3-й тиждень після Пасхи. Вівторок. Життя у Божому Сині, яке можемо прийняти завдяки вірі (Йо 6:27−33)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«“Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, − яку ж дасть вам Син Чоловічий, бо Його Бог Отець назнаменував”. 28. Вони ж мовили до Нього: Що робити нам, щоб діла Божі чинити? 29. А Ісус відповів і сказав їм: Діло Боже – вірувати в Того, Кого Він послав”. 30. Тоді вони йому: Який же знак твориш Ти, щоб ми побачили й увірували в Тебе? Що вчиниш? 31. Батьки наші манну в пустині споживали, як ото написано: Дав їм хліб із неба їсти”. 32. Ісус же сказав їм: Істинно, істинно говорю вам: Не Мойсей дав хліб вам із неба, лише Отець Мій дає вам Хліб правдивий з неба. 33. Божий бо Хліб Той, що з неба сходить і життя світові дає”».

Коментар до тексту[1]

У Йо 6:22−58 вміщено дискусію про Ісуса як «Хліб Життя». Перші три євангелисти наводять слова, сказані Ісусом над хлібом і вином, які сталися Його Тілом і Кров’ю (Мт 26:26−68; Мк 14:22−24; Лк 22:17−20), саме в часі Тайної Вечері. Про цю унікальну подію згадує також апостол Павло (1 Кор 11:23−25), і це вказує на те, що святкування Євхаристії було в центрі життя християнських спільнот від самого початку зародження християнства. Ці глибокі роздуми Йоана є переосмисленням значення Тайної Вечері та Євхаристії, і він їм присвячує цілу шосту главу, пов’язуючи розважання над цією темою із старозавітною подією Виходу з Єгипту: як і під час першої Пасхи у Старому Завіті, тут Ісус помножує хліби і ходить по воді (Йо 6:1−21). Оскільки йдеться про Божественні речі, слухачі Ісуса Його не розуміють, бо дивляться на все надто приземлено (а ми пам’ятаємо, що Йоан використовує нерозуміння як літературний прийом, за допомогою якого читачі загострюють свою увагу на глибшому – духовному значенні тексту). Цей діалог між Ісусом та Його слухачами нагадує розмову з жінкою самарянкою в Йо 4:11−15. Ісус говорив з нею про воду, що струмує в життя вічне, а тут Він веде мову про Хліб, що сходить з небес, щоб дати Життя світові. Там жінка запитувала Ісуса, чи Він більший від Якова, а тут люди хочуть знати, чи можна Його порівняти з Мойсеєм (пор. Вих 16:13).

Meditatio (розважання)

«Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, – яку ж дасть вам Син Чоловічий, бо Його Бог Отець назнаменував». Цими словами Ісус закликає людей до віри в Нього – це та духовна праця, до якої запрошує нас Отець. Через віру, відкриття на Бога ми можемо отримувати духовну їжу, яку Бог через Ісуса і в Ісусі хоче дарувати нам для підтримки духовного / вічного Життя в нас.

Тілесна їжа допомагає підтримувати нас живими в цьому світі, а духовна їжа підтримує і розвиває надприродне Життя, яке починається через нашу зустріч із Христом і триватиме вічно після загального Воскресіння. Ця їжа, яку може дати нам тільки Бог, полягає насамперед у даруванні віри та освячуючої благодаті. Властиво, саме віра відкриває нас щораз більше на Боже благословення і Його перемінюючу благодать. Завдяки безмежній Божій любові, яку ми досвідчуємо у Пресвятій Євхаристії, сам Податель усіх потрібних нам дарів – Ісус Христос – живить наше духовне життя найвищим Даром Самого Себе.

Словами про Себе як Сина Чоловічого, «Якого Бог Отець назнаменував», Ісус вказує на владу, силою якої Він може дати людям цей дорогоцінний дар Божого Життя. Ісус є Богом і людиною водночас, і тому Його людська природа є інструментом (способом, засобом, каналом, шляхом), через який Він діє як Друга Особа Пресвятої Тройці. Поєднуючи в Собі Боже і людське, Ісус запрошує нас до єдності з Ним, щоб ми, за словами апостола Петра, «стали учасниками Божої природи, уникнувши зіпсуття, яке пожадливістю розповсюдилось у світі» (2 Пт 1:4).

Oratio (молитва)

Ісусе, скріплюй мою віру, щоб я був відкритий на справжнє Життя…

Contemplatio (споглядання)

Апостол Павло понад сто разів використовує фразу «у Христі», щоб наголосити на багатстві дарів, які ми отримали в Божому Сині, Який задля нас став Сином Людським. Багато Отців Церкви також писали на цю тему, зокрема св. Тома Аквінський сказав: «Те, що дає Син Людський, перевершує усе, що можуть дати інші люди, оскільки Він володіє унікальною і неповторною силою і повнотою благодаті. Коли на віск накладається печатка, віск отримує повну форму печатки. Подібно Син отримав усю форму Отця. Це сталося двома способами: через вічне народження Сина від Отця, про яке тут не йдеться, тому що печатка і відбиток тут різняться природою одне від одного; через таємницю Втілення, за допомогою якої Бог Отець зробив відбиток у людській природі Втіленим Словом, Яке є і відображенням, і самою печаттю Божої природи, як говорить автор Послання до Євреїв: “Він – відблиск Його слави, Образ Його істоти, підтримуючи все Своїм могутнім Словом, здійснив очищення гріхів і возсів праворуч величі на вишині” (Євр 1:3)».


[1] Думки, представлені у коментарі до тексту, розважанні та спогляданні, основані на: The Navarre Bible. Saint John’s Gospel. With a commentary by members of the Faculty of Theology of the University of Navarre. Dublin: Four Courts Press, New York: Scepter Publishers 2005, P. 85−86.

1 коментар до “3-й тиждень після Пасхи. Вівторок. Життя у Божому Сині, яке можемо прийняти завдяки вірі (Йо 6:27−33)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *