33-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Нерозривність подружжя (Мк 10:2−12)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«Приступили фарисеї і, спокушаючи Його, питали: “Чи можна чоловікові відпустити жінку?” 3. А Він у відповідь сказав їм: “Що заповів вам Мойсей?” 4. Вони сказали: “Мойсей дозволив написати грамоту розлуки та й відпустити”. 5. “То з-за серця вашого запеклого, – сказав Ісус їм, – написав він вам отой припис. 6. А на початку створення Бог створив їх чоловіком та жінкою. 7. Ось чому чоловік покине свого батька-матір і пристане до жінки своєї, 8. й обоє будуть одним тілом, тому вже не двоє, лише одне тіло. 9. Що, отже, злучить Бог, людина хай не розлучає”. 10. Удома ж учні знов Його про те запитали. 11. А Він сказав їм: “Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить з нею. 12. І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, чужоложить”».

Коментар до тексту

У цьому уривку фарисеї запитують Ісуса про легітимність розлучення. Цим запитанням вони спокушали Ісуса, бо самі не мали одностайної думки щодо цього. З іншого боку, перебуваючи на території Ірода Антипи, якому Йоан Хреститель дорікав за життя з жінкою його брата, фарисеї хотіли знайти якийсь закид проти Ісуса або ж сподівалися, що Своєю відповіддю Ісус, як і Предтеча, накличе на Себе гнів Ірода. Згадуючи про розвідний лист, фарисеї мають на увазі слова із книги Второзаконня: «Як чоловік візьме жінку й ожениться з нею, а вона не знайде милости в його очах, бо він помітив би в неї що-небудь негоже, то напише їй розвідний лист і, вручивши їй, відпустить зо свого дому; 2. вона ж, вийшовши з його дому, піде заміж за іншого, 3. а цей другий, якщо теж зненавидить її, то, написавши розвідний лист, оддасть їй у руки й вишле її з дому; або коли вмре цей другий чоловік, який узяв її за жінку, 4. то не можна першому її чоловікові, що був відпустив її, знову брати її собі за жінку після того, як вона опоганилась, бо це гидота перед Господом, Богом твоїм, і ти не будеш допускати гріха на землю, яку Господь хоче тобі дати в посідання» (Втор 24:1–4). Представники ригористичного крила фарисеїв (послідовники равві Шамая) вважали, що причиною розлучення повинно бути щось дуже значне, наприклад, перелюб. Проте ліберальніші фарисеї (послідовники равві Гіллеля) допускали, що причиною розлучення може слугувати будь-що, навіть пригоріла їжа. Та на думку Ісуса, цей припис став наслідком «запеклого серця людей», тобто гріхопадіння, а Божа воля від початку була й залишається незмінною: постійна єдність та нерозривність подружжя, як про це сказано у книзі Буття: «Так-то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом» (Бут 2:24).

Meditatio (розважання)

«Що, отже, злучить Бог, людина хай не розлучає». Розповідь про сотворення людини чоловіком і жінкою вказує на предвічний Божим задум щастя двох осіб. Опис сотворення Адама і Єви у книзі Буття наголошує на рівності обох осіб, їхній взаємодоповнюваності, а також великому захопленні одне одним (Бут 2:18–24). Кожне слово цієї розповіді підкреслює таїнственність їхніх стосунків та радість зустрічі – досвід стосунків осіб до гріхопадіння, наповнених щастям.

Проте трагедія полягає в тому, що, відійшовши через гріх від Бога, чоловік і жінка також віддалилися одне від одного, а в їхніх стосунках з’явилися недовіра, відчуження та навіть насильство (Бут 3). Саме тому Закон, який Господь дарував Ізраїлеві для духовного зцілення народу, враховував стан їхньої жахливої деградації та не міг розвʼязати проблем стосунків чоловіків і жінок, на що вказує Ісус у розмові з фарисеями.

Тільки у Христі, у Його прикладі нового способу життя, демонстрації того, що означає бути людиною, маємо ідеал для наслідування – взірець, яким повинно бути ставлення людей одне до одного, зокрема чоловіків до жінок і навпаки. Текст Послання до Ефесян повертає нам, християнам, цю високу планку любови, яку поставив Господь, коли сотворив чоловіка і жінку, і яку прикладом Свого життя зреалізував та показав Ісус: «Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав Себе за неї, 26. щоб її освятити, очистивши купіллю води зо словом, 27. щоб появити Собі Церкву славну, без плями чи зморшки або чогось подібного, але щоб була свята й непорочна. 28. Так і чоловіки повинні любити своїх жінок, як свої тіла, бо хто любить свою жінку, себе самого любить. 29. Ніхто ж ніколи не ненавидів свого тіла, навпаки, він його годує та піклується ним, як і Христос Церквою, 30. бо ми – члени Тіла Його. 31. Тим-то покине чоловік свого батька та свою матір і пристане до своєї жінки, і вони обоє будуть одним тілом. 32. Це велика тайна, а я говорю про Христа і Церкву. 33. Нехай же кожний з вас зокрема любить свою жінку так, як себе самого, а жінка нехай поважає чоловіка» (Еф 5:25–33).

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені здатність жити Твоєю любов’ю…

Contemplatio (споглядання)

Основою подружжя є любов. Зрештою, вона є сенсом усього людського існування. Без любови немає подружжя, як і немає людини. Людина без любови – просто людиноподібна небезпечна тварина. Апостол і євангелист Йоан у своєму посланні каже: «Любі, любім один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народився від Бога і знає Бога. 8. Хто не любить, той не спізнав Бога, бо Бог – Любов. 9. Цим виявилася до нас любов Божа, що Бог Свого Єдинородного Сина послав у світ, щоб ми жили через Нього. 10. Любов же полягає не в тому, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас і послав Сина Свого – примирення за гріхи наші. 11. Любі, коли Бог так полюбив нас, то й ми повинні один одного любити. 12. Бога ніхто ніколи не бачив. Коли ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває, і Його любов у нас досконала» (1 Йо 4:7–12).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.