3-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Довіра до Христа – запорука успіху під час місії (Мт 10:9−15)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Не беріть ні золота, ні срібла, ні дрібних грошей у череси ваші. 10. Ні торби на дорогу, ні одежин двох, ні взуття, ні палиці, бо робітник вартий утримання свого. 11. А як зайдете в якесь місто чи село, то розпитайте, хто в ньому достойний, і там перебувайте, поки не вийдете. 12. Входячи ж у дім, вітайте його, кажучи: Мир домові цьому! 13. І як той дім достойний, нехай ваш мир зійде на нього, а як недостойний, нехай ваш мир до вас повернеться. 14. І як хтось вас не прийме та й не послухає ваших слів, то ви, виходячи з дому чи з того міста, обтрусіть порох із ніг ваших. 15. Істинно кажу вам: Легше буде судного дня землі Содомській і Гоморській, ніж містові тому!».

Коментар до тексту

Євангельське читання дня містить продовження настанов для апостолів, яких Господь посилає на проповідь. Загалом ціла 10-та глава містить т. зв. другу навчальну частину в Євангелії від Матея. У Нагірній проповіді Ісус розповідав учням про Царство Небесне (Мт 5−7), а тут Він навчає, що поширення Доброї Новини про Царство вимагає абсолютної довіри до Того, Хто піклується про наше життя більше, ніж про птахів та польові лілеї (Мт 6:25−34). Господь бажає, щоб через благовістування апостоли принесли мир у кожну домівку, починаючи від тих, хто забажає їх прийняти (Мт 10:11). Через добрих людей Господь подбає про все необхідне для місії, «бо робітник вартий утримання свого» (Мт 10:10; пор. Лев 19:13; Чис 18:31; Втор 24:15; 25:4; 1 Кор 9:9; 1 Тим 5:18). Перед тими, хто не прийме апостолів, слід обтрусити порох із ніг – цей символічний акт вказував на розрив стосунків та проголошення суду (Мт 10:14; пор. Ді 13:51). Люди, які відмовляються прийняти Боже правління (Боже Царство), самі обирають інший напрям життя, як колись зробили це мешканці Содому і Гомори (Бут 19:1−29; пор. Мт 11:23−24; 2 Пт 2:6; Юди 7; Од 11:8), і в День суду пожнуть плоди своїх рішень.

Meditatio (розважання)

«Не беріть ні золота, ні срібла, ні дрібних грошей у череси ваші. 10. Ні торби на дорогу, ні одежин двох, ні взуття, ні палиці, бо робітник вартий утримання свого». Ісус мав дуже багато учнів, але з-поміж них вибрав тільки 12 апостолів (Мт 10:1−4), яких наділив особливим авторитетом, тому що поділився з ними Своєю владою. У Його імені та силою Його благодаті апостоли були покликані послужити усім людям. Позаяк вони даром отримали від Господа силу та благодать, які є безцінними, то й з іншими мали поділитися ними задарма (Мт 10:8). Щоби в апостолів не виникало спокус і думок, що вони можуть дати людям щось більше, ніж поручив їм Господь, у своїй місії вони в усьому мусіли повністю покластися на Нього.

Сьогодні у багатьох християнських середовищах можна почути нарікання, щоб нам бракує засобів та ресурсів для ефективного поширення Євангелія, та це лише напівправда. Наші основні проблеми цілком інші, серед них – брак живого зв’язку з Христом, нерозуміння справжньої природи Церкви та відсутність абсолютної довіри до Христа. Якщо ми триматимемо зв’язок із Христом, то будемо пам’ятати, що ми, християни, беремо участь у Його «кампанії» та що Він більше за нас зацікавлений у тому, щоб наша місія сьогодні була успішна. Ми також не є апостолами в первісному розумінні цього слова, але, будучи охрещені, ми покликані допомагати їхнім наступникам – єпископам та їхнім помічникам священникам. Тому важливо запитувати себе: «Чим я можу допомогти?».

Ісус довірив апостолам дуже багато, а вони зі свого боку також мали навчитися довіряти Ісусові у всьому, головно під час місій. Сьогодні нам можуть не подобатися ті чи ті єпископи чи священники, але нам також потрібно навчитися довіряти тим, кому Христос доручив Свою владу. Перші апостоли були здебільшого дуже простими людьми, не надто приготованими та обізнаними в богослов’ї, однак Господь поділився з ними чимось значно більшим, ніж просто знаннями, – Своєю владою та благодаттю. Тому нам усім – єпископам, священникам, богопосвяченим особам та мирянам − варто кожного дня запитувати себе, наскільки кожен із нас на своєму місці й у своєму стані довіряє Богові та пам’ятає, що Він і надалі хоче провадити Свою місію і дарувати людям мир посеред труднощів та хаосу цього життя.

Oratio (молитва)

Ісусе, навчи мене довіряти Тобі в усьому…

Contemplatio (споглядання)

Для того, щоб ширилося Небесне Царство, не потрібно багато – лише відкритися на нього через покаяння, а потім проголосити Ісуса Господом нашого життя. Наступним кроком має бути повна довіра до Бога в усьому, і це не тільки змінюватиме нас на краще, але й сприятиме місії Христа у світі…

4 коментарі до “3-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Довіра до Христа – запорука успіху під час місії (Мт 10:9−15)”

  1. Людмила

    Слава Ісусу Христу!
    Щиро вдячна за розважання Слова і за чітко розставлені акценти для його розуміння!
    В 10 розділі Євангелія від Матвія Ісус говорить про місійну діяльність Церкви.
    І священнослужителі, і миряни є членами Церкви, всі ми є дітьми Божими, бо Святий Дух вчинив наші тіла Своїм житлом, і Він нас провадить. Він хоче діяти через кожного з нас, тому наділяє кожного певними здібностями, талантами, – скільки хоче, і як хоче. Головне,- розвивати живі особисті стосунки з Христом, щоб чути Його голос, мати чутливість на натхнення Святого Духа. Важливо кожному пізнати свій стан життя, своє покликання і свою місію у цьому світі. Для цього треба багато молитися, перебувати в Слові, причащатися і, звичайно, в усьому звірятися своєму духівнику чи сповіднику, радитися з богопосвяченими особами. Пам‘ятати, що ми не є самі по собі, ми є членами Церкви, де існує встановлена Богом чітка Ієрархія. Христос – Голова Церкви, Йому підпорядковуються єпископи і священики, а ми, миряни, маємо мати повний послух і покору перед нашими духовними пастирями, допомагати їм, чим можемо, і завжди за них молитися.
    «Хто слухає вас – Мене слухає,
    хто ж погорджує вами – погорджує Мною,
    хто ж погорджує Мною,- погорджує Тим, Хто послав Мене.» (Лк.10:16)
    Так говорив Ісус до Своіх апостолів, а, отже, і до всіх священиків, які через Таінство священства, через рукоположення приймають особливу владу і помазання Святого Духа на служіння. Тільки вони можуть звершувати Св.Таїнства, саме через них найперше промовляє, навчає і провадить Свою Церкву Бог.
    Тому так важливо бути смиренними, нічого не робити самовільно, завжди просити благословення на всі задумані добрі справи, – чи то особисті, чи спільнотні. Перед духовною розмовою добре помолитися, а потім з повною довірою прийняти слово від священика, яким би воно не було. Адже ми щиро молилися і шукали волі Божої через його уста, тому треба просто з вдячністю прийняти все, що він скаже, хоч би це і не співпадало з нашими бажаннями. Тоді Бог буде відчутно благословляти! Пишу це з досвіду нашої спільноти «Слово Життя», а також це не один раз досвідчувала особисто.

    — Господи, я щиро дякую Тобі за нашу Церкву, за духовне пробудження в наших парафіях, за наших священиків, які ведуть нас дорогою Спасіння!
    Боже, даруй їм міцне здоров‘я, апостольську ревність, служіння в силі і дарах Святого Духа!
    Прошу і для всіх нас Твоєї благодаті, щоб бути нам добрими і вірними слугами Господніми, щоб, виконавши все доручене, могли увійти в радість Пана свого! Амінь.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *