31-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Перебувати у благодаті (Євр 12:25–26; 13:22–25)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Глядіть, не відвертайтеся від Того, Хто промовляє; бо коли ті, що зреклися того, який говорив на землі, не уникнули кари, то скільки більше ми, коли відвернемося від Того, Хто говорить з неба. 26. Того, голос Якого колись був захитав землю, а нині обіцяв, кажучи: “Ще раз Я захитаю не лиш землю, але й небо”… 13:22. Благаю вас, брати, прийміте це слово попередження, бо ж я коротко написав вам. 23. Знайте, що наш брат Тимотей уже випущений, і як прибуде скоро, то я з ним вас побачу. 24. Вітайте всіх ваших наставників і всіх святих. Вітають вас ті, що в Італії. 25. Благодать хай буде з усіма вами! Амінь!».

Коментар до тексту

Цей уривок складається з двох частин − Євр 12:25–26 та Євр 13:22–25. Два перші вірші (Євр 12:25–26) є частиною останнього заохочення в посланні (Євр 12:18–29), за допомогою якого св. Павло закликає адресатів дотримуватися християнського вчення, для цього він порівнює два Завіти – Мойсея та Христа. Автор стверджує, що Завіт Мойсея виник зі страху перед Богом та загрозами Божественного покарання (Євр 12:18–21). Натомість Завіт у Христі дає прямий доступ до Бога (Євр 12:22) та робить нас членами християнської спільноти, Божими дітьми, освяченим народом (Євр 12:23), для якого сам Ісус є Посередником, Який промовляє в нашому імені (Євр 12:24), тому не послухати голосу Воскреслого Христа – це значно важчий гріх, ніж відмова від слів Мойсея (Євр 12:25–26)[1].

Чотири останні вірші (Євр 13:22–25) є заключними в цьому листі, вони ще раз увиразнюють пастирське вболівання апостола, яке домінувало у всіх попередніх розділах. Перш ніж завершити лист, св. Павло ще раз нагадує адресатам про три дуже важливі речі, які варто мати на увазі протягом усього християнського життя: треба дуже серйозно ставитися до «слова попередження», яке апостол виклав у цьому листі (Євр 13:22), плекати християнське братерство (Євр 13:23–24) та намагатися завжди перебувати у Божій благодаті (Євр 13:25)[2].

Meditatio (розважання)

«Благодать хай буде з усіма вами! Амінь!». Св. Павло написав цього листа, щоб його адресати не тільки не відпали від Божої благодаті, але й постійно у ній перебували. Грецький термін «χάρις / haris» у релігійному значенні завжди вживається на означення Божого ставлення до людини й позначує Його ласкавість, милосердя, милість, прихильність, доброту, допомогу та благодать[3]. Тому бажати людині Божої благодаті – це те саме, що бажати їй Божого миру чи Божого благословення, тут завжди йдеться про те, що Бог прагне дати людині і чого насправді дуже потребуємо ми. Поняття благодать, благословення, мир неможливо передати одним словом, адже тут мається на увазі таїнство Божої любові, яким Він бажає огорнути людину, щоб вона могла жити повноцінним життям.

«Cлово «благодать» вжито в цьому листі у доволі незвичних, але надихаючих контекстах. Коли апостол пояснює діяння Христа, то наполягає на Божій ініціативі, вказуючи, що Христос, «благодаттю Божою», зазнав смерті за всіх нас (Євр 2:9). Коли св. Павло запрошує своїх читачів до молитви, то нагадує їм, що в такий спосіб вони наближаються до «престолу благодаті», і запевняє, що, молячись, вони отримають милість і знайдуть благодать на своєчасну поміч (Євр 4:16). Коли ж апостол говорить про небезпеку відступництва від віри, то наголошує на серйозності провини тих, «хто потоптав Божого Сина й уважав Кров Завіту, якою освятився, за звичайну, і Духа благодаті зневажив» (Євр 10:29), і закликає пильнувати, «щоб ніхто не залишився без Божої благодаті, щоб якесь гірке коріння, пустивши паростки угору, не наробило заколоту та щоб не заразило багатьох» (Євр 12:15). Пригадуючи своїм читачам про потребу вдячності, він знову послуговується цим словом: «Тому що ми приймаємо непохитне царство, зберігаймо благодать, то й служімо нею до вподоби Богові з побожністю й острахом» (Євр 12:28). Павло також пояснює, що серце потрібно зміцнювати благодаттю (Євр 13:9), а не обрядовими стравами»[4].

Oratio (молитва)

«Лише у Бозі душа моя має спочинок, у Ньому моє спасіння» (Пс 62:2).

Contemplatio (споглядання)

Автор називає свій лист «словом попередження» (Євр 13:22), позаяк існувала велика ймовірність того, що внаслідок переслідувань його адресати повернуться до юдаїзму і відпадуть від благодаті Христа. Сьогодні ми втрачаємо Божу благодать через значно банальніші причини: лінивство, відсутність молитви, брак часу на читання Божого Слова тощо. Тому у світлі основного меседжу цього послання вкрай важливо постійно докладати зусиль, щоб перебувати у Христі – у Його благодаті, а отже, черпати сили зі справжнього Джерела життя…

---

[1] L. T. Johnson, The General Letters and Revelations, In The Catholic Study Bible. Oxford University Press. Third. Ed. 2016, P. 1718.

[2] R. Brown, The message of Hebrews: Christ above all. Leicester, England; Downers Grove, Ill., U.S.A.: Inter-Varsity Press 1982. P. 270.

[3] T. Friberg, B. Friberg, N. F. Miller. Analуtical Lexicon of the Greek New Testament. Grand Rapids, Mich.: Baker Books 2000, Р. 407.

[4] R. Brown, The message of Hebrews: Christ above all. Leicester, England; Downers Grove, Ill., U.S.A.: Inter-Varsity Press 1982. P. 271–272.