30-й тиждень після П’ятдесятниці. Понеділок. Здатність розпізнавати Божу присутність (Мк 8:11−21)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Тоді вийшли фарисеї й завели з Ним суперечку – вимагали від Нього знаку з неба, ставивши Його на пробу. 12. Зітхнув же Він з усього Свого духу та й каже: Чого-бо це поріддя домагається знаку? Істинно кажу вам: Не дасться отому поріддю знаку! 13. І покинувши їх, знову сів у човен і поплив на той бік. 14. Учні ж забули взяти хліба – мали із собою лиш один хліб у човні. 15. І наказував їм, кажучи: Глядіть, бережіться фарисейської закваски та закваски Іродової! 16. І стали перемовлятись про те, що не мають хліба. 17. Ісус, довідавшись про те, каже до них: Чого перемовляєтесь про те, що хліба у вас нема? Невже ж іще не збагнули, не второпали? Невже ж іще у вас нечуле серце? 18. Маючи очі – не бачите? Маючи вуха – не чуєте? Не памʼятаєте, 19. як Я ламав пʼять хлібів на пʼять тисяч? Скільки ви повних кошиків із куснями зібрали? – Дванадцять, – кажуть Йому. 20. А коли Я помножив сім хлібів на чотири тисячі, скільки ви повних кошиків із куснями зібрали? – Сім, – кажуть. 21. І Він сказав їм: То й ще не розумієте?»

Коментар до тексту

У попередньому уривку Євангелія від Марка йшлося про те, як Ісус чудесно нагодував народ, помноживши сім хлібів та декілька рибин для чотирьох тисяч народу (Мр 8:1–10). Проте фарисеї залишалися сліпими до значення вчинків Ісуса й вимагали додаткового знаку з неба (вв. 11–13), який би, на їхню думку, мав підтвердити, що Ісус є Божим Посланцем. Саме ця вимога, як її означує Марко, була спокушуванням Ісуса – лукавим діянням, до якого вже вдавалися їхні предки, тобто невірні ізраїльтяни під час подорожі пустелею з Єгипту до Обіцяної Землі: незважаючи на численні благодіяння Господа, вони знову і знову вимагали нових чудес. Проблема цих вимог до Ісуса полягала в тому, що вони не хотіли визнати божественне походження Його діянь, тому Ісус наказує Своїм учням берегтися «фарисейської закваски та закваски Іродової!» (вв. 14–21). У різних біблійних текстах закваска була синонімом зіпсуття (пор. 1 Кор 5:6–8; Гал 5:9) і не ідентифікувалася з рідкісними на той час дріжджами. Тут Ісус наголошує на дуже підступному та шкідливому впливі Ірода й фарисеїв на уми людей: розпусний бузувір Ірод Антипа обезголовив Йоана Хрестителя, а фарисеї лицемірно вдавали, що виконують Божий Закон, хоча насправді не тільки його не дотримувалися, але й підмінювали істинний зміст своїм фальшивим навчанням. У кінці Ісус закликає Своїх учнів навчитися розуміти сенс і значення Його діянь.

Meditatio (розважання)

«Тоді вийшли фарисеї й завели з Ним суперечку – вимагали від Нього знаку з неба, ставивши Його на пробу». Фарисеї настільки переймалися дотриманням Закону, що коли перед ними постав Сам Законодавець, вони просто не потрафили Його розпізнати й реагували на Нього доволі агресивно. Цей факт − дуже тривожний знак для всіх тих, які зосереджуються на вивченні Писання чи богослов’я, а також переконують себе, що намагання всім цим жити і є справжнім сенсом людського життя.

Дослідження Писання завжди повинно відкривати перед людиною її обмеженість та незбагненні Божі горизонти. Це завжди зустріч з реальністю, яка перевершує наші уявлення, розуміння, мрії та сподівання. Намагання жити цією об’явленою та бодай трохи усвідомленою реальністю передусім має супроводжуватися щирим смиренням, яке випливатиме з нашого визнання, що ми самі просто нездатні нею жити, бо є грішними, впертими і гордими, але слабкими до духовного подвигу людьми.

Для справжнього життя у Бозі потрібна Його благодать. Не просто наша психологічна переконаність у своїй перевазі над тими, які ще не мають цього знання, і зарозумілість, бо ми вже нібито щось дізналися. Потрібна Божа благодать, яку можна прийняти тільки через велике усвідомлення, що без неї ми слабкі. Усе це повинно провадити нас до смирення й бажання слухати і вчитися, слухати й дивуватися, слухати й дякувати… Така постава робить нас здатними відкриватися на Божу присутність та способи Його діяння, які перевершують наше розуміння, досвід та уявлення.

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені мудрість відкриватися на Твою присутність та способи діяння, які перевершують межі мого розуміння…

Contemplatio (споглядання)

Пізнання Бога вчить нас бути смиренними, відкритими на Таїнство, здатними слухати та дивуватися. Уся Історія Спасіння промовисто демонструє, що Бог завжди виявляє щодо людини неабияке смирення й терпеливість, дивується нашою вірою й невірою, радіє нашими успіхами й сумує через наші невдачі. Бог − Живий, тому життя з Ним і в Ньому теж робить нас живими – здатними виходити за межі прокрустового ложа наших уявлень, сконструйованих нами «духовних схем», а також обмеженого людського сприйняття світу і способів Божого діяння. Правильне духовне життя розвиває в нас духовну інтуїцію, здатну розпізнавати духовний почерк Того, Хто веде нас за руку дорогою життя.

2 коментарі до “30-й тиждень після П’ятдесятниці. Понеділок. Здатність розпізнавати Божу присутність (Мк 8:11−21)”

  1. Скажу одне – це було вчасно, отримав відповіді на деякі запитання, дякую.
    Слава Ісусу Христу!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.