконанням заповідей (як навчали фарисеї, ті, котрі разом з іншими «праведниками» шемрали, що Ісус «до чоловіка грішника зайшов у гостину»), його можна прийняти як великий та щедрий дар від Господа – дар, на який ми абсолютно не заслуговуємо. Для цього слід відважитися на дві речі – визнати в Ісусі Когось більшого, ніж просто людину чи навіть пророка, і, зазирнувши у своє серце понад приписи закону, визнати себе грішником, котрий потребує спасіння, яке пропонує Ісус. Щоб це сталося, потрібно також мужності й маленького кроку назустріч, як це зробив Закхей.

Уся біблійна історія спасіння – історія пошуку: вона починається з трагічної події гріхопадіння в Бт 3. Історична ціль цього пошуку полягає в ліквідації зла, яке приніс гріх[4]. Слово Боже голосить, що світ, який відпав від Бога внаслідок гріхопадіння, Він хоче обдарувати спасінням від того самого моменту, коли трапився цей прикрий розрив людини зі своїм Творцем (див. Бт 3:15). Серед трьох обітниць, які Господь дав Авраамові, є також обітниця Спасителя: «в тобі благословляться всі племена землі» (Бт 12:3; пор. Гл 3:8, 16). Бог Біблії – це Бог, який шукає людину, Бог, який упродовж віків здійснює свою місію серед людства[5].

Найбільш яскраво це виражено в житті Ісуса Христа. Усе Його життя підпорядковане схемі пошуку. Ціль Його життя – забезпечення спасіння людського роду. Вона відображена в самому імені Сина Божого: «ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів» (Мт 1:21)[6]. Євангелія розповідають, яку ціну заплатив Ісус, аби це спасіння стало дійсністю для кожної людини. Його місія була не просто в тому, щоб страждати й померти, а в тому, щоб у такий спосіб знайти й визволити «заблукану вівцю». Лука мовить, що його «прихід, щоб провести час з грішниками», пізніше перетворюється на «прихід, щоб померти з розбійниками»; мета в обох випадках та сама: Син Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло[7].

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за те, що Ти мене знайшов…

Contemplatio (споглядання)

Місія Церкви сьогодні – іти до тих, які стоять на порозі загибелі або в очах суспільного загалу виглядають як такі, в яких давно вмерло все, що дає людині право називатися людиною. Іти для того, щоб розповісти про Сина Божого, Котрий задля нас став Сином Людським, «був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням» (1 Кор 15:3-4), і, перемігши царство гріха і смерті, дарує нам нове життя, отримати яке неможливо без надзвичайних зусиль – тільки зрікшись усього того, що було причиною погибелі, та віруючи в Ісуса й силу Його спасіння.


[1] Коментар, розважання та споглядання у цьому дописі  адаптовані з моєї монографії: о. Юрій Щурко. Термін ζητέω в Євангелії Св. Луки: лінгвістично-екзегетичні студії. Opole, OpolskaBibliotekaTeologiczna  2016, С. 93-99

[2]R. H. Stein. Luke (Thenewamericancommentary. – Vol. 24). Nashville: Broadman & Holman Publishers, 2001. – electronic ed. – Logos Library System. P. 469.

[3]J.Czerski.Księgi Narracyjne Nowego Testamentu. Wprowadzenie historycznoliterackie i teologiczne (OpolskaBibliotekaTeologiczna. – Vol. 59). – Opole, 2003. – S. 254.

[4]Dictionary of biblical imagery/L. Ryken, J. C. Wilhoit, T. Longman III (gen. eds), C.Duriez, D. Penney, D. G. Reid (consult. eds). – Downers Grove; Leicester: InterVarsity Press, 1998. – P. 692.

[5]Саме в такому ключі розглядає історію спасіння Крістофер Райт в одній зі своїх натхнених і надихаючих книг: Wright C. J. H. The mission of God: Unlocking the Bible’s grand narrative. –Downers Grove; Leicester: InterVarsity Press, 2006.

[6]Ibid.– P. 692.

[7] T. Wright. Luke for Everyone. Westminster John Knox Press, Louisville, Kentucky 2004, P. 223.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *