32-й тиждень після П’ятидесятниці. Вівторок. Бути готовими до зустрічі та плодоносити (Мк 11:11-23)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«І ввійшов у Єрусалим, у храм, і оглянув усе, а що було вже пізно, то вийшов з дванадцятьма у Витанію. 12. Наступного дня, коли вони виходили з Витанії, зголоднів. 13. Побачивши здалека смоківницю, вкриту листям, приступив, чи часом не знайде чогось на ній, та, підійшовши до неї, окрім листя, не знайшов нічого, бо ще не була пора смокв. 14. І озвавшися, промовив до неї: “Нехай ніхто повіки не споживає плоду з тебе!” А учні Його чули це. 15. І приходять вони в Єрусалим, і, ввійшовши у храм, Ісус взявся виганяти тих, що продавали й купували в храмі; перекинув столи міняйлів та ослони тих, що продавали голубів, 16. а й не дозволив, щоб хтось будь-що переносив через храм. 17. Навчав Він їх і казав їм: “Хіба не написано: Дім Мій домом молитви назветься для усіх народів? А ви з нього зробили печеру розбійників!” 18. Почули це первосвященики й книжники та й шукали, як Його погубити, але боялися Його, бо ввесь народ подивляв Його повчання. 19. Увечері ж вийшов поза місто. 20. Проходивши ж тудою вранці, вони побачили смоківницю, всохлу від кореня. 21. Тоді Петро, згадавши, каже Йому: “Учителю, дивися, смоківниця, що Ти прокляв, усохла”. 22. Ісус же у відповідь сказав їм: “Майте віру в Бога. 23. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, – то буде йому так”».

Коментар до тексту

Цей текст, що містить декілька внутрішніх епізодів, об’єднує тема віри, яка приносить плоди. Прийшовши до Єрусалиму і побачивши жалюгідний стан Храму, Ісус робить символічний пророчий акт – ставить духовний діагноз релігійним провідникам народу. Зовні виглядає, ніби вони сповнюють усі приписи, але через надужиття релігійної еліти Божий Храм більше нагадує печеру розбійників, ніж місце молитви для усіх народів, яких, врешті, і не допускали до участі у спільній молитві Ізраїлю. Імітація духовного життя замінила живе та справжнє життя у вірі. Зовнішній блиск Храму та формальне служіння відповідальних за нього осіб нагадує безплідну смоківницю – листя є, а плодів немає. Але як смоківниця не має цінності, якщо не приносить плодів, так само і духовне життя без віри та служіння Богові без повного відкриття на Його волю має дуже сумний кінець…

Meditatio (розважання)

«Побачивши здалека смоківницю, вкриту листям, приступив, чи часом не знайде чогось на ній, та, підійшовши до неї, окрім листя, не знайшов нічого, бо ще не була пора смокв». Сезон для збору смокв ще не настав, але оскільки дерево вже мало листя, то можна було сподіватися на присутність їстівних зачатків (бруньок, паростків), але нічого такого Ісус не знайшов.[1] Були різні види цих дерев – деякі при розпусканні листя мали бруньки, які мали вирости до спілих плодів, інші могли мати на собі минулорічні плоди. У цьому конкретному випадку чуємо тільки про листя.

Проте важливо розуміти, що безплідна смоківниця не символізує Ізраїль. Контекст чітко вказує, що тут ідеться про храмовий істеблішмент – релігійних провідників Ізраїлю, а не цілий народ. Прокляття смоківниці є промовистим пророчим жестом: якщо провідники не покаються і не змінять свого життя, то на цілий народ чекає суд, а на Храм – руйнування.

Марко демонструє, що Господь повернувся на Сіон – Він жадає звіту, але провідники народу не готові його дати. Лука розповідає притчу, яка показує, що Бог перед тим, як вимагати плодів, зробив усе можливе для того, щоб ті, кому було багато дано, плодоносили: «Один чоловік мав смоківницю, посаджену в його винограднику. Прийшов він і почав плода на ній шукати, та не знайшов. 7. Тоді він сказав до виноградаря: Оце три роки, як я приходжу, шукаючи плода на цій смоківниці, і не знаходжу. Зрубай її: нащо й землю займає ще? 8. А той озвався до нього: Пане, лиши її ще на цей рік: я обкопаю навкруг неї і обкладу гноєм. 9. Може, щось вродить нарік, а коли ні, то ти її зрубаєш» (Лк 13:6-9). Три роки прилюдної діяльності Ісуса, на жаль, увінчалися Його відкиненням і абсолютним небажанням скласти звіт за усі численні дари, які отримали ті, які думали, що служать Богові…

Наше життя також є особливим Божим даром, за який ми несемо дуже серйозну відповідальність. Ще більшою мірою це стосується нашого християнського покликання – автентичність нашої віри можна побачити через її плоди у щоденному житті. Господь прийде несподівано, але Він хоче застати нас при роботі…

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за Твої численні дари! Даруй мені мудрість пам’ятати, що я отримав їх на спільну користь (пор. 1 Кор 12:7)…

Contemplatio (споглядання)

У візантійській традиції чину Святої Тайни Хрещення після того, як особа охрещена, священник зодягає її у білі ризи (якщо немовля, загортає у білу крижму), а потім подає хрещеникові (хрещениці) або хресним батькам, якщо це дитина, засвічену свічку зі словами: «Прийми оцю горіючу свічку і старайся в усьому житті твоєму просвічуватися світлом віри і добрих діл, щоб коли прийде Господь, ти міг (могла) світло вийти назустріч Йому зі всіма святими і ввійти без заборон у чертог небесної слави Його і царювати з Ним у безконечні віки. Амінь».


[1]M. J. Wilkins, C. A. Evans, D. L. Bock, A. J. Köstenberger. The Holman аpologetics сommentary on the Bible: The Gospels and Аcts/J. R. Howard (gen. ed.). – B&H Publishing Group, 2013. – Kindle ed. Kindle Locations 7341-7349

1 коментар до “32-й тиждень після П’ятидесятниці. Вівторок. Бути готовими до зустрічі та плодоносити (Мк 11:11-23)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *