3-й тиждень після П’ятдесятниці. Субота. Сострадання Пресвятої Богородиці (Мт 7:24–8:4)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«“Кожний, хто слухає ці Мої слова і виконує їх, подібний до розумного чоловіка, який збудував свій дім на скелі. 25. Полила злива, потоки розлились, подули вітри й натиснули на той дім, та він не повалився, бо був збудований на скелі. 26. А кожний, хто слухає ці Мої слова і не виконує їх, подібний до необачного чоловіка, який збудував свій дім на піску. 27. Полилася злива, розіллялися ріки, подули вітри й ударили на той дім, і він повалився, і руїна його була велика”. 28. І як Ісус скінчив ці слова, народ не міг надивуватись Його навчанню, 29. бо Він навчав їх як повновладний, а не як книжники їхні. 8:1. Коли ж Ісус сходив з гори, ішла слідом за Ним сила народу. 2. І приступив до Нього прокажений, вклонився Йому і мовить: Господи, коли захочеш, зможеш мене очистити”. 3. Ісус простягнув руку й доторкнувся до нього, кажучи: Хочу, очисться! І він негайно ж очистився від прокази. 4. Тоді Ісус промовив до нього: Гляди, не кажи нікому, а йди покажися священникові й принеси дар, приписаний Мойсеєм, їм на свідоцтво”».

Коментар до тексту

Текст Євангелія дня містить три тематичні одиниці: притчу про двох будівничих (Мт 7:24‒27), якою Ісус завершує Нагірну проповідь (Мт 5‒7), перехідну формулу, яка підсумовує першу навчальну частину Євангелія (Мт 7:28‒29), та розповідь про чудесне зцілення прокаженого (Мт 8:1‒4). Усі три уривки об’єднує тема сили та унікальності Слова Ісуса. Мудрі люди слухають Слова Ісуса і, відповідаючи послухом, відповідно до них будують своє життя, що дасть їм змогу встояти у День Суду. Цього не розуміють ті, які йдуть за фальшивими пророками, а стиль їхнього життя – це будова на піску, яка завершиться руїною в День Суду (вв. 24‒27). Фраза «І як Ісус скінчив ці слова» підсумовує першу з п’яти навчальних частин у Євангелії від Матея і творить місток з наступною розповіддю (пор. 11:1; 13:53: 19:1; 26:1). Слово «народ» – це водночас і ті учні Ісуса, які вийшли з Ним на гору (Мт 5:1б‒2), і сила люду, згадана в Мт 4:25‒5:1б. Позаяк «тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять» (Мт 7:14), усі ці люди представляють Церкву, яка є змішаним тілом, до якого належить також чимало фальшивих послідовників – тих багатьох, які «входять просторими дверима й розлогою дорогою, що веде на погибель, і багато нею ходять» (Мт 7:13)[1]. Ті, однак, які довіряють унікальному Слову Христа, яке навіть не можна порівнювати з навчанням книжників (Мт 7:29), знаходять у ньому зцілення та очищення, тобто Нове Життя, яке отримав завдяки благальному зверненню до Ісуса хворий на проказу чоловік (Мт 8:1–4).

Meditatio (розважання)[2]

«Кожний, хто слухає ці Мої слова і виконує їх, подібний до розумного чоловіка, який збудував свій дім на скелі». Так само, як притча про митаря і фарисея (Лк 18:10–14), притча про двох будівничих представляє разючий контраст між мудрим і немудрим типом поведінки: один будує надійний будинок, а в іншого будова руйнується при першому ж серйозному випробуванні. Сам факт, що людина може будувати на ненадійному фундаменті, вказує на недостатню второпність навіть у матеріальній сфері й абсолютну непідготованість до духовного Царства.

Злива і вітри – це типова метафора на позначення випробування й суду, тому ця притча заохочує нас наперед готуватися до різноманітних терпінь, а головно остаточного Суду. Ісус хоче навчити нас, що фундамент духовних структур майбутнього віку закладається у віці теперішньому. Вибір поведінки завжди залишається за нами, проте людина, яка приймає Євангеліє з послухом, витримає Останній Суд, а та особа, яка не бажає як учень чи учениця слідувати за Словом Господа, на жаль, у День Суду загине.

Закінчуючи Нагірну проповідь такими відвертими словами, Ісус хоче перестерегти Своїх слухачів, що немає і не може бути причини для того, щоб відкинути Його заклик. У Старому Завіті Бог часто окреслений як Скеля (Втор 32:4; 2 Сам 22:47; Пс 92:16). Цей титул підкреслює Божу вірність Союзові, яким Він пов’язав Себе з людьми. Відповісти на Божу вірність нашою вірністю ‒ це вибрати Його і Його Царство, поставити на своє тривале майбутнє. На практиці це означає підкоритися Його Слову, взяти Його за свій дороговказ життя.

Oratio (молитва)

Господи, якщо захочеш, зможеш очистити мене Своїм Словом (пор. Мт 8:2).

Contemplatio (споглядання)

Будувати життя згідно з Божим Словом не завжди легко, інколи цей шлях вимагає непопулярних рішень та значної сили волі. Часто таке життя може бути позначене терпінням. Прикладом для наслідування на цій дорозі справжньої свободи є Пречиста Діва Марія – через Неї Боже Слово сталося Тілом. Богородиця роздумувала над Словом і зберігала Його у Своєму серці (Лк 2:19; 2:51). Вона жила для Воплоченого Слова та жила Словом, тому прийшла за Ним аж на Голготу до підніжжя Хреста (Йо 19:25). Саме через єдність зі Словом Її смерть називаємо просто Успенням…


[1] R. H. Gundry. Commentary on the New Testament. Verse-by-Verse Explanations with a Literal Translation. Hendrickson Publishers 2010, P. 29.

[2] Думки у розважанні основані на: C. L. Blomberg. Interpreting The Parables. Inter Varsity Press, Downer Grove, Illinois 1990, P. 258-260; Pismo Święte Starego i Nowego Testamentu. Najnowszy przekład z języków oryginalnych z komentarzem. Edycja Świętego Pawła 2009, S. 2148.

1 коментар до “3-й тиждень після П’ятдесятниці. Субота. Сострадання Пресвятої Богородиці (Мт 7:24–8:4)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.