31-й тиждень після П’ятидесятниці. Четвер. Ісус і багатий чоловік (Мр 10:17–27)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Коли Він вирушив у дорогу, прибіг один, упав перед Ним навколішки й почав Його питати: «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?» 18. «Чого називаєш Мене благим?» – сказав Ісус до нього. – «Ніхто не благий, окрім одного Бога. 19. Заповіді знаєш: Не вбивай, не перелюбствуй, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривдь, шануй твого батька та матір». 20. Він же у відповідь мовив до Нього: «Учителю, я вже те дотримував змалку». 21. Тоді Ісус, поглянувши на нього, вподобав його і сказав йому: «Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за Мною». 22. Той же, зажурений тим словом, відійшов геть засмучений, – мав бо великі багатства. 23. Тож Ісус, обвівши зором навколо, каже до Своїх учнів: «Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в Царство Боже!» 24. Учні здумілися цими словами. Ісус же знову заговорив до них і каже: «Діти, як тяжко тим, що звірилися на багатства, увійти в Царство Боже! 25. Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому ввійти в Царство Боже.» 26. Здивувалися ті ще більше й один до одного казали: «Хто ж тоді може спастися?» 27. Ісус же, поглянувши на них, мовить: «У людей це неможливо, – але не в Бога; у Бога бо все можливо»

Коментар до тексту

Розповідь про Ісуса та багатого чоловіка, окрім Євангелиста Марка, подають також Матей (19:16–22) та Лука (18:18–23). Чоловік питає Ісуса, що робити, щоб осягнути вічне життя. Ісус, виходячи з конкретної ситуації цього чоловіка, дає відповідь, яка його засмучує – земні багатства можуть бути перешкодою до входу у Боже Царство. Відтак, увесь уривок Євангелія дня звертає нашу увагу на пріоритети та цінності нашого життя й заохочує до розуміння, що важливі не тільки наші зовнішні вчинки, але і їх внутрішня мотивація; бути учнем Ісуса – означає намагатися жити любов’ю, і в такий спосіб просто ставати зрілою особою; важливо усвідомлювати, що вічне життя – це невимовний дар Бога для усіх без винятку людей; Бог є більшим ніж усі наші недомагання і єдиний може зробити те, що є неможливим для людей. Врешті, Бог в якого ми віримо – це Бог неможливого, Бог великих і чудових несподіванок, який закликає нас до простоти серця, відданої довіри, а відтак і справжньої свободи, щоб бути здатними приймати Його незліченні дари. В цьому і полягає Добра Новина. Щоб ця Новина мала вплив на наше життя – її потрібно прийняти і нею жити.

Meditatio (розважання)

«Тоді Ісус, поглянувши на нього, вподобав його і сказав йому: «Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за Мною». 22. Той же, зажурений тим словом, відійшов геть засмучений, – мав бо великі багатства».

Ісус дивиться на серце кожної людини і, насамперед, бачить наші кращі сторони. Марко каже, що Господь не просто звернув Свою увагу на юнака, Він ἠγάπησεν/ igapisen – дослівно «полюбив» його. Це грецьке дієслово вказує на цілковиту, безумовну та жертовну любов. Кожна особа, відтак, для Бога є найбільшим скарбом. Тому св. Павло стверджує: «Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками» (Рим 5:8).

Однак, цей чоловік, попри свої сильні сторони, мав щось, що йому бракувало. Хоча він виконував більшість заповідей стосовно своїх ближніх (пор. Мк 10:19–20), все ж не їх вважав найбільшим скарбом. Люди, які його оточували (або ті бідні, яких кричущих потреб він просто не помічав) не були для нього найбільшою цінністю. Тут спостерігаємо брак глибшого усвідомлення, відсутність довіри до слів Христа, і як наслідок – не здатність на відважний ризик наслідування Ісуса. Половинчастість юнака, не дозволила Добрій Новині про царство (а також надзвичайну цінність людини; пораді про найкращу дорогу, щоб стати щасливим)  заповнити його серце і в кінці в певній мірі привела його до своєрідного ідолопоклонства.

Кожен з нас має якусь слабкість щось, чого нам бракує. Для чоловіка у Євангелії Господь дав пораду, яка стосувалася його життя. Ми маємо свої обставини життя і свої виклики. Деякі Євангельські поради є універсальні, деякі ж стосуються конкретних осіб. Найважливіше усвідомлювати, однак, що коли ми приходимо до Ісуса зі запитаннями, Він завжди дає відповідь, яка може нам допомогти.

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені розуміння моїх слабких сторін і силу, щоб їх змінювати на краще…

Contemplatio (споглядання)

Християнство за своєю суттю є свідченням про невимовну любов Божу, яка виявляється в смерті Ісуса на хресті. Це також  намагання жити цією Любов’ю. Не можна говорити про любов до Бога не люблячи своїх ближніх. Йоан Богослов каже: «Коли хтось каже: «Я люблю Бога», а ненавидить брата свого, той не правдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить. 21. І таку ми заповідь одержали від нього: «Хто любить Бога, той нехай любить і брата свого»(1 Йо 4:20–21). Що в моєму житті є перешкодою цій любові? Які основні перепони для моєї цілісності (довершеності та зрілості)? Що не дозволяє мені жити у Божій праведності – завдяки Божій благодаті мати правильні стосунки з Богом і моїми ближніми ?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *