31-й тиждень після П’ятидесятниці. Четвер. Ісус і багатий чоловік (Мк 10:17–27)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Коли Він вирушив у дорогу, прибіг один, упав перед Ним навколішки й почав Його питати: “Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?”. 18. “Чого називаєш Мене благим? – сказав Ісус до нього. – Ніхто не благий, окрім одного Бога. 19. Заповіді знаєш: Не вбивай, не перелюбствуй, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривдь, шануй твого батька та матір”. 20. Він же у відповідь мовив до Нього: “Учителю, я вже те дотримував змалку”. 21. Тоді Ісус, поглянувши на нього, уподобав його і сказав йому: “Одного тобі бракує: піди продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди й, узявши хрест, іди за Мною”. 22. Той же, зажурений тим словом, відійшов геть засмучений, мав-бо великі багатства. 23. Тож Ісус, обвівши зором навколо, каже до Своїх учнів: “Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в Царство Боже!”. 24. Учні здумілися цими словами. Ісус же знову заговорив до них і каже: “Діти, як тяжко тим, що звірилися на багатства, увійти в Царство Боже! 25. Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому ввійти в Царство Боже”. 26. Здивувалися ті ще більше й один до одного казали: “Хто ж тоді може спастися?”. 27. Ісус же, поглянувши на них, мовить: “У людей це неможливо, але не в Бога − у Бога бо все можливо”».

Коментар до тексту

Розповідь про Ісуса та багатого чоловіка, крім євангелиста Марка, подають також Матей (19:16–22) та Лука (18:18–23). Чоловік питає Ісуса, що робити, щоб осягнути вічне життя. Ісус, виходячи з конкретної ситуації цього чоловіка, дає відповідь, яка його засмучує – земні багатства можуть перешкоджати увійти в Боже Царство. Отже, увесь уривок Євангелія дня зосереджує увагу на пріоритетах і цінностях нашого життя та заохочує до розуміння, що важливі не тільки наші зовнішні вчинки, але і їх внутрішня мотивація; бути учнем Ісуса означає намагатися жити любов’ю, і в такий спосіб ставати зрілою особою; важливо усвідомлювати, що вічне життя – це невимовний дар Бога для всіх без винятку людей; Бог більший за всі наші немочі і Він єдиний може зробити те, що неможливо для людей. Врешті, Бог, у Якого ми віримо, – це Бог неможливого, Бог великих і чудових несподіванок, Який закликає нас до простоти серця, відданої довіри та справжньої свободи, щоби бути здатними приймати Його незліченні дари. У цьому й полягає Добра Новина, і щоб вона мала вплив на наше життя, її треба прийняти і нею жити.

Meditatio (розважання)

«Тоді Ісус, поглянувши на нього, уподобав його і сказав йому: “Одного тобі бракує: піди продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди й, узявши хрест, іди за Мною”. 22. Той же, зажурений тим словом, відійшов геть засмучений, мав-бо великі багатства».

Ісус дивиться на серце кожної людини і бачить передусім найкращі риси. Марко каже, що Господь не просто звернув Свою увагу на юнака, Він ἠγάπησεν/ igapisen – дослівно «полюбив» його, це грецьке дієслово вказує на цілковиту, безумовну та жертовну любов. Кожна особа є для Бога найбільшим скарбом, тому св. Павло стверджує: «Бог же показує Свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками» (Рим 5:8).

Та попри свої сильні сторони, цей чоловік мав щось, чого йому бракувало. Хоча він виконував більшість заповідей щодо ближніх (пор. Мк 10:19–20), усе-таки не вважав їх найбільшим скарбом. Люди, які його оточували (або ті бідні, потреб яких він просто не помічав), не були для нього найбільшою цінністю. Тут спостерігаємо брак глибшого усвідомлення, відсутність довіри до слів Христа, і як наслідок – нездатність на відважний ризик наслідування Ісуса. Половинчастість юнака не дозволила Добрій Новині про Царство (а також про надзвичайну цінність людини, про найкращу дорогу до щастя) заповнити його серце і, зрештою, певною мірою привела його до своєрідного ідолопоклонства.

Кожен із нас має якусь слабкість щось, чого нам бракує. Чоловікові в Євангелії Господь дав пораду, яка стосувалася його життя. Ми маємо свої обставини і свої виклики. Деякі євангельські поради універсальні, деякі стосуються конкретних осіб, та важливо усвідомити, що коли ми приходимо до Ісуса із запитаннями, Він завжди дає відповідь, яка може нам допомогти.

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені розуміння моїх немочей і силу змінити все на краще…

Contemplatio (споглядання)

Християнство за своєю суттю − це свідчення про невимовну Любов Божу, яка виявилася у Смерті Ісуса на хресті. Це також намагання жити цією Любов’ю. Не можна говорити про любов до Бога, не люблячи своїх ближніх. Йоан Богослов каже: «Коли хтось каже: “Я люблю Бога”, а ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить. 21. І таку ми заповідь одержали від нього: “Хто любить Бога, той нехай любить і брата свого”» (1 Йо 4:20–21). Що в моєму житті перешкоджає цій любові? Які основні перепони для моєї цілісності (довершеності та зрілості)? Що не дозволяє мені жити в Божій праведності – завдяки Божій благодаті мати правильні стосунки з Богом і ближніми?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *