30-й тиждень після П’ятдесятниці. Понеділок. Милість супроти несправедливості (Євр 8:7–13)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Коли б же той перший Завіт був бездоганний, то не було б місця для другого. 8. Бо Господь, докоряючи їм, каже: “Ось надходять дні, мовить Господь, і Я укладу з домом Ізраїлю і з домом Юди Новий Завіт: 9. не за Завітом, що Я уклав був з їхніми батьками в день, коли Я вхопив їх був за руку, щоб вивести з Єгипетської землі. А що вони при Моїм Завіті не зосталися, то і Я їх занехаяв, – говорить Господь. 10. Ось той Союз, що Я заключу з домом Ізраїлю: По тих днях, каже Господь, Я, поклавши Мої закони їм в ум, напишу їх у них на серці й буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом. 11. Ніхто не матиме потреби навчати свого співгромадянина, ніхто свого брата, кажучи: Пізнай Господа! Усі бо вони, від найменшого й до найбільшого, будуть Мене знати. 12. Я бо буду милостив супроти їхньої несправедливості і їхніх гріхів не буду згадувати більше”. 13. А коли каже новий, то об’являє перший старим. А що передавнене й застаріле – те близько заникнення».

Коментар до тексту

У цьому уривку св. Павло порівнює два Завіти: Старий, укладений з Мойсеєм і написаний на камені, і Новий, викарбуваний у думках і серцях вірних (пор. 2 Кор 3:3; Євр 10:16, 17). Свою думку апостол розвиває за допомогою цитати з книги Єремії (Єр 31:31–34), у якій пророк оголошує про духовний Союз Господа зі Своїм народом. У словах Єремії (31:31–34), які апостол цитує з грецького перекладу (т. зв. Септуагінти), ідеться про відновлення єврейського народу після Вавилонського полону. Після очищення стражданнями народ стає здатним бути народом Божим, і тому Господь каже: «Я буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом». Саме ця обіцянка дуже близької дружби і є суттю усього пророцтва, і саме вона пояснює значення слів про те, що Закон буде написаний у думках і серцях усіх, і всі, навіть найменші, пізнають Бога. Це пророцтво сповнюється через установлення Нового Завіту завдяки хресній жертві Господа нашого Ісуса Христа. Тому повернення з Вавилонського полону було лише додатковим сигналом / символом досконалого Завіту, який установив Христос, бо саме в цьому Новому Завіті Бог справді прощає гріхи і більше їх не пам’ятає. Кажуть, що Старий Завіт не був бездоганним чи безгрішним. Проте це не означає, що він був поганий, просто, як каже св. Тома Аквінський у коментарі на Послання до Євреїв, він був безсилим, щоб спокутувати гріхи людства, а також не давав благодаті, щоб цих гріхів уникати. Старий Завіт / Союз тільки допомагав людям розпізнавати гріхи, але ті, які жили згідно зі Старим Завітом, і надалі піддавалися гріхові[1].

Meditatio (розважання)

«Я бо буду милостив супроти їхньої несправедливості, і їхніх гріхів не буду згадувати більше». Ці слова Господа, які Він прорік через Єремію, вказують на велике й постійне бажання Бога зробити для людини щось, що дасть їй змогу жити повноцінним життям – життям без постійного почуття вини та в усвідомленні, що її гріхи прощені, а зв’язок із Господом відновлено.

Бог завжди залишався вірним Своєму створінню, навіть якщо ми лише помножували нашу невірність. Багато місць у Писанні засвідчують, що Бог ніколи не мирився зі страшним станом відчуженості людства від Нього, у який ми увійшли через гріх, і постійно говорив, що Він направить той стан речей, з якими ми не могли дати ради: «Я, Я стираю твої провини заради Мене Самого, гріхів твоїх не згадую вже більше» (Іс 43:25); «Я розігнав, немов туман, твої переступи, твої гріхи – неначе хмару. Повернись до Мене, бо Я викупив тебе!» (Іс 44:22); «Очищу їх від усякої їхньої провини, якою вони згрішили супроти Мене, і прощу їм усі їхні неподобства, якими вони завинили передо Мною, відступивши від Мене» (Єр 33:8); «Хто Бог, як Ти, що провину прощаєш і даруєш переступ останкові твого спадкоємства? Він не затримає гнів Свій повіки, бо любить милосердя. 19. Він знову змилосердиться над нами, розтопче наші беззаконня. Ти кинеш у глибінь моря всі гріхи їхні» (Міх 7:18–19).

У книзі Виходу Господь заповідає Ізраїлеві приносити щоденні жертви вранці і ввечері: «Це буде повсякчасне всепалення для ваших поколінь, коло входу в Намет зборів, перед Господом, де зустрічатимуся з вами, щоб розмовляти там з тобою (Вих 29:42). Також сказано, що «Вогонь же на жертовнику горітиме на нім і не згасатиме ніколи, а священник запалюватиме на ньому щоранку дрова й розкладатиме на ньому всепальну жертву і спалюватиме на ній зверху тук мирних жертв. 6. Вогонь мусить постійно горіти на жертовнику, не згасаючи ніколи» (Лев 6:5–6) Ця повсякчасна, безперервна жертва та її тяглість були свідченням смертельності вини людини перед Господом. В Ізраїлі найважливішим днем року був День Покути, коли під час богослуження первосвященник приносив жертву за свої гріхи та гріхи народу, а також єдиний раз у році входив у Святая Святих (Лев 16).Тепер завдяки одноразовій жертві Ісуса Христа на Хресті ми отримали прощення усіх наших гріхів та можливість нового життя у Бозі.

Oratio (молитва)

«Гріхів юности моєї і переступів моїх не згадуй, з милосердя Твого згадай мене, о Господи, доброти Твоєї ради» (Пс 25:7).

Contemplatio (споглядання)

Божа милість перевершує та компенсує нашу несправедливість. Кров Христа очищає нас від усіх гріхів. Спричинену гріхом відчуженість від Джерела життя Бог лікує Своєю вірністю та любов’ю − це головний меседж християнства, у цьому й полягає Добра Новина. Зранений гріхом і, як наслідок, віддалений від Бога світ украй потребує досвідчити цілющу силу Божого прощення, благовісниками якої ми покликані бути…


[1] The Navarre Bible. The Letter to the Hebrews. With a commentary by members of the Faculty of Theology of the University of Navarre. Dublin: Four Courts Press, New York: Scepter Publishers 2005, P. 92.

5 коментарів до “30-й тиждень після П’ятдесятниці. Понеділок. Милість супроти несправедливості (Євр 8:7–13)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.